Рішення

від 25.05.2009 по справі 20/50-09-1505

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/50-09-1505

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2009 р.                       Справа  № 20/50-09-1505

За позовом: Міністерства транспорту та зв'язку України

До відповідача: Затоківська селищна рада

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська залізниця

про визнання права власності

   Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

Від позивача: Зінченко В.М., діюча за дов. №8916/15/14-08 від 25.12.2008року.

Від відповідача: не з'явились.

Від третьої особи: Зінченко В.М., діюча за дов. №153 від 08.01.2009року.

СУТЬ СПОРУ: Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право власності на об'єкти нерухомого майна Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, що розташовані за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Затока, зупиночний пункт „Лиманська”, а саме: будівля павільйону (літера „А”), площею 97, 63 кв.м., споруда №1, площею 1 075, 71 кв.м., що перебувають у повному господарському віданні Одеської залізниці.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що  відповідно до п. п. 1.1, 4.2 Статуту Одеської залізниці, Одеська залізниця є статутним державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Майно залізниці є державною власністю та закріплено за нею на праві повного господарського відання. Відповідно же до ст. ст. 3, 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” належним суб'єктом управління майном є Міністерство транспорту та зв'язку України.  

У судовому засіданні 25.05.2009року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні представник третьої особи надав суду письмові пояснення по справі №20/50-09-1505, в яких просить суд позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України до Затоківської селищної ради Одеської області задовольнити повністю.

Відповідач - Затоківська селищна рада про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, не зважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням відповідача (ухвала господарського суду Одеської області від 15.04.2009року) та на підставі клопотання Затоківської селищної ради (ухвала господарського суду Одеської області від 13.05.2009року),   про поважність причин відсутності не повідомив.

Враховуючи викладене, відповідач - Затоківська селищна рада відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, суд дійшов наступних висновків:

Відокремлений структурний підрозділ Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 є, відповідно до Положення про Одеське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, відособленим структурним підрозділом Одеської залізниці без права юридичної особи.

Відповідно до інвентарної картки №014397 обліку основних засобів спірний об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Затока, зупиночний пункт „Лиманська” знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Одеської залізниці.

Листами від 16.10.2007року №2208, 03.12.2007року №2569 та 21.01.2008року №152 Одеська залізниця в особі свого відокремленого структурного підрозділу –Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, та листом від 18.02.2008року №НГ-1/105 звернулась до відповідача - Затоківської селищної ради із проханням розглянути на сесії селищної ради питання щодо внесення змін у комп'ютерну базу прав власності на нерухоме майно відповідної селищної ради, присвоєння адреси та оформлення свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, що розташовані на території смт. Затока, зокрема, і щодо будівлі павільйону (літера „А”), площею 97, 63 кв.м. та споруди №1, площею 1 075, 71 кв.м. пасажирської платформи „Лиманська”-53 км Пикет 3 + 37м., які знаходяться за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Затока, зупиночний пункт „Лиманська”, що є предметом зазначеного позову.

Листом від 01.04.2008року №555/01-24-4 виконавчим комітетом Затоківської селищної ради надано відповідь про можливість розгляду питання щодо оформлення права власності лише після надання завіреного належним чином акту про прийняття об'єктів в експлуатацію.

Відмова відповідача здійснити оформлення правовстановлюючих документів і змусила Міністерство транспорту та зв'язку України звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як свідчать матеріали справи, спірні об'єкти нерухомого майна за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Затока, зупиночний пункт „Лиманська” тривалий час знаходяться на утриманні відокремленого структурного підрозділу –Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, на зазначений об'єкт ведеться інвентарна картка для обліку основних засобів: №014397.

Відповідно до рішення Затоківської селищної ради народних депутатів від 30.12.1998року №45 Одеській залізниці у постійне користування для виробничої діяльності відведено 50,68 га землі в межах згідно з планом землекористування, про що 10.03.1999року виданий відповідний Державний акт на право постійного користування землею № ІІ-ОД 003996.

З викопіровки ділянки смуги відводу вбачається, що в межах зазначеної земельної ділянки розташований і спірний об'єкт нерухомості.

На замовлення Одеської залізниці комунальним підприємством „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” були проведені інвентаризаційні роботи та виготовлено технічний паспорт від 20.05.2007року на зазначений об'єкт нерухомості.

