Рішення

від 13.05.2014 по справі 910/4601/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4601/14 13.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБС"

про стягнення 239 543,84 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Петришак М.Я. - довіреність б\н від 29.04.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБС" про стягнення 239 543,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідач не виконав умови Договору № 3-13-32 від 16.07.2013 року, щодо повернення позивачу грошові кошти в розмірі 220 000,00 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 220 000,00 грн. - основного боргу (суми позики), 13 555,62 грн. - пені, 3 182,22 грн. - 3% річних, 2 860,00 грн. - інфляційних втрат, 6 617,88 грн. - судового збору (а саме: 4 790,88 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1 827,00 грн. - судового збору за заяву про вжиття заходів до забезпечення позову).

Ухвалою від 19.08.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.04.2013 року.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 30.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Якименко М.М. у відпустці, справу передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Митрохіна А.В.) від 30.04.2014 р. справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 13.05.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. у зв'язку з поверненням судді Якименка М.М. з відпустки, справу передано судді Якименку М.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Якименко М.М.) від 05.05.2014 року справу прийнято до провадження.

В судове засідання 13.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 13.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс" (далі по тексту - Позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РБС" (далі по тексту - Позичальник, відповідач) було укладено Договір № 3-13-32 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти, а останній зобов'язується вказані грошові кошти прийняти та повернути Позикодавцеві у встановлений Договором строк.

Згідно з п. 1.2. Договору сума грошових коштів, що надається Позикодавцем Позичальникові (надалі - Сума позики) за цим Договором становить 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1. Договору Позикодавець надає позику протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Договору, шляхом перерахування визначеної п.1.2. Договору суми на поточний рахунок Позичальника.

Згідно з п. 2.2. Договору Позичальник повертає позику шляхом перерахування суми, визначеної п. 1.2 цього Договору, на поточний рахунок Позикодавця.

Відповідно до п. 2.3. Договору сума позики повинна бути повернута Позичальником Позикодавцеві в повному обсязі в строк до 01 вересня 2013 року.

Згідно з п. 3.4. Договору Позичальник зобов'язаний при неповерненні суми позики у визначений Договором строк, повернути Позикодавцю суму позики, в частині, що залишилась неповернутою. з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення повернення, а також додатково три відсотки річних від неновернутої суми за весь час прострочення повернення, крім того сплатити штрафні санкції, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 5.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

16.07.2013 року на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу позику в розмірі 220 000,00 грн., на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення № 166 від 16.07.2013 року на суму 220 000,00 грн.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача відповідач у встановлений Договором строк не повернув позивачу грошові кошти і має заборгованість перед позивачем в розмірі 220 000,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Судом встановлено, що Договір який уклали сторони за своєю юридичною природою є договором позики.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3. ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу грошові кошти в розмір 220 000,00 грн., згідно умов Договору, а відповідач в зазначений в Договорі строк не повернув грошові кошти позивачу в розмірі 220 000,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині суми позики в розмірі 220 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 4.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 13 555,62 грн.

Згідно п. 4.2. Договору при несвоєчасному повернені суми позики, Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми позики за кожен день прострочення до моменту повного виконання зобов'язань за Договором (включаючи день оплати).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 13 555,62 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 860,00 грн. - інфляційних втрат, 3 128,22 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 860,00 грн. - інфляційних втрат та 3 128,22 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вжиття заходів по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні положення містяться у п. 47 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Згідно з п. 47 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) товариства, зокрема шляхом заборони вчиняти дії лише щодо того пакета акцій, який безпосередньо пов'язаний із предметом спору.

Враховуючи мотиви, викладені позивачем в заяві та пояснення представника позивача, пов'язаність предмету спору з заходами забезпечення позову, можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення, суд дійшов висновку, про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у розмірі 239 543,84 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, ГПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБС" (02094, м. Київ, ПРОВУЛОК ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКИЙ, будинок 8, код ЄДРПОУ 31303740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс" (02218, м. Київ, БУЛЬВАР ПЕРОВА, будинок 19А, код ЄДРПОУ 22969776) 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн. 00 коп. - суми позики, 13 555 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 62 коп. - пені, 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 22 коп. - 3% річних, 2 860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 6 617 (шість тисяч шістсот сімнадцять) грн. 88 коп. - судового збору (зазначені кошти зарахувати на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс" (код ЄДРПОУ 22969776) №26002041656701 в Філії АТ "Імексбанк" у м. Києві, МФО 300766).

3. З метою забезпечення виконання рішення Господарського суду м. Києва накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "РБС" (02094, м. Київ, ПРОВУЛОК ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКИЙ, будинок 8, код ЄДРПОУ 31303740) у розмірі 239 543 (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 84 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.05.2014 року.