Ухвала

від 15.05.2014 по справі 815/1262/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1262/14

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСС і А" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСС і А" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСС і А" про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю у розмірі 13114 грн. 74 коп..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Болградському районі ГУ Міндоходів в Одеській області задоволений. Стягнуто кошти з рахунків TOB «КСС і А» у банках, обслуговуючих такого платника податків в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за землю у загальному розмірі 13114,74 грн..

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "КСС і А" ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСС і А", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлено Податковим Кодексом України який набув чинності 01 січня 2011 року.

Відповідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 36.1 статті 36 Податкового кодексу України - податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно п. 54.1 статті 54 ПК України - крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно п. 56.11 статті 56 ПК України - не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з п.286.2. ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із п.287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач є платником податку з орендної плати за землю.

Згідно довідки ДПІ у Болградському районі ГУ Міндоходів в Одеській області податковий борг по орендній платі за землю ТОВ «КСС і А» станом на 17.02.2014 року складає 13114, 74 грн.

20.02.2013 року ТОВ «КСС і А» було подано до податкової інспекції податкову декларацію з плати за землю за вхідним № 1300001761, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено річну суму орендної плати за землю у загальному розмірі 52681,20 грн. із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

ТОВ «КСС і А» не було сплачено грошове зобов'язання з орендної плати за землю визначене у податковій декларації з плати за землю за вхідним № 1300001761 від 20.02.2013 року, а саме: за жовтень 2013 року нараховано 4390,1 грн., сплачено - 55,56 грн.; за листопад 2013 року нараховано 4390,1 грн., сплачено - 0 грн.; за грудень 2013 року нараховано 4390,1 грн., сплачено - 0 грн..

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України , сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом платника податків.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки наявність податкового боргу у відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та деклараціями орендної плати за земельні ділянки на 2013 рік, поданими відповідачем, а тому відповідно до вище наведених норм податкового Кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік та не сплачене у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу відповідача.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, відповідачем у встановлені ПК України строки не було самостійно сплачено суму податкового зобов'язання у вказаному в позові розмірі.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України , у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно з приписами ст. 59 Податкового кодексу України, 11.01.2014 року відповідачу було вручено податкову вимогу форми Ю №90-15 від 05.08.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення наявного у матеріалах справи.

Таким чином, з урахуванням наявності у відповідача податкового боргу та відсутності доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідачем на підставі вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не надано доказів погашення у добровільному порядку спірної суми заборгованості, як і не надано доказів відсутності обов'язку оплачувати спірну суму з урахуванням визнання обставин щодо користування товариством земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ст.183-2; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСС і А" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: