Рішення

від 19.05.2009 по справі 1890-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1890-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2009Справа №2-22/1890-2009

За позовом – Комунального автотранспортного підприємства, м. Алушта, вул. Виноградна, 13

До відповідача – ДП Фірми «Азат», м. Алушта, вул. Октябрьська, 31

Про стягнення 762,56 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача –    Аланін Р.С., представник, дов від 05 січня 2009 року

Від відповідача –   не з'явився

Обставини справи:

Позивач -  Комунальне автотранспортне підприємство звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача ДП Фірми «Азат», просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з вивозу та розміщення ТПВ у розмірі 762,56 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов договору № 46 від 05 січня 2007 року, не здійснив належним чином оплату наданих позивачем послуг з вивозу та розміщення ТПВ.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у  справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

05 січня 2007 року між позивачем та відповідачем (замовник) укладений договір № 46, відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є надання послуг з вивозу та розміщення твердих побутових відходів.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору встановлено, що оплата проводиться відповідно до обсягів, вказаних у п. 3.3. договору з урахуванням додаткових погоджених змін за тарифами, вказаними в п. 3.4. даного договору; в період з 16 по 20 число поточного місяця замовник зобов'язаний отримати в  Комунальному автотранспортному підприємстві рахунок та здійснити оплату  у розмірі 100% вказаної в рахунку  суми у строк до 25 числа поточного місяця.

Однак, у зв'язку з неналежною оплатою відповідачем наданих позивачем послуг, у період з травня 2007 року по липень 2007 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 762,56 грн.

06 серпня 2007 року до позивача надійшла заява  ДП Фірми «Азат», відповідно до якої відповідач просив позивача зупинити виконання умов договору щодо надання послуг з вивозу та розміщення твердих побутових відходів. Крім того, відповідач гарантував оплатити заборгованість.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості у розмірі 762,56 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Отже,  суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у  повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідачів.  

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20 травня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з ДП Фірми «Азат» (м. Алушта, вул. Октябрьська, 31, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 24863616) на користь  Комунального автотранспортного підприємства (м. Алушта, вул. Виноградна, 13, рахунок № 26004460356811 в КРФ АКБ Укрсоцбанк, м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 25626507) заборгованість за надані послуги з вивозу та розміщення ТПВ у розмірі 762,56 грн.

3.          Стягнути з ДП Фірми «Азат» (м. Алушта, вул. Октябрьська, 31, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 24863616) на користь  Комунального автотранспортного підприємства (м. Алушта, вул. Виноградна, 13, рахунок № 26004460356811 в КРФ АКБ Укрсоцбанк, м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 25626507) 102,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ДП Фірми «Азат» (м. Алушта, вул. Октябрьська, 31, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 24863616) на користь  Комунального автотранспортного підприємства (м. Алушта, вул. Виноградна, 13, рахунок № 26004460356811 в КРФ АКБ Укрсоцбанк, м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 25626507) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.