Рішення

від 01.06.2009 по справі 3/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.09                                                                                           Справа№ 3/78

Суддя Н.Березяк  при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи  

За позовом: ТзОВ „Укрнафтосервіс”, м.Львів

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору : ТзОВ „Марлін”, с.Дубляни

До відповідача-1: ТзОВ „ЗНГ-ЛП”, с.Солонка

До відповідача-2: ЗАТ „Роздільський керамічний завод”, смт.Розділ

Про визнання договору від 19.02.2009 року дійсним

В судове засідання з'явились:

від позивача : Лазор А.О.- представник

від третьої особи : Заєць О.І.-представник

від відповідача-1 : Притула М.Я. –представник

від відповідача-2 : Івасів О.О.- представник

          Представникам сторін роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

          Суть спору: Подано позов ТзОВ „Укрнафтосервіс” до ТзОВ „ЗНГ-ЛП” та ЗАТ „Роздільський керамічний завод” про визнання договору купівлі-продажу від 19.02.2009 року дійсним.

          Ухвалою суду від 05.05.2009 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено ТзОВ «Марлін».

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач-1 та відповідач-2 а також третя особа позовні вимоги визнають про що письмово зазначили у своїх відзивах.

Не зважаючи на визнання позову представниками відповідачів, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 01.06.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

           Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

19.02.2009 року між ТзОВ „Укрнафтосервіс” (Покупець) та ТзОВ „ЗНГ-ЛП” (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу за умовами якого продавець передав у власність покупця майно, перелік якого визначений в додатку №1 до договору. Продавець діяв на підставі договору комісії, укладеного 01.02.2006 року між ТзОВ „ЗНГ-ЛП” та ЗАТ „Роздільський керамічний завод”.

Відповідно до п.2.2 Договору купівлі-продажу , розрахунки за придбання майна , що відчужується за даним договором , здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця або шляхом передачі в рахунок розрахунків простих векселів на відповідні суми згідно чинного законодавства.

Згідно п.2.2.1 договору купівлі-продажу від 19.02.2009 року покупець зобов'язувався здійснити оплату за даним договором в сумі 550000,00 грн. або передати простий вексель на відповідну суму. На виконання п.2.2.1 Договору ТзОВ „Укрнафтосервіс” згідно акту приймання-передачі цінних паперів передав  ТзОВ „ЗНГ-ЛП” простий вексель  на суму 550000,00 грн.

Умовами п.8.4 Договору передбачено, що Договір підлягає нотаріальному посвідченню протягом тридцяти днів з дня підписання даного Договору.  Відповідно до п.2.6 Договору купівлі-продажу витрати по нотаріальному посвідченню договору несе продавець.

24.02.2009 року Позивач звернувся до відповідача -1 з листом , в якому повідомив про необхідність нотаріально посвідчити  договір  купівлі-продажу у приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. 27.02.2009 року в 10 год. 30 хв.

16.03.2009 року ТзОВ „Укрнафтосервіс” повторно звернувся до ТзОВ „ЗНГ-ЛП” про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу та визначив дату зустрічі у нотаріуса 21.03.2009 року в 10 год. 00 хв.

На жодну із призначених зустрічей ТзОВ „ЗНГ-ЛП” не з'явився, що унеможливило посвідчення договору купівалі-продажу у нотаріуса. Натомість ТзОВ „ЗНГ-ЛП” листом від 13.03.2009 року повідомив ТзОВ „Укрнафтосервіс” про відсутність коштів на оплату послуг нотаріуса та недоцільність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу ,оскільки право власності на придбане майно перейшло до позивача в момент підписання договору купівлі-продажу.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення .

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі , обмеження цих прав,  їх виникнення , перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і право чинів щодо нерухомості є публічною , здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку , встановленому законом.

Пунктом 1 частини 1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на  нерухоме майно, що знаходиться на території України , фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме  майно.

Відповідно до п.1 Додатку 1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , договори , за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності , зокрема купівлі-продажу, є правовстановлюючим документом , на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

 Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання   договору, але одна із сторін ухилилася  від його  нотаріального  посвідчення, суд  може  визнати такий договір дійсним.  В зв'язку з цим вимога про визнання договору дійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів (ч.2 ст. 16, ч.2 ст. 220 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач та позивач погодили всі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується підписаним ними письмовим документом, договором купівлі - продажу від 19.02.2009 року. Позивач належним чином виконав умови договору купівлі-продажу, оплатив вартість придбаного майна та вживав заходів для нотаріального посвідчення договору від 19.02.2009 року. Натомість, відповідач-1 в порушення п.2.6 та п.8.4 Договору ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а причини ухилення не є поважними.

Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України,  право  власності  на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачі позовні вимоги визнали повністю, що є підставою для задоволення позову.

Судові витрати слід віднести на відповідача-1 в сумі 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 6, 7, 12, 33-35, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Визнати дійсним Договір купівлі-продажу майна від 19.02.2009 року , укладений між  ТзОВ „Укрнафтосервіс”  та ТзОВ „ЗНГ-ЛП” та ТзОВ „ Марлін”.

3.Стягнути з ТзОВ „ЗНГ-ЛП” (81131,Львівська область Пустомитівський район, с.Солонка код ЄДРПОУ 32060207) на користь ТзОВ „Укрнафтосервіс” (79000, м.Львів. вул. Стуса,57 а код ЄДРПОУ 30478670) 85,00 грн. державного мита та  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.