Рішення

від 29.05.2009 по справі 50/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/228

29.05.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю «АДІАБАТА»

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Постач»

про                  стягнення 2 657 202,54 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                 Харін О.М. (дов. від17.01.2009)

Від відповідача      Леськов П.І. (дов. від 10.03.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АДІАБАТА»до товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Постач»про стягнення заборгованості в розмірі  2 657 202,54 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідно до договорів купівлі-продажу № 5PAR/01-08 та № 5ПЕН/01-08 від 15.01.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.2009 порушено провадження у справі № 50/228 та призначено її до розгляду на 22.04.2009.

Представник відповідача в судове засідання 22.04.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі. В зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи був відкладений на 25.05.2009.

25.05.2009 в судове засідання з'явились  представники позивача  і відповідача, дали пояснення по справі та подали додаткові докази. Представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2 136 087,51 грн., що складається з основного боргу в розмірі 1 753 929,07 грн., пені в сумі 164 917,39 грн., інфляційних збитків в   розмірі 171 008,08 грн. та 20 614,67 грн. –3% річних.

Представник відповідача надав в судовому засіданні  відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд застосувати відстрочку виконання рішення на 3 місяці на підставі п.6 ст.83 ГПК України, посилаючись на кризову ситуацію в Україні.  Представник позивача заперечував проти заяви відповідача щодо відстрочки виконання рішення.При дослідженні матеріалів справи суд прийшов до висновку, що відповідно до ч.1ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Подану заяву відповідача суд вважає необґрунтованою, жодних належних доказів на підтвердження обставин викладених у поданій заяві представник не надав, тому суд вважає, що причини з яких відповідач не має можливості виконати рішення не є поважними, а тому відмовив у задоволенні даної заяви  відповідача.

          При цьомку суд акцентує увагу, що відповідач не позбавлений права звернутися із заявою до суду про розстрочку або відстрочку виконання рішення відповідно до статті 121 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «АДІАБАТА»(далі-позивач, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Постач» (далі-відповідач, покупець за договором) було укладено договори купівлі продажу № 5РАR/01-08 та № 5ПЕН/01-08 (далі –договори).

Відповідно до умов п.1.1 договорів продавець зобов'язався протягом дії договорів  передати покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договорів, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених положеннями договорів.

Загальний обсяг товару, що продається за даними договорами, визначається протягом терміну їх дії з урахуванням кількості й асортименту (номенклатури) товару по всім переданим партіям товару (п.1.2. договорів).

Згідно положень розділу 3 договорів, відповідно до якого покупець надає продавцю замовлення на передачу партії товару, у якому зазначає найменування, кількість та асортимент товару, термін передачі партії товару, а також у випадку доставки товару, назву та адресу відповідного складу. Продавець, в свою чергу зобов'язався передати товар покупцю у відповідній кількості та належної якості, а також у термін визначений замовленням. Передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності представника покупця за місцезнаходженням товару на складі продавця або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару покупця.

Відповідно до п. 3.5. договорів покупець зобов'язався прийняти товар, здійснити перевірку його кількості та якості за правилами Інструкцій П-6 і П-7, затверджених відповідними постановами Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 і від 25.04.1966.

Відповідно до положень п. 4.1. договору купівлі-продажу № 5РАR/01-08 розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті України – гривні двома траншами. Перший являє собою передоплату у розмірі 30%  покупцем грошової суми від вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця в якості замовлення матеріалу, а другий шляхом перерахування останніх 70% покупцем грошової суми від вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 7 календарних діб з моменту передання товару покупцеві.

Умовами п. 4.1. договору купівлі-продажу № 5ПЕН/01-08 встановлено, що розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України –гривні на розрахунковий рахунок продавця згідно додатковій угоді № 2 від 30.09.2009 до договору на окрему партію товару, відповідно до якої перший транш у розмірі 50% повинен бути здійснений в термін з 13.10.2008 по 15.10.2008, а другий –з 20.10.2008 по 22.12.2008.

