Постанова

від 13.05.2014 по справі 926/238/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 926/238/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Кузь В.Л.

Желік М.Б.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинаінтур", м.Чернівці, б/н від 08.04.14 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року

у справі №926/238/14

за позовом: Чернівецької міської ради, м.Чернівці,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Буковинаінтур'', м.Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні позивача: Департаменту економіки Чернівецької міської ради, м.Чернівці,

про: звільнення приміщення.

За участю представників сторін:

від позивача: Лелюк Х.М. - представник на підставі довіреності № 01/0218/222 від 07.03.14 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи : не з'явився;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі № 926/238/14 (суддя Бутирський А.А. ) позов Чернівецької міської ради, м.Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Буковинаінтур'', м.Чернівці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні позивача Департаменту економіки Чернівецької міської ради, м.Чернівці про звільнення приміщення задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі №926/238/14, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Буковинаінтур'' - подав апеляційну скаргу з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

У своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що розірвання договору купівлі-продажу від 24.12.2009 року № 2769-юр, не породжує у скаржника обов'язку звільнити приміщення, оскільки за цим договором позивач ці приміщення не передавав. Скаржник у поданій ним апеляційній скарзі також наголошує на тому що, рішенням господарського суду Чернівецької області від 25 вересня 2008 року позов задоволено, зобов'язано ТОВ «Буковинаінтур» протягом 10 днів з дня набрання даним рішенням законної сили звільнити нежитлові приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 4. Цим рішенням встановлено, що нежитлові приміщення підлягають поверненню у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди від 20.05.1997 р. № 9д/31. Вказане рішення залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 р. На виконання цього рішення суду 11.04.2011 р. виконавчому комітету Чернівецької міської ради видано наказ. Постановою державного виконавця Менчиць Н. Є. від 17.04.2011 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 3714632, у зв'язку із пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 травня 2013 року у задоволенні скарги на вказану постанову державного виконавця відмовлено. 29 травня 2013 року стягувач (Виконавчий комітет Чернівецької міськради) звернувся до суду із заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.07.2013 р. у задоволенні цієї заяви відмовлено. Акт приймання-передачі приміщення скаржником не складався, відповідно, таке приміщення не може повертатись продавцеві у спосіб, зазначений у договорі. Абзацом б) пункту 10.4. договору купівлі-продажу визначено, що у випадку розірвання цього договору Покупець зобов'язаний в десятиденний термін з дня розірвання цього Договору повернути Продавцю по акту приймання-передання майно, яке було передано йому відповідно до умов цього Договору. Скаржник посилається також на те, що такі вимоги вже були предметом судового розгляду.

На підставі наведеного скаржник просить рішення суду першої інстанції від 26.03.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову з підстав розірвання договору купівлі-продажу відмовити, а в частині позову, який ґрунтується захистом прав власника приміщень-припинити провадження у справі.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 926/238/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Кузя В.Л. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.14 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 13.05.14 р..

Представнику роз'яснено його права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 13.05.2014 року представник позивача з'явився, проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у поданому письмовому відзиві на неї (вх. № 01-04/2502/14 від 12.05.14 року).

Представники скаржника та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні позивача в судове засідання 13.05.14 року не з'явились, причин неявки суду не довели, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Окрім того, колегія суддів налогошує на тому, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що відповідно до ухвали апеляційного суду від 17.04.2014 р. явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою. В цій ухвалі попереджено сторони, що неявка їх представників в судове засідання не тягне за собою відкладення розгляду справи, а отже справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, територіальна громада м. Чернівці є власником нежилих приміщень загальною площею 1572,80 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Червоноармійська, 4 у м. Чернівці.

24.12.2009 р. між Чернівецькою міською радою (за договором-продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Буковинаінтур'' (за договором-покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщень №2769-юр, згідно якого позивач зобов'язувався надати відповідачеві у власність як об'єкт приватизації нежилі приміщення загальною площею 1572,80 кв.м., що розміщені у будинку № 4 (літ. "А") на вул. Червоноармійська у м. Чернівці. Пункотом 1.7 вищезазначеного Договору передбачено, що вказане майно продається відповідачеві за 11932372 грн. Згідно п. 3.1 Договору, передача майна, що становить об'єкт Договору купівлі-продажу, здійснюється позивачем відповідачеві упродовж триденного строку з дня повної сплати відповідачем вартості придбаного майна. Пункт 3.2 Договору передбачає, що передача майна позивачем і прийняття його відповідачем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами цього Договору або їх уповноваженими представниками. Акт приймання-передачі є додатком до цього Договору та складає його невід'ємну частину. У випадку непередачі майна позивачем у строки та на умовах, визначених п.п. 3.1, 3.2 Договору, майно вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем без підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 3.3 Договору). Абзацом б) пункту 10.4. договору купівлі-продажу визначено, що у випадку розірвання цього договору Покупець зобов'язаний в десятиденний термін повернути Продавцю по акту приймання-передання майно, яке було передано йому відповідно до умов цього Договору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у справі № 2/68, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 р., розірвано договір купівлі-продажу приміщень № 2769-юр у зв'язку з тим, що відповідач не оплатив придбане майно.

Факт не звільнення скаржником вказаних приміщень скаржником не заперечується. Скаржник посилається на відсутність правових підстав для його повернення, оскільки на виконання рішення суду, 11.04.2011 р. виконавчому комітету Чернівецької міськради видано наказ. Постановою державного виконавця Менчиць Н. Є. від 17.04.2011 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 3714632, у зв'язку із пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28 травня 2013 року у задоволенні скарги на вказану постанову державного виконавця відмовлено. 29 травня 2013 року стягувач (виконком Чернівецької міськради) звернувся до суду із заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.07.2013 р. у задоволенні цієї заяви відмовлено. Акт приймання-передачі приміщення скаржником не складався, відповідно, таке приміщення не може повертатись продавцеві у спосіб, зазначений у договорі.

Однак, зазначене не спростовує принцип обов'язковості для виконання сторонами судового ріщення, яке набрало законної сили, а не складання акту приймання-передачі приміщення на користь скаржника не спростовує факту займання цього приміщення скаржником та можливості його звільнення останнім.

Суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ч. 2 ст. 697 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не заслуговує на увагу і посилання скаржника на необхідність припинення провадження у справі, оскільки у справі № 13/147 позивачем був виконавчий комітет Чернівецької міської ради, а у справі № 926/238/14 позивачем є Чернівецька міська рада, тобто різні юридичні особи. Крім того, підставою позову у справі № 926/238/14 є невиконання відповідачем умов договору від 24.12.2009 р., тоді як рішення у справі № 13/147 прийнято ще 25.09.2008 р., що свідчить про різні підстави позову у зазначених вище справах. Зазначене спростовує можливість застосування п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 р. у справі № 926/238/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинаінтур", м.Чернівці - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 р. у справі № 926/238/14 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 .Матеріали справи скерувати до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 19.05.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.