Рішення

від 16.04.2014 по справі 911/875/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа № 911/875/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Полозок О. І. (довіреність б/н від 20.04.2013 р.);

від відповідача-1: Денисенко М. Д. (довіреність № 99 від 22.01.2014 р.);

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: не з'явились;

від відповідача-4: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рійк Цваан Україна", с. Мала Олександрівка, Броварський район

до:

1) Малого приватного підприємства Фірми „Ерідон", с. Княжичі, Києво-Святошинський район;

2) Приватного підприємства „Фреш Фуд Агро Плюс", м. Одеса;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш Фуд Агро Північ", м. Одеса;

4) Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, м. Київ;

в особі Одеської філії Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, м. Одеса

про визнання недійсним договору застави та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Рійк Цваан Україна" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс", ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ", ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Одеської філії ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору застави № 28/12/12 від 27.12.2012 р., укладеного між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ", та зобов'язання Одеської філії ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України зареєструвати припинення обтяження рухомого майна: автомобілів Skoda Superb, номер державної реєстрації ВН 9618 СХ; ВАЗ 2121, номер державної реєстрації ВН 6750 AM; Chevrolet Aveo, номер державної реєстрації ВН 7103 ЕВ; Chevrolet Aveo, номер державної реєстрації ВН 3243 ЕВ; КАМАЗ 53212, номер державної реєстрації ВН 7828 СХ; Daewoo sens, номер державної реєстрації ВН 7831 СХ; Volkswagen LT, номер державної реєстрації ВН 3915 ВС; ГАЗ 33021 СПГ, номер державної реєстрації ВН 7826 СХ; Chevrolet Niva, номер державної реєстрації ВН 62-62 ЕВ; шляхом вилучення запису № 4 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - боржники: ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" (код ЄДРПОУ 3680163), ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ" (код ЄДРПОУ 37644683).

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невідповідністю договору застави № 28/12/12 від 27.12.2012 р., підписаного між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ", положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України „Про заставу", Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме відсутністю його нотаріального посвідчення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2014 р. порушено провадження у справі № 911/875/14 за позовом ТОВ „Рійк Цваан Україна" до МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс", ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ" про визнання недійсним договору застави та зобов'язання вчинити дії і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу 02.04.2014 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі відповідача - Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Одеської філії Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

02.04.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог.

Представник відповідача-4 у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, а також пояснення б/н від 02.04.2014 р., та усні пояснення по суті спору.

02.04.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.04.2014 р.

16.04.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 надійшов відзив № 346 від 15.04.2014 р. на позов, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

16.04.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, не надали.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Відділу Державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції від 03.09.2013 р. відкрито виконавче провадження ВП № 39631209 з примусового виконання наказу № 916/802/13, виданого господарським судом Одеської області 12.07.2013 р., про стягнення з ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" на користь ТОВ „Рійк Цваан Україна" грошових коштів у розмірі 290 220, 74 грн. за відповідною заявою ТОВ „Рійк Цваан Україна" про відкриття виконавчого провадження. Даною постановою боржнику - ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" встановлено строк для добровільного виконання рішення суду - в семиденний строк.

27.12.2012 р. між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ" було підписано договір застави № 28/12/12, згідно п. 1.1. якого у відповідності до цього договору, заставодержатель має право у разі невиконання боржником своїх обов'язків за договором поставки № 560/12/268 від 07.05.2012 р. та додатками до нього, які є невід'ємною його частиною, одержати задоволення за рахунок вартості майна, заставленого на умовах, визначених цим договором, переважно перед іншими кредиторами заставодавця, що є майновим поручителем по зобов'язаннях боржника.

Згідно п. 1.2. договору під „Основним договором" в цьому договорі розуміється договір № 560/12/268 від 07.05.2012 р. та додатки до нього, які є невід'ємною його частиною, укладений між боржником (в основному договорі іменується „покупець") та Заставодержателем (в основному договорі іменується „постачальник").

Відповідно до п. 1.3. договору предметом основного договору є поставка продукція, а саме: засоби захисту рослин.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що строк остаточного виконання зобов'язання по основному договору, забезпеченого заставою до 31.03.2013 р. Право звернення на предмет застави припиняється 31.03.2018 р.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що розмір забезпеченої заставою вимоги згідно основного договору складає 641 281, 46 грн.

Згідно п. 1.8. договору предметом застави є наступне майно:

Найменування авто№ кузоваДержавний № автоВартість, грн., без ПДВ Skoda Superb TMBDL23U07B301790ВН 9618 CX 128 000, 00 ВАЗ 2121 XTA212100N0927638ВН 6750 AM 28 180, 22 Chevrolet Aveo Y6DTC58U78Y134708ВН 7103 ЕВ 54 316, 07 Chevrolet Aveo KL1SA69YE6B015856ВН 3243 ЕВ 64 880, 39 КАМАЗ 53212 XTC532130M0030365ВН 7828 СХ 10 000, 00 Daewoo sens Y6DT1311050256490ВН 7831 СХ 8 000, 00 Volkswagen LT 31 WV2ZZZ21ZSH011810ВН 3915 ВС 35 132, 10 ГАЗ 33021СПГ XTH330210218966808ВН 7826 СХ 8 000, 00 Chevrolet Niva X9L21230040027137ВН 62-62 ЕВ 69 674, 83 Відповідно до п. 1.10. договору майно належить заставодавцю на праві власності та обліковується на балансі заставодавця за вартістю 406 183, 61 грн., що підтверджується довідкою заставодавця.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і засвідчення екземплярів цього договору печатками сторін.