Як встановлено судом, на виконання умов вищезазначених договорів купівлі-продажу позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 2 224 908 грн. відповідно до  видаткових накладних:

№ 1032 від 28.08.2008 на суму 67 612,32 грн.;

№ 1033 від 29.08.2008 на суму 53 338,61 грн.;

№ 1034 від 29.08.2008 на суму 53 338,61 грн.;

№ 1051 від 02.09.2008 на суму 13651,98 грн.;

№ 1075 від 05.09.2008 на суму 66 610,66 грн.;

№ 1076 від 05.09.2008 на суму 124 756,70 грн.;

№ 1077 від 05.09.2008 на суму 98 365,25 грн.;

№ 1078 від 05.09.2008 на суму 67 987,94 грн.;

№ 1082 від 08.09.2008 на суму 63 981,29 грн.;

№ 1083 від 08.09.2008 на суму 61 101,50 грн.;

№ 1121 від 16.09.2008 на суму 129 959,83 грн.;

№ 1123 від 16.09.2008 на суму 82 908,78 грн.;

№ 1142 від 18.09.2008 на суму 53 088,19 грн.;

№ 1143 від 18.09.2008 на суму 52 086,53 грн.;

№ 1148 від 18.09.2008 на суму 67 612,32 грн.;

№ 1149 від 19.09.2008 на суму 70 967,73 грн.;

№ 1150 від 19.09.2008 на суму 67 737,53 грн.;

№ 1166 від 23.09.2008 на суму 59 849,42 грн.;

№ 1167 від 23.09.2008 на суму 57 094,85 грн.;

№ 1170 від 24.09.2008 на суму 58 597,34 грн.;

№ 1174 від 24.09.2008 на суму 53 337,61 грн.;

№ 1175 від 24.09.2008 на суму 59 599,01 грн.,

№ 1176 від 25.09.2008 на суму 52 086,53 грн.,

№ 1183 від 25.09.2008 на суму 53 088,19 грн.,

№ 1199 від 29.09.2008 на суму 67 612,32 грн.,

№ 1200 від 29.09.2008 на суму 66 485,45 грн.,

№ 1201 від 29.09.2008 на суму 71 118,14 грн.,

№ 1225 від 03.10.2008 на суму 75 593,92 грн.,

№ 1230 від 06.10.2008 на суму 85 945,96 грн.,

№ 1237 від 07.10.2008 на суму 76 556,89 грн.,

№ 1246 від 08.10.2008 на суму 68 113,15 грн.,

№ 1263 від 10.10.2008 на суму 82 094,03 грн.,

№ 1385 від 30.10.2008 на суму 42 728,50 грн., який був отриманий останнім, про що свідчать належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей  серії НБІ № 714377/49 від 29.01.2008 та серії НБІ № 714399/71 від 01.10.2008.

Вищевказані накладні та довіреності  приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договорів та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманого товару в розмірі 470 979,01грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими копіями банківських виписок.

Також, з метою безпосереднього врегулювання спору між сторонами було укладено договір про погашення заборгованості від 01.12.2008. Відповідно до умов якого, сторони погодили, що відповідачем буде погашено заборгованість в сумі 1 753 929,07 грн. до 28.02.2009. Перший платіж за умовами договору про погашення заборгованості мав надійти на рахунок позивача до 29.12.208 в розмірі 700 000,00грн., решту боргу у сумі 1 053 929,07 грн. відповідач зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача до 28.02.2009. Однак, відповідач в порушення вимог чинного законодавства не виконав умови вищевказаного договору по здійсненню оплати товару.

Таким чином, на дату вирішення спору основна заборгованість відповідача за вищевказаними договорами становить 1 753 929,07 грн., що і не оспорюється відповідачем.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 753 929,07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за відповідними договорами купівлі-продажу № 5РАR/01-08 та № 5ПЕН/01-08 від 15.01.2008 в сумі 1 753 929,07 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеними договорами,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в розмірі 164 917,39грн. за період  прострочення, вказаний в розрахунку.

Згідно ст. 7.1. договорів сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов вищезазначених.

Відповідно до умов п. 7.5. вищевказаних договорів сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строку платежу, визначеного п.4.1. відповідних договорів, покупець зобов'язався, на вимогу  продавця сплатити пеню а розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог п. 7.5 договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 164 917,39грн.

Також, за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 20 614,67 грн. та  витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 171 008,08 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договорами та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами купівлі-продажу № 5РАR/01-08 та № 5ПЕН/01-08 від 15.01.2008. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Постач»(03680,  м. Київ, вул. Кільцева, 4; код ЄДРПОУ 31403501) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)  на  користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДІАБАТА»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б;  код ЄДРПОУ 33402646) основний борг в сумі 1 753 929 (один мільйон сімсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять)грн. 07коп., пеню в сумі 164 917 (сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять)грн. 39 коп.; індекс інфляції в розмірі 171 008 (сто сімдесят одну тисячу вісім)грн. 08коп.,  3% річних в сумі 20 614 (двадцять тисяч шістсот чотирнадцять)грн. 67 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 18.06.2009