Постанова

від 03.06.2009 по справі 54/151-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

54/151-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2009 р.                                                                                    № 54/151-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіГубенко Н.М.,

суддівБарицької Т.Л.,

Подоляк О.А.,

розглянувшикасаційну скаргу

Дочірнього підприємства НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2009

у справі№ 54/151-08

за позовомДочірнього підприємства НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія"

доПриватного підприємства "Служба безпеки установ "Бізон"

пророзірвання договору оренди

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача Балала О.М. (дов. №20-4/47 від 06.05.2009);- відповідача Чорний Г.О. (дов. №123 від 30.05.2009);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008 у справі №54/151-08 (суддя Хачатрян В.С.) задоволений позов Дочірнього підприємства НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" (надалі позивач) до Приватного підприємства "Служба безпеки установ "Бізон" (надалі відповідач) про розірвання договору оренди приміщень №АР-12/18 від 12.03.2008.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 (судді: Бондаренко В.П., Камишева Л.М., Лакіза В.В.) вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що в розумінні ст. 1112 ГПК України не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є вимога позивача розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №АР-12/18 від 12.03.2008, згідно з яким позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в тимчасове платне користування офісні та складські приміщення загальною площею 301,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 261-А. Підставою даного позову є несплата відповідачем (орендарем) орендної плати, чим порушуються умови договору (п.3.3.), у зв'язку з чим позивач вимагає розірвати укладений між ним та відповідачем договір на підставі ст. 651 ЦК України. При цьому позивач зазначив, що листом від 21.08.2008 №01-570 повідомив відповідача про розірвання договору, проте, відповіді на вказаний лист не отримав, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як орендар за договором оренди, укладеним 12.03.2008 між позивачем та відповідачем, систематично порушував свої зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди, вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 5 635,27 грн.; при цьому судом встановлено, що п.п. 3.2. та 3.3. договору сторони передбачили, що загальна орендна плата за користування орендованим приміщенням є фіксованою і становить 5 132,30 грн. До того ж, суд встановив, що п. 7.4. договору передбачено, що даний договір може бути розірваний на вимогу будь-якої сторони, зокрема, за такої умови як затримка з оплатою за приміщення, що орендується, на термін більше двох місяців. Отже, встановивши вищенаведене, керуючись ст.ст. 526, 530, 651, 782, ЦК України та ст.ст. 33, 43 ГПК України, а також враховуючи матеріали справи та докази, подані позивачем в обґрунтування позовних вимог, суд першої інстанції задовольнив позов та розірвав договір оренди приміщень №АР-12/18 від 12.03.2008, укладений між позивачем та відповідачем.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційна інстанція виходила із того, що: відповідачем сплачена орендна плата за період з 12 по 31 березня 2008 року, а також за квітень-червень 2008 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами. Згідно з п. 3.3. договору оплата здійснюється щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітним; таким чином, оплата за липень та серпень 2008 року повинна бути здійснена відповідачем, відповідно, до 10 серпня та 10 вересня 2008 року. Разом з тим, господарський суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі понад два місяця, оскільки строк оплати за другий місяць (серпень) ще не настав; сума заборгованості у розмірі 5 635,27 грн., про яку зазначено у рішенні першої інстанції не може вважатися заборгованістю понад двох місяців, оскільки договором зафіксований розмір орендної плати за один місяць у сумі 5 132,30 грн. Крім того, судом апеляційної інстанції витребувано у сторін оригінали спірного договору оренди, проте, у наданому відповідачем оригіналі договору відсутнє посилання у п. 7.4. як на одну з підстав для розірвання договору затримка по оплаті орендної плати понад два місяці, а тому суд при розгляді даної справи керувався нормами Цивільного кодексу України, зокрема, ст. 782, якою передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься лист позивача від 21.08.2008 №01-570, яким останній повідомляв відповідача про існуючу заборгованість по сплаті орендної плати та зазначив, що згідно з п. 7.4. змушений в односторонньому порядку знеструмити з 1 вересня 2008 року орендоване приміщення і розірвати договір; проте, матеріали справи не містять доказів отримання даного листа позивачем. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові.

