Рішення

від 13.05.2014 по справі 915/364/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 915/364/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Миколаїв", вул. 4 Повздовжня, 74, м. Миколаїв, 54028

поштова адреса: вул. Шевченка, 40, м. Миколаїв, 54030

до відповідача Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Південь", вул. Олійника, 9а, м. Миколаїв, 54018

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 05/2013 від 01.05.2013 року в сумі 183 465, 68 грн., в тому числі: 181 039, 55 грн. - основного боргу; 1 158, 52 грн. - 3 % річних; 1 267, 61 грн. - інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача Мостовик Олександра Олександрівна, довіреність № 3/13 від 27.12.2014 року;

від відповідача Грудка Ірина Володимирівна, довіреність № 8 від 07.11.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Миколаїв" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Південь" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 05/2013 від 01.05.2013 року в сумі 183 465, 68 грн., в тому числі: 181 039, 55 грн. - основного боргу; 1 158, 52 грн. - 3 % річних; 1 267, 61 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.03.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10.04.2014 року.

В судовому засіданні 10.04.2014 року оголошувалась перерва до 13.05.2014 року.

10.04.2014 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 05/2013 від 01.05.2013 року в сумі 98 465, 68 грн., в тому числі: 96 039, 55 грн. - основного боргу; 1 158, 52 грн. - 3 % річних; 1 267, 61 грн. - інфляційних втрат (арк. справи 86). В судовому засіданні 10.04.2014 року розгляд вказаної заяви відкладався судом до наступного судового засідання.

12.05.2014 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про уточнення та зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомляє про повне погашення відповідачем основного боргу за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 05/2013 від 01.05.2013 року та просить суд стягнути з відповідача 1 166, 71 грн. - 3 % річних та 1 187, 61 грн. - інфляційних втрат.

В письмових поясненнях по справі (доповненнях) (арк. справи 111) відповідач повідомив суд про те, що станом на 18.04.14 року відповідач сплатив заборгованість за договором в повному обсязі, додавши до матеріалів справи копії платіжних доручень (арк. справи 112-118).

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2014 року підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд прийняти до розгляду заяву про уточнення та зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.14 року не заперечував проти заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подану заяву від 12.05.2014 року про зменшення розміру позовних вимог, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідачем в повному обсязі сплачена заявлена до стягнення сума основного боргу, а також заявою про зменшення суми нарахованих інфляційних втрат та заявою про збільшення нарахованих 3 % річних, у зв'язку з допущенням в попередніх розрахунках арифметичної помилки та проведенням перерахунку.

Оскільки вищезазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2014 року.

В судовому засіданні 13.05.2014 року представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне.

01 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Миколаїв", як Виконавцем, та Житлово-комунальним підприємством Миколаївської міської ради "Південь", як Споживачем, укладено Договір № 05/2013 про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів (далі - ТПВ), а Споживач зобов'язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 421 від 26.04.2013 року.

Позивачем умови Договору виконані в повному обсязі, надано послуги по вивезенню ТПВ в період з листопада 2013 року по січень 2014 року, вартість яких складає 277 856, 31 грн., що підтверджується Актами надання послуг.

Відповідачем станом на день розгляду справи сума основного боргу, заявлена до стягнення, сплачена в повному обсязі, однак, враховуючи порушення умов Договору в частині своєчасної оплати, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати.

Із посиланням на норми ст. 20, 509, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та на умови Договору, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.12.2013 року по 20.03.2014 року в сумі 1 166, 71 грн. та інфляційні втрати за період з січня по лютий 2014 року включно в сумі 1 187, 61 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.2014 року вказав, що станом на день розгляду справи сума основного боргу, заявлена до стягнення, сплачена відповідачем в повному обсязі.

На виконання вимог суду відповідачем подано суду письмовий відзив на позов (арк. справи 61-62), в якому відповідач просив суд відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України розстрочити виконання рішення суду на 9 місяців - до кінця 2014 року.

В судовому засіданні 13.05.14 року представник відповідача вказав, що клопотання про розстрочку виконання рішення суду ним не підтримується, оскільки основний борг сплачено, розмір нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат не є надмірно великим, відтак, відпала необхідність у розстрочці виконання рішення суду. Просив суд вказане клопотання не розглядати. Про вказане зафіксовано в протоколі судового засідання від 13.05.14 року.