Враховуючи, що спірний об'єкт нерухомого майна побудований залізницею у 1992р. і акт введення його в експлуатацію відсутній, на замовлення Одеської залізниці (в особі свого відокремленого структурного підрозділу – Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1) ДПІІ „Одесжелдорпроект” (ліцензія серія АБ№271429) виготовлений  технічний висновок про стан основних несучих конструкцій споруди (павільйону на пасажирської платформи „Лиманська”-53 км Пикет 3 + 37м), яка знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Затока, зупиночний пункт „Лиманська, відповідно до якого станом на 2008 рік будівля знаходиться у задовільному стані та пригодна до подальшої експлуатації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи, що відповідачем - Затоківською селищною Радою листом від 01.04.2008року №555/01-24-4 позивачу було відмовлено в оформленні права власності на зазначений об'єкт у зв'язку з відсутністю необхідної кількості правовстановлюючих документів, суд доходить висновку про правомірність звернення позивача із даними вимогами.

Згідно ст. 90 Цивільного кодексу України РСР від 18.07.1963року , що була чинна на момент будівництва спірної споруди, земля, її надра,  води і ліси знаходяться у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському  господарстві, засоби   транспорту  і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних,   комунальних   та   інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також  інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що будівля павільйону (літера „А”), площею 97, 63 кв.м. та споруда №1, площею 1 075, 71 кв.м., пасажирської платформи „Лиманська”-53 км Пикет 3 + 37м, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Затока, зупиночний пункт „Лиманська”, які збудовані у 1992р., на час її створення належали до державної форми власності.

Указом Президії Верховної Ради України  від 30.08.1991р.  № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено,  що  підприємства,  установи  та  організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Як положеннями ст. 3 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, який діяв в Україні з 1991року, так і  приписами ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 435-IV (який є чинним в нинішній час),  держава визнана одним із  суб'єктів  права  власності  в Україні.

Враховуючи, що Одеське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці, заснованим на загальнодержавній власності без права юридичної особи, суд доходить висновку, що будівля павільйону (літера „А”), площею 97, 63 кв.м. та споруда №1, площею 1 075, 71 кв.м., пасажирської платформи „Лиманська”-53 км Пикет 3 + 37м, які збудовані у 1992р., розташовані за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Затока, зупиночний пункт „Лиманська”, належать до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є  майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах,  визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Зазначене цілком кореспондується із ч. 2, 3  ст. 73 Господарського кодексу України, згідно з якими орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12  п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з  управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з статуту Одеської залізниці, останнє є створеним згідно зі ст. 1,4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить  до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.  Згідно п.4.1., 4.2. статуту майно Залізниці  складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах  повного  господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб'єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд  володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи  обов'язковість  дотримання суб'єктами цивільного обігу Тимчасового положення про порядок реєстрації  прав  власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 та зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, яким встановлено, що державна  реєстрація прав власності на об'єкти нерухомості  є обов'язковим елементом  при виникненні, зміні або припиненні права власності на нерухоме майно, а також складовою частиною цивільних правовідносин, пов'язаних з реалізацією права власності, суд зазначає, що відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство транспорту та зв'язку України як  органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном, як здійснити реєстрацію права власності на спірний об'єкт на виконання приведених вище законодавчих положень,  так і позбавляє даного суб'єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право  або інтерес, зокрема, шляхом визнання права. При цьому, згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на об'єкти нерухомого майна - будівля павільйону (літера „А”), площею 97, 63 кв.м. та споруда №1, площею 1 075, 71 кв.м., пасажирської платформи „Лиманська”-53 км Пикет 3 + 37м, які збудовані у 1992р., розташовані за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Затока, зупиночний пункт „Лиманська”, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь третьої особи –Одеської залізниці витрат по сплаті державного мита в сумі 790 грн. 32 коп. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн., суд зазначає наступне.

Ст. 49 ГПК України передбачає відшкодування мита тільки стороні, на користь якої відбулося рішення.

Приймаючи до уваги, що Одеська залізниця є третьою особою, вимоги про стягнення на її користь витрат по сплаті державного мита та  витрат на ІТЗ судового процесу не відповідають чинному процесуальному законодавству, незважаючи на сплату нею судових витрат за позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач, відповідно до ст. 88 ГПК України, не позбавлений права звернутися до господарського суду з заявою про вирішення питання щодо розподілу господарських витрат, шляхом прийняття додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (м. Київ, пр-т. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 00017584)  право державної власності на об'єкти нерухомого майна - будівля павільйону (літера „А”), площею 97, 63 кв.м. та споруда №1, площею 1 075, 71 кв.м., які розташовані за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Затока, зупиночний пункт „Лиманська”, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

                 Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.

рішення підписано 01.06.2009року