Рішення

від 25.05.2009 по справі 10/47-09-1440

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/47-09-1440

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2009 р.Справа  № 10/47-09-1440

за позовом Чорноморського головного морського агентства «Інфлот»

до відповідача Приватного підприємства «Судноплавна компанія «Адонай»

про стягнення 72790,63 грн.     

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін   

від позивача:Гєрбєй Д.А. за довіреністю від 17.04.2009р. №409

від відповідача:  не з'явився

Суть спору: ЧГМА «Інфлот»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП «Судноплавна компанія «Адонай»72790,63 грн., з яких, 63684,07 грн. –основний борг за надані позивачем послуги з агентського обслуговування судна «Поиск», власником якого є відповідач; 4011,84 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 09.01.2009р. по 13.03.2009р. за порушення строків оплати наданих позивачем послуг; 4457,88 грн. –штраф, розмір якого становить 7% від вартості послуг, з яких відповідачем допущено прострочення виконання понад 30 днів; 626,84 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ним здійснено   агентське обслуговування судна «Поиск», власником якого є відповідач, та виставлений відповідачу дисбурсментський рахунок №32 від 09.01.2009р., який тією ж датою одержаний відповідачем, та згідно з яким, до сплати з відповідача підлягає 63684,07 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем вказаного рахунку, позивач нарахував відповідачу пеню та штраф за порушення строків оплати, з посиланням при цьому на положення ч.2 ст.231 ГК України, а також нарахував відповідачу відсотки за користування чужими грошовими коштами, з посиланням при цьому на положення ст.382 КТМУ.

03.04.2009р. за вх.№8045 господарський суд одержав заяву позивача про забезпечення позову, згідно з якою, позивач просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на судно «Поиск»; заборонити капітану та екіпажу судна «Поиск», а також будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо пересування судна «Поиск»; заборонити будь-яким фізичним та юридичним особам (в тому числі начальнику ДП «Одеський морський торговельний порт»та капітану Одеського морського порту), їх органам, структурним підрозділам та посадовим особам, а також будь-яким іншим особам приймати будь-які рішення та/або вчиняти будь-які дії, які прямо або опосередковано спрямовані на здійснення пересування судна «Поиск»; заборонити ПП «Судноплавна компанія «Адонай»здійснювати будь-які дії, які прямо або опосередковано направлені на відчуження або передачу в чартер судна «Поиск», з посиланням при цьому на те, що на сьогодні існує реальна ймовірність того, що відповідач з метою уникнення виконання своїх зобов'язань може вжити заходи щодо продажу судна, відходу судна в іншій порт, в тому числі іноземний, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.  

Окрім того в процесі розгляду позивач надав доповнення до позовної заяви від 05.05.2009р. за вх.№10876 з додатком витребуваних судом документів, та доповнення до позовної заяви за вх.№12122 від 18.05.2009р. згідно з якими, позивачем наведені  обґрунтування нарахування відповідачу неустойки та відсотків за користування чужими грошовими коштами.  

          Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому судові ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які направлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові, повернуті до суду органами зв'язку з позначенням «по закінченню терміну зберігання». Між тим, оскільки судові ухвали направлені відповідачу на адресу, яка є юридичною адресою відповідача, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 13.04.2009р. за вх.№8789, який наданий Головним управлінням статистики в Одеській області на запит суду, господарський суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях, а також в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.  

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

Згідно із Статутом ЧГМА «Інфлот», ДП ЧМГА «Інфлот»засноване на загальнодержавній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту України, а предметом діяльності ЧМГА «Інфлот» в т.ч. є агентування морського і річкового торговельного та іншого флоту, тобто виконання функцій морського агента –представника судновласника у порту та поза його територією, що діє за рахунок, від імені та згідно з наданими судновласником  повноваженнями у галузі торговельного мореплавства.

Також господарським судом встановлено, що 01.07.2008р. відповідач призначив позивача агентом  на т/х «Поиск», прапор Україна, що підтверджується відповідною заявою відповідача від 01.07.2008р., яка підписана директором підприємства та засвідчена печаткою останнього. При цьому наявне у матеріалах справи Свідоцтво про право власності на судно за №00538 від 22.05.2007р. свідчить, що відповідач у справі являється власником судна «Поиск».

Разом з тим, господарським судом встановлено, що у період з 02.08.2008р. по 09.01.2009р. позивач надав відповідачу послуги з агентського обслуговування судна «Поиск»та 09.01.2009р. виставив відповідачу дисбурсментський рахунок №32 на оплату  наданих послуг в сумі 55705,92 грн., до якої в  т.ч. входить вартість послуг, що надані відповідними організаціями судну «Поиск»під час його прибуття та перебування у порту, а саме: 521,05 грн. - причальний збір,  1344,12 грн. - буксирний збір (вхід), 11861,05 грн. - буксирний збір (перешвартування),  21511,26 - приймання льяльних  вод,  1079,10 грн. - постачання води,  251,86 грн. - робота буксира,  423,50 грн. - завірення журналів, 2561,48 грн. –електроенергія, 337,26 грн. - лоцманський збір; та агентська  винагорода в сумі 15815,25 грн., а також ПДВ в сумі 7978,14 грн.

При цьому  вартість послуг,   що надані відповідними організаціями судну «Поиск»під час його прибуття та перебування у порту,  підтверджується відповідними рахунками, які виставлені позивачу, зокрема, дисбурсментським рахунком ДП «Одеський морський торговельний порт»№750978 від 08.01.2009р. на оплату 36991,94 грн. з ПДВ 7398,39 грн., в т.ч. 521,05 грн. - причальний збір,  1344,12 грн. - буксирний збір (вхід), 11861,05 грн. - буксирний збір (перешвартування),  21511,26 - приймання льяльних вод,  1079,10 грн. - постачання води,  251,86 грн. - робота буксира,  423,50 грн. - завірення журналів; рахунком  ДП «Одеський морський торговельний порт»№160112 від 1.09.2008р. на оплату електроенергії в сумі 2561,48 грн. з ПДВ 512,30 грн.; рахунком ДП «Дельта-лоцман»ОД-0000005 від 09.01.2009р. на оплату лоцманського збору в сумі 337,26 грн.  з ПДВ 67,45 грн.

Розмір агентської винагороди розрахований позивачем відповідно до положень п.44, п.52 та табл.10, п.п.56,57  «Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України», затверджених наказом Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. з відповідними змінами.

Відповідач дисбурсментський рахунок №32 від 09.01.2009р., який направлений позивачем разом із супровідним листом від 09.01.2009р. №21 з вимогою оплати цього рахунку,  одержав 09.01.2009р., що підтверджується підписом інспектора відповідача на рахунку, який засвідчений відповідною печаткою судна «Поиск», а 06.03.2009р. звернувся до позивача з листом, в якому просив позивача надати відстрочення по сплаті дисбурсментського  рахунку  на час завершення ремонту машинного відділення т/х «Поиск».

Після одержання цього листа, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу, просить також суд стягнути з відповідача пеню, штраф та відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання  виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені  цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Вимогами ст.116 КТМУ передбачено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються  надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У ч.1 ст.117 КТМУ встановлено, що морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахти та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Відповідно до ст.118 КТМУ судновласник або інший довіритель зобов'язані: а)  надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від імені або за їх згодою; в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

З огляду на вищевикладені законодавчі норми, а також враховуючи наявність у матеріалах справи заявки відповідача від 01.07.2008р., яка підписана відповідачем в особі директора, та згідно з якою,  позивач призначений відповідачем агентом  на т/х «Поиск» (прапор Україна) та дисбурсментського рахунку позивача від 09.01.2009р. №32 на оплату  наданих послуг в сумі 63684,07 грн., господарський суд дійшов висновку про виникнення між сторонами у справі зобов'язання, зокрема, зобов'язання позивача щодо надання відповідачу послуг з агентського обслуговування судна «Поиск»та зобов'язання відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг.  