Клопотання про розстрочку виконання рішення суду судом не розглядалось.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Миколаїв" (далі - Виконавець, позивач) та Житлово-комунальним підприємством Миколаївської міської ради "Південь" (далі - Споживач, відповідач) укладено Договір № 05/2013 про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів (далі - ТПВ), а Споживач зобов'язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 421 від 26.04.2013 року (п. 1 Договору) (арк. справи 10-11).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 11 Договору обсяг наданих послуг встановлюється кожного місяця за фактом на підставі талонів Замовника, підписаних представником Виконавця та начальником відповідного ЖЕК, з прибудинкової території якого вивезено ТПВ.

Відповідно до п. 12 Договору вартість контейнерного збору, завантаження та вивозу 1 куб. м. ТПВ становить 23, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 13 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. В строк до 5 числа місяця, що настає за розрахунковим, Виконавець подає Замовнику талони Замовника з визначеними обсягами вивезеного за місяць ТПВ, завірені печатками та підписані представником Виконавця і начальником відповідного ЖЕКу, з прибудинкової території якого вивезено ТПВ, та акти прийому-передачі наданих послуг, складені на підставі талонів Замовника, підписані Виконавцем та завірені його печаткою. Замовник перевіряє подані документи, підписує їх та завіряє печаткою в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (за умови своєчасного подання Виконавцем документів).

Відповідно до п. 14, 15 Договору оплата виконується споживачем щомісячно не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (за умови своєчасного подання Виконавцем документів). Послуги оплачуються в безготівковій формі, або в іншій спосіб, який відповідає діючому законодавству.

Відповідно до п. 20 Договору споживач зобов'язується оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з вивезення відходів.

Відповідно до п. 30 Договору Договір діє з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року і набирає чинності з дня його укладення.

Відповідно до п. 32 Договору договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.

Суду не подано доказів припинення дії договору, а також внесення до нього змін.

Судом встановлено наступне.

Позивачем умови Договору виконані в повному обсязі, надано послуги по вивезенню ТПВ в період з листопада 2013 року по січень 2014 року, вартість яких складає 277 856, 31 грн. , що підтверджується Актами надання послуг (арк. справи 12-26), а саме: № 1673 від 30.11.2013 року за листопад 2013 року (ЖЕК № 14) на суму 27 550, 32 грн. з ПДВ; № 1674 від 30.11.2013 року за листопад 2013 року (ЖЕК № 7) на суму 21 370, 45 грн. з ПДВ; № 1675 від 30.11.2013 року за листопад 2013 року (ЖЕК № 16) на суму 22 862, 69 грн. з ПДВ; № 1676 від 30.11.2013 року за листопад 2013 року (ЖЕК № 10) на суму 16 562, 53 грн. з ПДВ; № 1677 від 30.11.2013 року за листопад 2013 року (ЖЕК № 15) на суму 2 530, 44 грн. з ПДВ; № 1919 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року (ЖЕК № 14) на суму 29 818, 58 грн. з ПДВ; № 1920 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року (ЖЕК № 7) на суму 22 220, 76 грн. з ПДВ; № 1921 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року (ЖЕК № 16) на суму 24 165, 64 грн. з ПДВ; № 1922 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року (ЖЕК № 10) на суму 17 933, 33 грн. з ПДВ; № 1923 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року (ЖЕК № 15) на суму 2 484, 00 грн. з ПДВ; № 265 від 31.01.2014 року за січень 2014 року (ЖЕК № 14) на суму 29 201, 72 грн. з ПДВ; № 267 від 31.01.2014 року за січень 2014 року (ЖЕК № 15) на суму 2 681, 80 грн. з ПДВ; № 268 від 31.01.2014 року за січень 2014 року (ЖЕК № 7) на суму 20 287, 37 грн. з ПДВ; № 284 від 31.01.2014 року за січень 2014 року (ЖЕК № 16) на суму 21 119, 52 грн. з ПДВ; № 285 від 31.01.2014 року за січень 2014 року (ЖЕК № 10) на суму 17 067, 16 грн. з ПДВ.

Відповідачем за період з 06.02.2014 року по 18.03.2014 року оплачено послуги по вивезенню ТПВ в сумі 96 816, 76 грн. , що підтверджується виписками по особовому рахунку (арк. справи 34-53), а саме: 06.02.2014 року на суму 3 000, 00 грн. (зазначена сума розподілена позивачем, в рахунок погашення заборгованості за листопад 2013 року зараховано 316, 76 грн.); 10.02.2014 року на суму 10 000, 00 грн.; 11.02.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 12.02.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 13.02.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 14.02.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 17.02.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 18.02.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 21.02.2014 року на суму 5 500, 00 грн.; 25.02.2014 року на суму 3 000, 00 грн.; 28.02.2014 року на суму 3 000, 00 грн.; 03.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 04.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 05.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 11.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 12.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 13.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 14.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 17.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; 18.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.