Вищий господарський суд України не погоджується із прийнятими у даній справі судовими рішеннями з огляду на наступне.

Статтею 651 ЦК України, на яку позивач послався в обґрунтування вимоги розірвати спірний договір передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись з даним позовом, позивач, в силу наведених норм, зобов'язаний довести наявність підстав, передбачених ст. 651 ЦК України, на підставі якої він подає позов, для розірвання укладеного між ним та відповідачем договору.

Суд, в свою чергу, зобов'язаний відповідно до ст. 4 ГПК України, вирішити спір на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України  та прийняти рішення за результатами обговорення усіх обставин справи (ст. 47 ГПК України).

Проте, Вищий господарський суд України вважає, що як судом першої, так і другої інстанції даних вимог не дотримано.

Так, суд першої інстанції, зробивши висновок про те, що відповідачем систематично порушувалися умови договору оренди щодо своєчасної оплати орендної плати, не зазначив на підставі яких належних доказів зробив такий висновок, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження такого висновку. Наявні в матеріалах справи документи –рахунки-фактури, подані позивачем, не є належними доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, наявності або відсутності заборгованості відповідача по сплаті орендної плати.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер (лист Міністерства фінансів України від 09.07.2007 р. N 31-34000-20/23-4579/4800).

З огляду на викладене, як висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості, зроблений з посиланням на наявні в матеріалах-справи рахунки, так і висновок суду апеляційної інстанції про сплату відповідачем орендної плати за період з 12 по 31 березня 2008 року, а також за квітень-червень 2008 року, зроблений на підставі рахунків-фактур, не є юридично правильним, та таким, що підтверджує або спростовує наявність заборгованості відповідача.

Відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Проте, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, приймаючи по суті різні судові рішення, належним чином не виконали процесуального обов'язку, покладеного на суди та не витребували від сторін необхідних належних доказів (платіжних доручень, квитанцій, тощо) для достовірного з'ясування питання щодо наявності або відсутності заборгованості відповідача по сплаті орендної плати та встановлення істотного порушення ним умов договору, а також для правильного вирішення даного господарського спору.

Про обов'язковість виконання господарськими судами зобов'язання, передбаченого ст. 38 ГПК України щодо витребування від сторін у справі документів, необхідних для вирішення спору, свідчить правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 27.05.2008 справа №9/127 та від 28.08.2008 справа №216/12-06/9.

Крім того, суд касаційної інстанції не може погодитися із посиланнями суду першої інстанції при вирішенні даної справи на ст. 782 ЦК України, ні з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку, за наявності двох різних оригіналів, поданих сторонами договорів оренди в частині п. 7.4 (в екземплярі поданому позивачем даний пункт договору містить таку підставу для розірвання договору оренди як несплата орендної плати понад два місяці; в екземплярі, поданому відповідачем цей пункт договору не містить такого положення), оскільки при встановленні факту наявності двох різних примірників договорів у вказаній частині (п. 7.4.), і яким, серед іншого, позивач обґрунтовує позовні вимоги, суду необхідно було з'ясувати передбаченими законом способами (зокрема, шляхом призначення відповідної експертизи, тощо), який примірник договору відповідав дійсному волевиявленню сторін при його укладенні, чого судами попередніх інстанцій зроблено не було.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів, дослідивши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку, що суди обох інстанцій, приймаючи по суті різні рішення, припустилися однакових порушень наведених норм, не дослідили належним чином матеріалів справи, не врахували усіх обставин справи.

Враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права, а тому додані скаржником до касаційної скарги документи не досліджуються судом касаційної інстанції.  

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись  ст. ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 та рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2008 у справі №54/151-08 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                            Н.М. ГУБЕНКО

Судді:                                                                                 Т.Л.БАРИЦЬКА

                                                                                          О.А. ПОДОЛЯК