Згідно п. 7.2. договору цей договір діє до повного виконання зобов'язань заставодавцем за основним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права застави у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

18.02.2013 р. Одеською філією ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження щодо вищевказаних транспортних засобів на підставі договору застави № 28/12/12 від 27.12.2012 р., що підтверджується витягом № 43425612 від 10.02.2014 р. з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, наявним у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд визнати недійсним договір застави № 28/12/12 від 27.12.2012 р., укладений між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ".

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із забезпеченням виконання зобов'язань здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про Заставу", Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 577 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Частиною 1 ст. 585 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 1 Закону України „Про заставу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.

Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством.

Статтею 14 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Статтею 16 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Згідно ст. 640 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний договір застави № 28/12/12 від 27.12.2012 р., підписаний між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ", предметом застави якого є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, після його підписання та станом на момент розгляду справи всупереч положенням ст. 585 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 14 Закону України „Про заставу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) не був нотаріально посвідчений у встановленому законодавством порядку, що підтверджується самим договором та поясненнями учасників процесу, а тому суд дійшов висновку, що договір застави № 28/12/12 від 27.12.2012 р., підписаний між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ", за відсутності його нотаріального посвідчення у встановленому законодавством порядку є неукладеним .

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 8 цієї ж постанови передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 . 05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України „Про оренду землі").

При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України.

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, договір застави № 28/12/12 від 27.12.2012 р., підписаний між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ", є неукладеним, то відповідно і не виникли у зв'язку із його підписанням взаємні права і обов'язки між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ" за договором, а тому позовна вимога позивача до відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача-4 зареєструвати припинення обтяження рухомого майна: автомобілів Skoda Superb, номер державної реєстрації ВН 9618 СХ; ВАЗ 2121, номер державної реєстрації ВН 6750 AM; Chevrolet Aveo, номер державної реєстрації ВН 7103 ЕВ; Chevrolet Aveo, номер державної реєстрації ВН 3243 ЕВ; КАМАЗ 53212, номер державної реєстрації ВН 7828 СХ; Daewoo sens, номер державної реєстрації ВН 7831 СХ; Volkswagen LT, номер державної реєстрації ВН 3915 ВС; ГАЗ 33021 СПГ, номер державної реєстрації ВН 7826 СХ; Chevrolet Niva, номер державної реєстрації ВН 62-62 ЕВ; шляхом вилучення запису № 4 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - боржники: ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" (код ЄДРПОУ 3680163), ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ" (код ЄДРПОУ 37644683).

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.

Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом.

Статтею 11 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 12 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Частиною 5 ст. 43 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, договір застави № 28/12/12 від 27.12.2012 р., підписаний між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ", є неукладеним, то відповідно і не виникли у зв'язку із його підписанням взаємні права і обов'язки між МПП Фірми „Ерідон", ПП „Фреш Фуд Агро Плюс" та ТОВ „Фреш Фуд Агро Північ" та застава вищевказаних транспортних засобів за договором, а тому суд дійшов висновку, що була і є безпідставною і реєстрація у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження щодо вищевказаних транспортних засобів на підставі договору застави № 28/12/12 від 27.12.2012 р., а тому позовна вимога позивача до відповідача-4 про зобов'язання вчинити дії, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в частині позовної вимоги позивача до відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 про визнання недійсним договору застави покладаються на позивача, а в частині позовної вимоги позивача до відповідача-4 про зобов'язання вчинити дії на відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 у зв'язку із тим, що спір виник внаслідок їх неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 25287988) в особі Одеської філії Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 25052707) зареєструвати припинення обтяження рухомого майна: автомобілів Skoda Superb, номер державної реєстрації ВН 9618 СХ; ВАЗ 2121, номер державної реєстрації ВН 6750 AM; Chevrolet Aveo, номер державної реєстрації ВН 7103 ЕВ; Chevrolet Aveo, номер державної реєстрації ВН 3243 ЕВ; КАМАЗ 53212, номер державної реєстрації ВН 7828 СХ; Daewoo sens, номер державної реєстрації ВН 7831 СХ; Volkswagen LT, номер державної реєстрації ВН 3915 ВС; ГАЗ 33021 СПГ, номер державної реєстрації ВН 7826 СХ; Chevrolet Niva, номер державної реєстрації ВН 62-62 ЕВ; шляхом вилучення реєстраційного номеру запису № 13531240 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - боржники: Приватне підприємство „Фреш Фуд Агро Плюс" (ідентифікаційний код 36860163), Товариство з обмеженою відповідальністю „Фреш Фуд Агро Північ" (ідентифікаційний код 37644683).

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства Фірми „Ерідон" (ідентифікаційний код 19420704), Приватного підприємства „Фреш Фуд Агро Плюс" (ідентифікаційний код 36860163), Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш Фуд Агро Північ" (ідентифікаційний код 37644683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рійк Цваан Україна" (ідентифікаційний код 30517557) судові витрати 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

30 квітня 2014 р.