Рішення

від 20.05.2014 по справі 909/309/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 р. Справа № 909/309/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком плюс", вул. Промислова, 60,м. Львів,79024

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон", вул. Вербова, 9 корп.3,м. Тисмениця,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400

про стягнення 3386,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаком плюс" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" про стягнення заборгованості в сумі 3386,71грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №15 від 15.06.11 щодо розрахунку за поставлену позивачем продукцію та обґрунтовано положеннями статей 509, 525, 526, 610, 612, 692 Цивільного та 193, 199, 232 Господарського кодексів України.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак подав клопотання вх.№6678/14 від 29.04.14 щодо розгляду справи за відсутності повноважного представника товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком плюс".

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалами суду від 01.04.14 та 29.04.14, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №30569999 та №3079552, відзиву на позов не подав.

На момент винесення судом рішення, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

15.06.11 між сторонами у справі укладено договір поставки №15. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався поставити, а покупець (відповідач), в свою чергу, - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п.1.1 договору). Термін дії договору - до 31.12.11, але у будь-якому разі до повного виконання зобов"язань сторонами за цим договором (п.8.1 договору).

Згідно пункту 3.1 договору №15 від 15.06.11, ціна конкретної партії товару визначається виходячи із замовлення покупця, накладної на товар, яка підтверджує кількість фактично прийнятого покупцем товару, поставленого постачальником згідно даного договору.

Покупець зобов"язується оплачувати товар протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару(п.3.5 договору).

Розділом 4 даного договору сторони погодили умови поставки товару: поставка товару здійснюється згідно із замовленням покупця зі складу постачальника; перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною; датою поставки партії товару є момент фактичної передачі товару замовникові.

На виконання умов спірного договору, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 25496,26грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями розхідних накладних №МПБ0003736 від 06.02.12, №МПБ0003744 від 07.02.12, №МПБ0003792 від 15.02.12, №МПБ0004896 від 07.06.112, №МПБ0005723 від 24.10.12, №МПБ0005999 від 18.12.12, №МПБ0000073 від 29.01.13 та довіреностей №118 від 07.06.12, №199 від 24.10.12 та №245 від 18.12.12.

В порушення визначеного умовами договору поставки обов"язку сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 22528,30 грн., з порушенням термінів оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача. На момент винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 2967,96грн. і підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

21.11.13 за №130/11 та 15.01.14 за №3/01 позивачем на адресу відповідача направлено претензії з вимогою погасити існуючу заборгованість, які залишені останнім без відповіді та задоволення. Факт отримання відповідачем вказаних претензій підтверджується наявними вматеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленого позивачем товару, керуючись умовами спірного договору та нормами чинного законодавства, позивачем нараховано 418,75грн. 3% річних за період з 21.02.12 по 26.03.14.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару(ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.3.5 спірного договору, граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленого позивачем товару - за спливом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов"язань, вимога позивача щодо стягнення 2967,96грн. основного боргу обґрунтована та підлягає до задоволення.

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 418,75грн. 3% річних за період з 21.02.12 по 26.03.14.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахованих позивачем сум 3% річних та задоволено їх частково, на суму 413,82грн., оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично невірним.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" про стягнення заборгованості в сумі 3386,71грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон"(Івано-Франківська область, м.Тисмениця, вул.Вербова, 9, корпус 3, код ЄДРПОУ 33004211) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком плюс" (м.Львів, вул.Промислова, 60, код ЄДРПОУ 31658156) 2967,96(дві тисячі дев"ятсот шістдесят сім гривень дев"яносто шість копійок) основного боргу, 413,82 (чотириста тринадцять гривень вісімдесят дві копійки) 3% річних та 1824,36 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири гривні тридцять шість копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.05.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"