Рішення

від 12.05.2009 по справі 1670-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1670-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2009Справа №2-15/1670-2009

За позовом  Відкритого акціонерного товариства по газозабезпеченню та газифікації  «Кримгаз» (95001, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42А, ідентифікаційний код 03348117).

До відповідача Євпаторійської міської державної лікарні ветеринарної медицини (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Д.Ульянова, 11  ідентифікаційний код 26402300)

Про стягнення 2 846, 72 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Пашкан О.О., довіреність № 228 від 05.06.2008р. у справі.

Від відповідача – Бережная О.Г.. представник за довіреністю.

           Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство газозабезпеченню та газифікації  «Кримгаз» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Євпаторійської  міської лікарні ветеринарної медицини про стягнення 2 846, 72  грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.04.2009р. було замінено відповідача по справі Євпаторійську міську лікарню ветеринарної медицини на належного Євпаторійську  міську державну лікарню ветеринарної медицини.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи порушенням відповідачем зобов'язань за  договором № 15 від 25.12.2008р. , щодо  сплати за поставлений природний газ , в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі  2 760, 16 грн., що і стало приводом звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує,  заборгованість визнає у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним  товариства «Кримгаз»(постачальник) (позивач) та Євпаторійською  міською державною лікарнею ветеринарної медицини (споживач) (відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 15 на поставку природного газу (а.с. 7-9).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Відкрите акціонерне товариство «Кримгаз»  зобов'язується поставити газ Євпаторійський  міській державній лікарні ветеринарної медицини. яка у свою чергу зобов'язується оплатити його у встановленому договором порядку.

Згідно з пунктом 5.5 Договору Євпаторійська  міська державна лікарня ветеринарної медицини зобов'язується оплати поставлений газ подекадно. за п'ять банківських днів до першого, одинадцятого, двадцять першого числа місяця шляхом 100% передоплати. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі прийому- передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач обов'язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами прийому передачі (а.с. 10-11).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений газ, у розмірі  2 760, 16 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за поставлений газ не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 760, 16 грн. за період з 01.01.2009р. по 01.03.2009р., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови,  що дії відповідача не суперечать законодавству або  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, вказані дії відповідача не суперечать законодавству та  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, відповідач частково сплатив за поставлений газ 509, 05 грн. згідно із випискою банку  від 31.03.2009р. (а.с.41-42) та 700,00 грн. згідно  квитанції № ПН2675 від 12.05.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що вказана заборгованість погашена відповідачем  31.03.2009р. та 12.05.2009р., тобто після звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (згідно штампу вхідної кореспонденції Господарського суду АР Крим 27.03.2009р. позивач звернувся із позовом до Господарського суду АР Крим).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі в частині стягнення 1209,05 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена .

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 45,23 грн., 3% річних у розмірі 4,58 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Євпаторійську  міську державну лікарню ветеринарної медицини за січень 2009р. становить 45, 23 грн., визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов , визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 4,58 грн. за період з 10.02.2009р. по 10.03.2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Євпаторійської  міської державної лікарні ветеринарної медицини .

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 36,75 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 6.2. Договору  внаслідок порушення умов пункту 5.5. Договору  Споживач сплачує Постачальнику заборгованість у відповідності до статті 652 Цивільного кодексу України а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 36,75 грн. за період з 10.02.2009р. по 10.03.2009 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Однак суд вважає за необхідно повідомити, що частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що  господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський сд України зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Судом встановлено, що порушення відповідачем обов'язку по оплаті ним заборгованості не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Іншого, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду не доведено. За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50% та стягнути з Євпаторійської  міської державної лікарні ветеринарної медицини пеню у сумі 18,38 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, статтею 49, пунктом 1-1 статті 80,  82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Євпаторійської міської державної лікарні ветеринарної медицини (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Д.Ульянова, 11  ідентифікаційний код 26402300, р/р 35213003001743 в ГУ ГКУ в.м. Сімферополі МФО 824026) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримгаз» (95001, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42А, ідентифікаційний код 03348117, р/р 260383021463 в Євпаторійському відділенні № 4115 ВАТ «Ощадбанк», МФО 384050) 1 551,11 грн. заборгованості, 4,58 грн. 3% річних, 45,23 грн. інфляційних втрат, 18,38 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1209,05 грн. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Наказ видати після  набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.