Рішення

від 01.06.2009 по справі 28/63-09-1573

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/63-09-1573

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2009 р.Справа  № 28/63-09-1573

За позовом   Міністерство транспорту та зв'язку України;  

 3-тя особа позивача: Одеська залізниця;  

до відповідача   Одеська міська рада  

про визнання права власності

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Клочко В.Н.  - за дорученням;

Від відповідача:  не з'явився;

Від третьої особи: Білинський В.А. –за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду Одеської області з позовною  заявою до Одеської міської ради  за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  -   Одеської залізниці про визнання права власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкт нерухомого майна – „Сушарню для сирого піску” загальною площею 46,0 кв. м., який, згідно технічного паспорту від 01.06.2007 р.,  розташований за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, 4. Свої вимоги позивач обґрунтовує належністю спірного майна до   державної власності, знаходженням майна у господарському віданні позивача  та необхідністю здійснити оформлення правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Представником третьої особи позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України, заявлені у даній справі  були підтримані повністю.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, наданою суду позивачем, а також поштовим повідомленням № 543260 від 26.05.2009 р., але у судове засідання  не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Листом за № 7170-14/1186 від 31.07.2008 р. Представник Міністерства транспорту та зв'язку України звернувся до Одеської міської ради   з проханням оформити та видати свідоцтво  про право власності, зокрема, на  об'єкт нерухомого майна –„Сушарню для сирого піску”, загальною площею 46,0 кв.м., який розташований  за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, 4, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці. В свою чергу, Одеською міською радою листом за вих. № 988 від 22.09.2008р. було надано відповідь про можливість розгляду питання щодо оформлення права власності лише після надання документів, які посвідчують право власності.

Відмова відповідача здійснити оформлення правовстановлюючих документів і змусила Міністерство транспорту та зв'язку України звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, спірний об'єкт нерухомості тривалий час перебуває у господарському віданні Одеської залізниці та балансі відокремленого структурного підрозділу (філії) –„Локомотивного депо Одеса –Сортувальна”.  Міністерством транспорту та зв'язку України  на підтвердження своїх доводів було надано суду довідку про балансову вартість об'єктів, які знаходяться на балансі  Одеської залізниці за  № 446 від 12.03.2009 р. , відповідно до яких спірний об'єкт був введений в експлуатацію у січні 1964р. Наведене підтверджується також інвентарною карткою обліку основних засобів  за  №  11032.

Згідно з матеріалами справи спірний об'єкт представляє собою будівлю з безпосереднім цільовим призначенням в якості сушарні для сирого піску, яка повинна обслуговувати потреби Одеської залізниці.

Згідно з рішенням  виконавчого комітету Одеської міської ради за №1234-ХХІІІ від 28.04.2000р. Одеській залізниці  було відведено земельну ділянку площею 377,06 га для виробничої діяльності. На виконання вказаного рішення Одеській залізниці  було  видано Державний акт на право постійного користування землею сер. І-ОД № 000301.  На зазначеній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, станція Одеса - Сортувальна розташований об'єкт нерухомого майна –„Сушарня для сирого піску”, загальною площею 46,0 кв.м., яка збудована у 1964р.

Площа спірного об'єкта відповідає технічному паспорту виготовленому  КП “ОМБТІ та РОН” від 01.06.2007р. на  нежилу будівлю –„Сушарня для сирого піску”, загальною площею 46,0 кв.м.

В рамках наведеного суд вважає за необхідне зупинити свою увагу на наступному.

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р.  № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди,  державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що будівля „Сушарня для сирого піску”(інвентарний номер 11032), загальною площею 46,0 кв.м., збудована у 1964р., розташована за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, 4, на час її створення належала до державної форми власності.

Указом Президії Верховної Ради України  від 30.08.1991р.  № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено,  що  підприємства,  установи  та  організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Положеннями ст. 3 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, який діяв в Україні з 1991року, так і  приписами ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 435-IV (який є чинним в нинішній час),  держава визнана одним із  суб'єктів  права  власності  в Україні.

Проаналізувавши матеріали справи, з огляду на зміст презумпції виключної державної власності на засоби виробництва, яка діяла на час створення спірного об'єкту нерухомості, а також враховуючи тривалість перебування спірного об'єкту нерухомості на балансі Одеської залізниці, якій цей об'єкт був переданий на праві господарського відання, з урахуванням відсутності з боку інших суб'єктів цивільного обігу майнових претензій на спірний об'єкт, суд доходить висновку, що будівля „Сушарня для сирого піску” (інвентарний номер 11032), загальною площею 46,0 кв.м., збудована у 1964р., розташована за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, 4 ,  належить до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.

