Рішення

від 25.05.2009 по справі 1857-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1857-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2009Справа №2-24/1857-2009

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «Агро», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 34; ідентифікаційний код 19011532)

Про стягнення 3498,27 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача –  Міркін А.Л., довіреність № 18 від 07.08.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився  

         Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом  до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «Агро» за договором № 3591 від 10.01.2007 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, в тому числі суму основного боргу у розмірі 3208,43 грн., 3% річних у розмірі 19,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 125,06 грн., пеню у розмірі 145,44 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно до договору № 3591 від 10.01.2007 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 3208,43 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім  того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 19,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 125,06 грн., пеню у розмірі 145,44 грн.

 Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2007 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «Агро» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 3591 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.(а.с. 12-17).

Згідно пункту 1.1 статуту  Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопроводно -каналізаційного господарства на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540 (а.с. 26-35).

Згідно з пунктом 2.2 Договору Водоканал бере на себе зобов'язання забезпечувати Абонента питною холодною водою при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов'язання приймати зазначені у даному пункті послуги у кількості не більш встановленого ліміту, а для організацій, які фінансуються з бюджетів всіх рівнів (у подальшому бюджетні організації), на суму не більш суми, визначеної кошторисом на утримання Абонента в часті сплати по водопостачанню та водовідведенню. При цьому абонент приймає на себе зобов'язання своєчасно сплачувати надані йому послуги  по водопостачанню та водовідведенню.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору, оплата виконується шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканалу у розмірі  75%, від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься Абонентом до 15 числа звітного місяця. Передоплата за першій місяць вноситься у фіксованій сумі та складає 276,62 грн. Остаточний розрахунок за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню виконується протягом 3 банківських днів з моменту отримання Абонентом виставленого Водоканалом рахунку за спожиті послуги.

Позивач обов'язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами виконаних робіт по абоненту № 3591 у період з жовтня 2008 р. по лютий 2009 р. (а.с. 18-22).

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки № 3591 за стягуваний період з жовтня 2008 р. по лютий 2009 р.  (а.с. 18-22).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунках.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплата по рахункам за отримані послуги у період  з жовтня 2008 р. по лютий 2009 р. взагалі не проводилась.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі  3208,43 грн. за період з жовтня 2008 р. по лютий 2009 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам за період з  жовтня 2008 р. по лютий 2009 р. не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 3208,43 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена,  а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 125,06 грн. та 3% річних у розмірі 19,34  грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «Агро» за період з листопаду 2008 р. по лютий 2009 р.  становить 125,06 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 19,34 грн. за період з листопаду 2008 р. по лютий 2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «Агро».

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 145,44 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 11.1.1  Договору сторони передбачили, що Абонент несе відповідальність за закінченням строку на оплату, вказаного у розділі 4 дійсного договору, Абонент сплачує Водоканалу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що пеня у розмірі 33,59 грн. була нарахована відповідачу у зв'язку з несвоєчасно проведеною сплатою відповідачем рахунків за квітень 2007 р., червень 2007 р., жовтень 2007 р., листопад 2007 р., грудень 2007 р., березень 2008 р. – травень 2008 р.

Проте, рахунки за зазначений період та докази їх сплати позивачем надані не були, тоді як відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідно до ст. 81 п. 5 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку з чим, суд залишає вимоги позивача про стягнення з відповідача 33,59 грн. пені без розгляду.

  Заявлена же позивачем сума пені у розмірі 111,85 грн., яка розрахована позивачем за рахунками за листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., за яким сталося прострочення оплати,  підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 29.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 5 статті 81, статтями 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «Агро», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Комунальна, 34; ідентифікаційний код 19011532)  на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 3208,43 грн. заборгованості, 19,34 грн. 3% річних, 125,06 грн. інфляційних втрат, 111,85 грн. пені, 101,02 грн. державного мита та 116,86 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині вимог про стягнення 33,59 грн. пені позов залишити без розгляду.

      Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.