Як вище встановлено господарським судом позивач у період з 02.08.2008р. по 09.01.2009р. надав відповідачу послуги з агентського обслуговування судна «Поиск», загальна вартість яких становить 63684,07 грн. та виставив відповідачу відповідний дисбурсментський рахунок на оплату наданих послуг  з вимогою його оплати, яку заявив у листі від 09.01.2009р. №21.  Тією ж датою відповідач одержав рахунок позивача разом із листом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не

встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, здійснити оплату наданих позивачем послуг відповідач зобов'язаний в строк до 16.01.2009р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, матеріалами справи встановлено, що в строк до 16.01.2009р. відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг, а 06.03.2009р. звернувся до позивача з листом про надання відстрочення по сплаті наданих позивачем послуг. В свою чергу позивач не погодився надати відповідачу відстрочення по сплаті наданих послуг та звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином  встановлені обставини справи свідчать про наявність у відповідача боргу за надані позивачем послуги з агентського обслуговування судна «Поиск»в сумі 63684,07 грн. і жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, а отже і їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.382 КТМУ у разі відшкодування вимог, що випливають з передбачених цим Кодексом відносин, на сплачувану суму нараховуються відсотки у розмірі середньої ставки банківського процента, що існує в місці знаходження кредитора. Відсотки нараховуються з дня заявлення письмової вимоги про оплату відповідної суми по день сплати.

Разом з тим вимогами ст.536 ЦК України, згідно з якою, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено  договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Також в силу вимог ч.3 ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно з довідкою Філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в м. Одесі від 11.03.2009р. №063/11-08/1763, Чорноморське головне морське агентство «Інфлот»має поточні рахунки у  цьому банку і процентна ставка для нарахування відсотків за користування вільними залишками на поточному рахунку №26004016347 (980) за період з 01.09.2009р. по 28.02.2009р. складала 1% річних.

Згідно з розрахунком позивача, сума відсотків, що нараховані відповідачу виходячи із розміру середньої ставки банківського проценту 1%, становить 626,84 грн.

Таким чином виходячи з того, що положеннями чинного законодавства  (ст.536 ЦК України та ч.3 ст.198 ГК України) передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими кошами у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, а положеннями ст.382 КТМУ встановлені випадки, розмір та порядок нарахування відсотків, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків в сумі 626,84 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, які нараховані відповідачу за порушення строків оплати наданих послуг, то господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У ч.2 ст.217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються таки види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.   

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України,  штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Водночас вимогами  п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що  одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені). Згідно з ч.1 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, рухоме  і нерухоме майно,  а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Більш того,  відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, а в силу вимог ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Між тим,  як встановлено матеріалами справи правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді  штрафу та пені  між сторонами взагалі не укладався, тобто, сторонами не визначено ані предмету неустойки, ані її розміру, ані порядку її нарахування.

За таких обставин, а також з огляду на вимоги ч.2 ст.547 ЦК України, згідно з якою, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним,  господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на нарахування відповідачу неустойки у вигляді пені та штрафу.

Посилання позивача на те, що нарахування неустойки у вигляді пені та штрафу здійснено позивачем на підставі вимог закону, зокрема ч.2 ст.231 ГК України, господарський  суд до уваги не приймає, оскільки вимогами ч.2 ст.231 ГК України встановлюється лише розмір неустойки (штрафу, пені), який нараховується у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Клопотання позивача про забезпечення позову відхилено господарським судом, оскільки, по-перше, всупереч вимог ст. 33,34 ГПК України посилання позивача на те, що відповідач може вжити заходи щодо продажу судна, відходу судна в інший порт не підтверджені жодним документальним доказом. По-друге, між обраним позивачем способом  забезпечення позовних вимог (накладення арешту на судно «Поиск») і предметом позову (стягнення грошових коштів) взагалі відсутній зв'язок.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.    

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Чорноморського головного морського агентства «Інфлот» задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Судноплавна компанія «Адонай»(65000, м. Одеса, вул. Ніжинська, 30, кв.34, код ЄДРПОУ 34801258, п/р 26000311323101 в АБ «Південний», МФО 328209) на користь Чорноморського головного морського агентства «Інфлот» (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 01180568, р/р 26004016347 у філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 328618) основний борг в сумі 63684 (шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 07 коп., відсотки в сумі 626 (шістсот двадцять шість) грн. 84 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 46 коп.,  витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 103 (сто три) грн. 84 коп.  

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане  25 травня 2009 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.