У  відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є  майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема,  здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах,  визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; Міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління);  органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3  ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України  від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12  п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з  управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з статуту Одеської залізниці, останнє є створеним згідно зі ст. 1,4 Закону України „Про залізничний транспорт”  статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить  до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.  Згідно п.4.1., 4.2 статуту майно Залізниці  складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах  повного  господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб'єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд  володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Так, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

Крім того, суд вважає за необхідне, при вирішенні даного спору, звернутися до приписів Тимчасового положення про порядок реєстрації  прав  власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5  та зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, з послідуючими  змінами та доповненнями (далі по тексту Положення).    Відповідно до п. 1.3  Положення  про реєстрацію  прав власності  на нерухоме майно здійснюють  комунальні  підприємства  бюро  технічної    інвентаризації.  Згідно з пунктом  1.1 це  Положення  визначає  порядок реєстрації   прав власності на нерухоме майно в Україні   і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав,  створення умов  для функціонування   ринку нерухомого майна,  активізації інвестиційної діяльності.  

Приписами п. 1.2 Положення встановлено, що воно діє на всій території України і є обов'язковим  для  виконання  громадянами, міністерствами, іншими  центральними і  місцевими   органами   виконавчої  влади  та  органами  місцевого самоврядування,   підприємствами,    установами   й   організаціями незалежно від форм власності. Порядок подання   документів на реєстрацію     прав власності  врегульований п. 2.1 Положення, яким встановлено, що для  реєстрації   виникнення,  існування,  припинення прав власності  на  нерухоме   майно  та  оформлення  прав  власності на нерухоме  майно  до  БТІ  разом  із  заявою  про  реєстрацію  прав власності подаються правовстановлюючі документи (додаток 1),  їх    копії   (нотаріально  засвідчені),  а  також  інші  документи,  що визначені цим Положенням.

Враховуючи  обов'язковість  дотримання суб'єктами цивільного обігу зазначеного Положення,  яким встановлено, що державна  реєстрація прав власності на об'єкти нерухомості  є обов'язковим елементом  при виникненні, зміні або припиненні права власності на нерухоме майно, а також складовою частиною цивільних правовідносин, пов'язаних з реалізацією     права власності, суд звертає увагу відповідача, що  відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство транспорту та зв'язку України як  органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном,  як здійснити реєстрацію права власності на спірний об'єкт на виконання приведених вище законодавчих положень,  так і позбавляє даного суб'єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав  власника щодо   володіння, користування та розпорядження цим майном. Крім того, слід зазначити, що відповідачем жодного доказу про належність об'єкту, на який просить визнати право власності Міністерство транспорту та зв'язку України, до комунальної власності  суду надано не було.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право  або інтерес, зокрема, шляхом,  визнання права (ст. 16 ЦК України).

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право  або інтерес, зокрема, шляхом,  визнання права (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Підсумовуючи все наведене, суд оцінює позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання права державної власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкт нерухомого майна –будівлю „Сушарня для сирого піску” (інвентарний номер 11032), загальною площею 46,0 кв.м., збудовану у 1964р., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, 4, що перебуває в господарському віданні зв Третьою особою та яке утримується, експлуатується і відображене в самостійному балансі її відокремленого структурного підрозділу (філії) –„Локомотивне депо Одеса-Сортувальна” обґрунтованими, доведеними та такими, що базуються на законних підставах. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить  засадам цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов Міністерства транспорту   та зв'язку України у повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно до ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                             В И Р І Ш И В:     

1.          Позов  задовольнити повністю .

2.          Визнати право власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України  /01135, м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 00017584 / на будівлю „Сушарня для сирого піску”  (інвентарний номер 11032), загальною площею 46,0 кв. м., збудовану у 1964р., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці.

3.          Стягнути з Одеської міської ради  (65004, м.Одеса, пл.. Думська, 1, п/р 35420022001909 в УДК в Одеській області, МФО 328011, код ЄДРПОУ 26302595) на користь  Міністерства транспорту та зв'язку України  (01135, м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 00017584) 452 (чотириста п'ятдесят дві) гривні 23 (двадцять три) копійки - державного мита та 118  (сто вісімнадцять) гривень- витрат на ІТЗ судового процесу.

           Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

                  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                    Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.