Рішення

від 08.05.2014 по справі 911/1464/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2014 р. Справа № 911/1464/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фешн», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край - 2», м. Сквира

про стягнення 20520,61 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Лящук О.О.

Від відповідача: Брижак О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фешн» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край - 2» (далі - відповідач) про стягнення 20520,61 грн.

Провадження у справі №911/1464/14 порушено відповідно до ухвали суду від 25.04.2014 року та призначено справу до розгляду на 08.05.2014 року.

В судовому засіданні 08.05.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення № 67 від 07.05.2014 року, в яких повідомив, що після подачі позову відповідач сплатив 5000 грн.

Відповідач в судовому засіданні 08.05.2014 року надав відзив на позов, в якому також повідомив про часткову сплату боргу в сумі 5000 грн. та просив провадження у справі припинити у відповідній частині. Решту заборгованості в сумі 15520,61 грн. визнав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов Договору поставки № 997 від 19.10.2012 року (в подальшому - Договір), укладеного з протоколом розбіжностей між Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-ФЕШН» (позивач), позивач зобов'язався постачати відповідачу товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати такий товар на умовах Договору.

Згідно умов Договору, відповідно до підтверджуючих документів, товар позивачем поставлявся, а відповідачем отримувався. Ціну Товару зазначено у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата товару відповідачем має бути здійснено протягом 10 банківських днів з дня отримання від позивача рахунку.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що оплата Товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному Договорі на підставі отриманого від Постачальника рахунку протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання рахунку.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за період з 22.08.2013 року по 01.11.2013 року за видатковими накладними:

- №ОД 0000129 від 22.08.2013р. на загальну суму - 44 675,75 грн.;

- №ОД 0000130 від 22.08.2013р. на загальну суму - 44 383,38 грн.;

- №ОД 0000145 від 30.09.2013р. на загальну суму - 60 607,90 грн.;

- №ОД 0000146 від 30.09.2013р. на загальну суму - 51 413,28 грн.;

- №ОД 0000147 від 30.09.2013р. на загальну суму - 985,46 грн.;

- №ОД 0000148 від 30.09.2013р. на загальну суму - 985,46 грн.;

- №ОД 0000156 від 01.11.2013р. на загальну суму - 25 290,05 грн.;

- №ОД 0000157 від 30.11.2013р. на загальну суму - 33 936,18 грн.

Таким чином, згідно наведених накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 262 277,46 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі товар не оплатив, сплативши частково 241 756,89 грн. Таким чином, на день звернення до суду заборгованість відповідача становила 20520,61 грн., про стягнення якої і подано позов.

В ході розгляду справи судом було з'ясовано, що після подачі позову на рахунок позивача надійшли сплачені відповідачем кошти в сумі 5000 грн. за платіжним дорученням від 22.04.2014 року № 34211, що також підтверджено сторонами. Відповідач в наданому суду відзиві решту позовних вимог на суму 15520,61 грн. визнав.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, судом за наслідками розгляду спору встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 15520,61 грн.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній відповідачем, яка долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що в ході розгляду спору судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 15520,61 грн. заборгованості, що відповідачем визнано, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 15520,61 грн. боргу.

Оскільки відповідач сплатив частину заявленої суми боргу після подачі позовної заяви, на день розгляду справи відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 5000,00 грн., тому відповідно до п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у відповідній частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 78, п. 1 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Леніна, 22, код 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-ФЕШН» (03194, м. Київ, б-р Кольцова, 19, код 36265532) 15520,61 грн. боргу та 1827 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 5000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Кошик А.Ю.