Крім того, за період з 19.03.14 року по день розгляду справи в суді відповідачем ще сплачено 215 000 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 63-79; 83-84; 112-118), а саме: № 94 від 19.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 207 від 20.03.2014 року на суму 1 000, 00 грн.; № 96 від 20.03.2014 року на суму 4 000, 00 грн.; № 108 від 21.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 113 від 24.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 428 від 25.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 432 від 26.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 436 від 27.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 442 від 28.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 230 від 31.03.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 111 від 01.04.2014 року на суму 2 100, 00 грн.; № 235 від 01.04.2014 року на суму 2 900, 00 грн.; № 448 від 02.04.2014 року на суму 1 300, 00 грн.; № 114 від 02.04.2014 року на суму 3 700, 00 грн.; № 151 від 03.04.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 157 від 04.04.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 249 від 07.04.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 171 від 08.04.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 173 від 09.04.2014 року на суму 10 000, 00 грн.; № 477 від 10.04.2014 року на суму 10 000, 00 грн.; № 194 від 11.04.2014 року на суму 10 000, 00 грн.; № 200 від 14.04.2014 року на суму 10 000, 00 грн.; № 202 від 15.04.2014 року на суму 10 000, 00 грн.; № 212 від 16.04.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 230 від 17.04.2014 року на суму 5 000, 00 грн.; № 234 від 18.04.2014 року на суму 80 000, 00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, заявлену до стягнення, що не заперечується сторонами, у зв'язку з чим, як вказано вище, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

Проте, судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків оплати за надані послуги, в результаті чого позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 21.12.2013 року по 20.03.2014 року в сумі 1 166, 71 грн. та інфляційні втрати за період з січня по лютий 2014 року включно в сумі 1 187, 61 грн., що і є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. справи 119-120). Відповідачем не спростовано правомірності нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Крім того, відсутні були у відповідача і заперечення в частині методики нарахування (правильності розрахунку). Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних та інфляційні витрати правомірно нараховані позивачем.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2-3 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Позивачем за звернення до господарського суду із позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 3 669, 31 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення № 197 від 20.03.2014 року (арк. справи 9).

Як вказано вище, 10.04.14 року та 12.05.14 року позивачем подавались заяви про зменшення розміру позовних вимог (арк. справи 86; 119-120). Вказані заяви про зменшення розміру позовних вимог прийняті судом до розгляду. Отже, судом розглядались позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 166, 71 грн. - 3 % річних та 1 187, 61 грн. - інфляційних втрат.

Отже, ціна позову в спірному випадку становить 2 354, 32 грн. В силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір з вимоги майнового характеру, яка є предметом спору у даній справі, має становити 1 827 грн. (мінімальний розмір судового збору).

За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1 842, 31 грн. (3 669, 31 грн. - 1 827 грн.) у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Судовий збір в сумі 1 827, 00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 22, 33, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Миколаїв" (код ЄДРПОУ 38524383) до відповідача Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Південь" (код ЄДРПОУ 32884814) про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 05/2013 від 01.05.2013 року.

Стягнути з відповідача Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Південь", вул. Олійника, 9а, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 32884814) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Миколаїв", вул. 4 Повздовжня, 74, м. Миколаїв, 54028; поштова адреса: вул. Шевченка, 40, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 38524383):

- 1 166, 71 грн. (одна тисяча сто шістдесят шість грн. 71 коп.) - 3% річних за період з 21.12.2013 року по 20.03.2014 року за неналежне виконання умов Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 05/2013 від 01.05.2013 року;

- 1 187, 61 грн. (одна тисяча сто вісімдесят сім грн. 61 коп.) - інфляційних втрат за період з січня по лютий 2014 року включно за неналежне виконання умов Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 05/2013 від 01.05.2013 року;

- 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Миколаїв", вул. 4 Повздовжня, 74, м. Миколаїв, 54028; поштова адреса: вул. Шевченка, 40, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 38524383) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 842, 31 грн. (одна тисяча вісімсот сорок дві грн. 31 коп.), сплачений згідно платіжного доручення № 197 від 20.03.2014 року, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, про що видати ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш