Рішення

від 12.05.2014 по справі 910/6239/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6239/14 12.05.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Стірол»

до Приватного підприємства «Арсеналпостач»

про стягнення 9 800,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Бруль А.С. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з?явився;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9 800,00 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 було порушено провадження у справі № 910/6239/14, розгляд справи було призначено на 12.05.2014.

В судовому засіданні 12.05.2014 представник позивача заявлену вимогу підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимога позивача мотивована тим, що згідно з досягнутої з відповідачем домовленості, позивачем було перераховано на користь відповідача 165 690,00 грн. за виготовлення продукції. Проте, відповідачем було виготовлено та передано позивачу продукцію лише на суму 149 783,76 грн. На звернення позивача, відповідач повернув 6 106,24 грн., а 9 800,00 грн. - не повернув, у зв?язку з чим позивачем і заявлено про їх стягнення в судовому порядку.

Відповідач в судове засідання 12.05.2014 своїх представників не направив, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 10.04.2014 - не виконав, відзив на позовну заяву не надав. Про проведення судового засідання повідомлявся належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений в своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрун тується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рахунку - фактури № 086/н від 16.03.2011 на суму 165 690,00 грн., сформованого відповідачем і виставленого позивачу, загальна вартість товару (костюмів робочих у кількості 1 500 шт., вартість 1комплекту - 92,05 грн. без ПДВ) була визначена загалом в сумі 165 690,00 грн., яка була сплачена позивачем згідно платіжних доручень № 7390 від 19.05.2011 на суму 49 707,00 грн. та № 9177 від 10.06.2011 на суму 115 983,00 грн.

Згідно з видатковими накладними № 1-000000085 від 01.06.2011 на суму 55 230,00 грн.. № № 1-000000098 від 10.06.2011 на суму 38 219,16 грн., № 1-000000110 від 17.06.2011 на суму 22 533,84 грн., № 1-000000114 від 06.07.2011 на суму 33 800,76 грн., які підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені печатками обох сторін, відповідачем було передано, а позивачем прийнято товар (костюми робочі) загалом на суму 149 783,76 грн. у кількості 1 356 шт.

27.02.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією № 06.01-3/2, в якій просив повернути на його рахунок грошові кошти в сумі 15 906,24 грн., що складає різницю між перерахованими позивачем коштами в сумі 165 690,00 грн. та вартістю поставленої відповідачем продукції на суму 149 783,76 грн.

Згідно платіжних доручень № 639 від 19.09.2012 на суму 1 506,24 грн., № 891 від 12.04.2013 на суму 2 500,00 грн. та № 680 від 04.10.2012 на суму 2 100,00 грн., відповідачем було перераховано на користь позивача загалом 6 106,24 грн. в якості повернення частини коштів, на які товар передано не було, і що позивачем не заперечувалось.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем решта грошових коштів в сумі 9 800,00 грн. - повернута відповідачем не була, товар поставлений на вказану суму також не був.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов?язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу (ч. 1).

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки позивач, як покупець, за виставленим рахунком - фактурою № 086/н від 16.03.2011 на суму 165 690,00 грн. перерахував на користь відповідача, як продавця, грошові кошти в сумі 165 690,00 грн. за товар, що підтверджується платіжними дорученнями на вказану суму. В свою чергу, відповідачем було поставлено на користь позивача товар на загальну суму 149 783,76 грн., що підтверджується видатковими накладними, а також повернуто кошти в сумі 6 106,24 грн.

Проте, відповідачем всупереч ст. 526, 662 ч. 1 Цивільного кодексу України не було поставлено позивачу товар на решту перерахованої суми а саме на 9 800,00 грн., у зв'язку з чим позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, заявив відповідачу вимогу про повернення останнім грошових коштів в розмірі 9 800,00 грн., направивши відповідну письмову вимогу. Але відповідачем сума у розмірі 9 800,00 грн. повернута позивачу - не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Також, суд враховує і те, що матеріали справи не містять і доказів виконання відповідачем свого обов?язку з поставки товару на суму 9 800,00 грн.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 9 800,00 грн. - є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, сплачений позивачем загалом в сумі 1 827,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Арсеналпостач» (код ЄДРПОУ 34574509; місцезнаходження: 02121 м. Київ, проспект М. Бажана, буд. 7-Б, кв. 76) на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614, місцезнаходження: 84610 Донецька обл., місто Горлівка, калінінський район, вул. Горлівської дивізії, буд. 10) грошові кошти в сумі 9 800 (дев?ять тисяч вісімсот) грн.. 00 коп. , а також 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 19.05.2014 р.

Суддя О.М. Спичак