Рішення

від 15.05.2014 по справі 902/541/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2014 р. Справа № 902/541/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, м.Тетіїв, Київська область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниччина", с.Човновиця, Оратівський район , Вінницька область

про стягнення 16 800 грн. згідно Угоди про надання послуг по збиранню урожаю від 01.09.2012 року.

За участю секретаря судового засідання Нестерова Д.О.

За участю представників

позивача : ОСОБА_1, свідоцтво серії НОМЕР_1, витяг з РПЄП № 170/208/14 від 28.03.2014 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий 10.09.1996 р. Тетіївським РВ ГУМВС України в Київській області

відповідача : не явився

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниччина" про стягнення 16 800 грн. заборгованості за Угодою про надання послуг по збиранню урожаю від 01.09.2012 року.

Ухвалою суду від 25.04.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/541/14 та призначено її до розгляду на 15.05.2014 року.

В засідання суду відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, день та місце розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду про порушення провадження у справі від 25.04.2014 року, надісланої за адресою вул. Леніна, 1, с.Човновиця, Оратівський район, Вінницька область, 22124 та вручення якої уповноваженому представнику відповідача 06.05.2014 року стверджується поштовим повідомленням № 2269100110985.

Слід зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18589119 місцезнаходженням відповідача значиться вул. Леніна, 1, с.Човновиця, Оратівський район, Вінницька область, 22124, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В засіданні суду позивач свої позовні вимоги підтримав в повній сумі та просить їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінниччина" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено угоду про надання послуг по збиранню урожаю (а.с.7. т.1).

За умовами даної угоди Замовник зобов'язаний за свій рахунок забезпечити заправку паливно-мастильними матеріалами зернозбиральний комбайн Виконавця протягом всього періоду збиральних робіт, забезпечити транспортування зерна від збиральної техніки з метою забезпечення її безперервної роботи; забезпечити щоденний облік обмолоченої площі технікою Виконавця; в одноденний строк після закінчення збиральних робіт підписати акт про виконання робіт, а Виконавець зобов'язаний провести збирання сільськогосподарських культур - соняшника на площах Замовника в найкоротший термін не допускаючи надмірних втрат врожаю у відповідності з усіма агротехнічними вимогами (п.2.1.2, 2.1.3, 2.1.5, 2.2.1 Угоди).

Пунктами 2.2.1, 3.1, 3.2 Угоди Сторони передбачили, що оплату за виконані Виконавцем роботи по збиранню врожаю в розмірі 200 грн. за один гектар проводить Замовник готівкою або через розрахунковий рахунок за кожні 100 га обмолоченої площі згідно акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавець на умовах Угоди про надання послуг по збиранню урожаю від 01.09.2014 року надав Замовнику послуги по обмолоту соняшнику на 184 гектарах по ціні 200 грн. за один гектар на загальну суму 36 800 грн. , що стверджується обопільно підписаним сторонами актом виконаних робіт від 24.10.2012 року (а.с.8, т.1).

Свідченням того, що даний акт виконаних робіт від 24.10.2012 року підписаний сторонами саме на виконання Угоди про надання послуг по збиранню урожаю від 01.09.2012 року є посилання на дану Угоду в самому акті виконаних робіт.

Судом встановлено, що після підписання акту виконаних робіт від 24.10.2012 року Замовник (відповідач по справі) сплатив, а Виконавець (позивач по справі) отримав 20 000,00 грн. за обмолот соняшника згідно акту виконаних робіт від 24.10.2012 року, що стверджується платіжним дорученням № 35546419 від 25.02.2013 року (а.с.9, т.1).

Так як, відповідач не здійснив розрахунку за отримані послуги по збиранню урожаю в сумі 16 800 грн., позивач 11.02.2014 року звернувся до першого з вимогою № 1/1 від 27.01.2014 року про сплату боргу в сумі 16 800 грн. за отримані послуги по збиранню урожаю по Угоді від 01.09.2012 року та акту виконаних робіт від 24.10.2012 року, яку було вручено відповідачу нарочно 11.02.2014 року, що вбачається із відповідного письмового запису та відтиску гербової печатки безпосередньо на вимозі яка ним залишена без відповіді та оплати (а.с.10, т.1).

Не проведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги слугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так як відповідач не виконав своє зобов'язання по оплаті отриманих послуг в строки передбачені ч. 2 ст.530 ЦК України (протягом семи днів з моменту отримання вимоги, яка останнім згідно відмітки на вимозі отримана 11.02.2014 року), то починаючи з 19.02.2014 року він є таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг.

З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 16 800 грн. 00 коп. з відповідача за надані послуги згідно Угоди від 01.09.2012 року і акту виконаних робіт від 24.10.2012 року є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Крім того, при задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення суми боргу в розмірі 16 800 грн. судом враховано обопільно підписаний сторонами акт звірки розрахунків від 14.05.2014 року, яким відповідач фактично визнав заборгованість в розмірі 16 800 грн. по Угоді від 01.09.2012 року та акту виконаних робіт від 24.10.2012 року, а також підтвердив оплату в сумі 20 000 грн. (а.с.24, т.1).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

15.05.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниччина", вул.Леніна, 1, с.Човновиця, Оратівський район, Вінницька область, 22613 (ідентифікаційний код-36942392) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код-НОМЕР_3) - 16 800 грн. 00 коп. - основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 20 травня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 -відповідачу - вул.Леніна, 1, с.Човновиця, Оратівський район, Вінницька область,22613.