Постанова

від 03.06.2009 по справі 23/144-б-24/463-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/144-б-24/463-б

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.06.2009                                                                                           № 23/144-б-24/463-б

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від скаржника - не з'явився

 від заявника -не з'явився

від боржника - не з'явився

ліквідатор -Шевченко В.М.  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2009

 у справі № 23/144-б-24/463-б (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Торговий Дім Магриб"

 до                                                   ТОВ "Техноекспоприлад"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2008 року порушено провадження у справі № 23/144-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Магриб” про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспоприлад” в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою Господарського суду міста Києва від 13.05.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноекспоприлад” визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, завершено підприємницьку діяльність банкрута.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 13.05.2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2008 року справу № 23/144-б-24/463-б призначено до розгляду.

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноекспоприлад” визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, завершено підприємницьку діяльність банкрута.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2009 року у справі № 23/144-б-24/463-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Магриб” про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспоприлад” банкрутом затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс, ліквідовано ТОВ “Техноекспоприлад” як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2009 року, а справу передати на стадію здійснення ліквідаційної процедури. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що вказаний банкрут відзвітував до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва в 2008 році з показниками фінансово-господарської діяльності у розмірі 5, 7 млн. грн., а в 2007 році товариство мало загальний обсяг придбання та продажу товарів у сумі понад 30 млн. грн., що свідчить про здійснення підприємством підприємницької діяльності. Під час нового провадження судом першої інстанції не було витребувано  від заявника довідки чи витягу з ЄДРПОУ стосовно боржника саме на момент порушення провадження у справі про банкрутство відносно відсутності боржника за юридичною адресою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 року розгляд справи було відкладено на 13.05.2009 року в зв'язку з нез'явленням представників заявника, боржника та ліквідатора.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року розгляд справи було відкладено на 03.06.2009 року в зв'язку з нез'явленням представників заявника, боржника та скаржника.

В судове засідання 03.06.2009 року з'явився ліквідатор. Представники скаржника, заявника та боржника в судове засідання не зявились, про причини неявки суду не повідомили.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ліквідатор висловився проти задоволення апеляційної скарги.

Сторони відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання апеляційної інстанції своїх представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що сторони про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження справі та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно ч. 1 ст. 52  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні  за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

За правилами статті 52 закону підстави для подання кредитором заяви про порушення  справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності  (з такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові від 10.02.2004 №04/087).

Звертаючись з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, кредитор посилався на те, що керівні органи боржника відсутні за його юридичною адресою.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

У зв'язку з чим, при встановлені факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб                та фізичних осіб – підприємців.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05.

Місцевий господарський суд наведенного не врахував, розглянув справу за відсутності достовірних доказів щодо встановлення обставин наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство, а в матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності у зв'язку з чим виходячи                     з наявних в матеріалах справи доказів помилково визнав їх достатніми для встановлення факту відсутності боржника.

Між тим, на підставі статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, враховуючи те, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, скасуванню підлягає як оскаржена ухвала про ліквідацію банкрута так і постанова про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспоприлад” банкрутом, а справа передається на розгляд до Господарського суду міста Києва для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2009 у справі № 23/144-б-24/463-б скасувати.

3. Постанову Господарського суду міста Києва від 11.12.2008 року у справі           № 23/144-б-24/463-б скасувати

4.Матеріали справи № 23/144-б-24/463-б передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 09.06.09 (відправлено)