Рішення

від 01.06.2009 по справі 1851-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1851-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

01.06.2009Справа №2-24/1851-2009

За позовом  Прокурора Центрального району м. Сімферополя (95000, АР Крим,                                м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта,2)

в інтересах держави в особі Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів АР Крим ( 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Леніна, 17, ідентифікаційний код 26226434

до  відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріг" ( 95022, АР Крим,                      м. Сімферополь, вул. Б. Куна, 5, кв. 163, ідентифікаційний код 32992371)

про стягнення  18 653,44 грн.  

                                                                                                    Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від прокуратури – Горна К.В.  – прокурор, посвідчення № 04070.

Від позивача –  Денисова Т.О. – представник, довіреність № 074/82 від 22.01.2009р., посвідчення № 41 від 13.04.2009р.

Від відповідача –  не з'явився.

 Обставини справи: Прокурор Центрального району м. Сімферополя звернувся в інтересах держави в особі Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів АР Крим до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріг" про стягнення з відповідача на користь Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів АР Крим суми боргу з урахуванням індексу інфляції  у розмірі 17650,09 грн., 3% річних у розмірі 1003,35 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство  з обмеженою відповідальністю "Гріг"  прострочило виконання грошового зобов'язання  щодо сплати  заборгованості за  виконаними роботами  з реконструкції  мінікотельної школи у с. Уютне Сакського району у розмірі 10968,00 грн., у зв'язку з чим відповідачеві була направлена претензія про повернення грошових коштів, проте до теперішнього часу заборгованість не погашена, чим на думку прокуратури Центрального району м. Сімферополя  порушуються  інтереси держави, що і стало підставою для звернення   з позовом до Господарського суду АР Крим.

Прокурор у судовому засіданні  заявлені  позовні вимоги  підтримав.

Позивач позовні вимоги також підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засіданні не забезпечив, вимог суду не виконав.

29.05.2009 р. до канцелярії суду від відповідача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними у справі документами, судом не вбачається обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

29.12.2004 р. Головне управління капітального будівництва при Раді Міністрів АР Крим платіжним дорученням № 1933 перерахувало відповідачу грошові кошті у розмірі 49257,57 грн. із призначення платежу «за виконані роботи  «Реконструкції міні котельної школи с. Уютне Сакського району», Ф-3 грудень 2004, договір 14/208/070 від 28.07.2003 р., д/с від 03.12.20074 р., рах. 29 від 21.12.2004 р., 27 від 17.12.04 р.».

Згідно довідки Ф-3 за грудень 2004 р.,  вартість виконаних робіт склала 48999,60 грн. (а.с.30).

Як зазначає позивач, згідно довідки  про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2006 р., за відповідачем існує заборгованість у розмірі 10968,00 грн. по виконаним роботам.

30.01.2008 р. відповідачу була надіслана вимога вих. № 074/193 про повернення грошових коштів у розмірі 10968,00 грн. (із урахуванням інфляції – 11198,33 грн.), проте до теперішнього часу зазначена заборгованість сплачена не була, що стало підставою для звернення Прокурора Центрального району м. Сімферополя в особі  Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів АР Крим про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку із урахуванням 3 % річних та індексу інфляції з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України та  норми Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши  матеріали справи та оцінивши  їх в сукупності, судом не вбачається достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, якими відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами наявності заборгованості позивач визначає платіжне доручення № 1933 від 29.12.2004 р., довідку за формою № КБ-3 за грудень 2004 р., а також довідку про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2006 р., відповідно до якої за відповідачем існує заборгованість у розмірі 10968,00 грн.(а.с.7-8,30).

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року N 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами є N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Обов'язковим реквізитом зазначених документів є посилання у них на номер та дату договору, на підставі якого виконувались підрядні роботи.

Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2006 р. та за грудень 2004 р., останні складались на підставі договору № 14/208/070 від 28.06.2004 р.

Проте, як вбачається з платіжного доручення № 1933 від 29.12.2004 р., зокрема з графи «призначення платежу», грошові кошті у розмірі 49257,57 грн. були перераховані  за виконані роботи «Реконструкція міні котельної школи с. Уютне Сакський район», Ф-3 грудень 2004 р., за договором № 14/208/07  від 28.07.2003 р., рахунок №29 від 21.12.2004 р.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні не пояснили за яким саме договором перераховувались грошові кошті та за яким договором існує заборгованість відповідача, зазначеного не вбачається також і із позовної заяві.

Крім того, ані договір № 14/208/070 від 28.06.2004 р., ані договір № 14/208/07  від 28.07.2003 р. до матеріалів справи додано не було.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Судом неодноразово запрошувалися у позивача договір № 14/208/070 від 28.04.2003 р., а також нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог, проте, позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначені вимоги суду були проігноровані.

У позовній заяві є посилання лише на ст. 352 Цивільного кодексу України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, та на норми Господарського процесуального кодексу України і Закону України «Про прокуратуру».

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вищевикладене не може бути розцінено судом як належні докази, що підтверджують наявність заборгованості у відповідача у розмірі 10968,00 грн., а отже і як підстава для відповідальності відповідача за невиконання зобов'язання по отриманій сумі у розмірі 10968,00 грн.

За таких обставин, наявні в матеріалах документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10968,00 грн., не є належними доказами в розумінні норм чинного законодавства та не підтверджують факт наявності заборгованості, через що у суду відсутні достатні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних також не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  05.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.