Рішення

від 12.05.2014 по справі 902/186/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 902/186/14 12.05.14

За позовом Вінницька митниця Міністерства доходів і зборів України

до державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "СПЕЦСЕРВІС"

про стягнення 46.593,92 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Мавроді Р.В. - за довіреністю від 09.01.2014 № 14/1-57;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Вінницька митниця Міністерства доходів і зборів України звернулася до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою від 12.02.2014 № 660/02-80-10 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "СПЕЦСЕРВІС" та Вінницької обласної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "СПЕЦСЕРВІС" про відшкодування вартості втраченого майна в сумі 46.593.92 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.02.2014 № 902/186/14 виключено Вінницьку обласну філію Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "СПЕЦСЕРВІС" з числа відповідачів у даній справі, оскільки вказана філія не є юридичною особою, та надіслано позовну заяву Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України від 12.02.2014 № 660/02-80-10 за підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку, встановленому ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що адресою місцезнаходження належного відповідача у даній справі - державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "СПЕЦСЕРВІС" є: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 29, квартира 1.

В результаті автоматичного розподілу справ, позовну заяву Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України від 12.02.2014 № 660/02-80-10 передано на розгляд судді Балаца С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 прийнято позовну заяву Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України від 12.02.2014 № 660/02-80-10 до розгляду та порушено провадження у справі 902/186/14.

Суть спору: Вінницька митниця Міністерства доходів і зборів України свої позовні вимоги мотивує тим, що останньою на підставі договору від 19.04.2013 № 153/13 передано Вінницькій обласній філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "СПЕЦСЕРВІС" (далі - Філія) майно (транспортний засіб) для подальшої його реалізації, проте, за результатами проведеної інвентаризації вказаного майна у Філії не виявилося. Вартість переданого під реалізацію майна складає 46.593,92 грн.

У зв'язку із наведеними вище обставинами, позивач звертався до Філії із вимогою про сплату вартості переданого майна, однак, вказана вимога залишена Філією без виконання.

Отже, з урахуванням наведених вище обставин, позивач звернувся до господарського суду з метою захисту свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача вартості втраченого останнім майна.

Винесені судом ухвали у даній справі надсилалися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, у матеріалах даної справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду. Таким чином, враховуючи викладене, відповідач, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач свого представника в судове засідання, призначене судом на 12.05.2014, не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 12.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Отже, заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між Вінницькою митницею Міністерства доходів і зборів України (далі - позивач) та державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "СПЕЦСЕРВІС" в особі його Вінницької обласної філії (далі - відповідач) укладено договір від 19 квітня 2013 року № 153/13 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач уповноважує, а відповідач приймає на себе зобов'язання по реалізації транспортних засобів, вузлів, агрегатів, запасних частин до них і інших товарів, що перейшли у власність держави, і таких, строк зберігання яких під митним контролем закінчився, а власник не звернувся в установлений Митним кодексом України строк (далі - товар) на митних аукціонах на товарній біржі або через підприємства торгівлі відповідно до умов Договору та діючого законодавства (п. 1.1 Договору).

Прийняття товару проводиться відповідачем згідно акту опису, оцінки та передачі товарів (далі - Акт), складеного комісійно за участю представників податкової інспекції, фінансового органу (п. 1.2 Договору).

У відповідності до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 Договору відповідач зобов'язується розмістити товар на складах, які відповідають санітарно-гігієнічним і протипожежним нормам, а також забезпечити збереження прийнятого товару.

Як визначено п. 5.2 Договору, у разі неприйняття відповідних заходів по забезпеченню збереження товарів, що призвело до його втрати або пошкодження, на підставі чого подальша його реалізація стала неможливою, відповідач проводить розрахунок з позивачем за рахунок власних коштів згідно чинного законодавства України, але не менше вартості переданого товару указаної в акті прийому-передачі.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором комісії, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 69 Цивільного кодексу України.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ч. 1 ст. 1011 ЦК України).

Так, згідно актів уцінки та передачі в реалізацію на митному аукціоні від 20.06.2013 № 59, від 02.09.2013 № 89 та від 07.10.2013 № 103 сторони даного спору здійснили переоцінку майна, зокрема, транспортного засобу "БМВ-520" із номером кузова WBAHB510X0BD01355, 1992 року випуску (далі - транспортний засіб). Після останньої здійсненної сторонами переоцінки відображеної в акті від 07.10.2013 № 103, вартість переданого відповідачеві товару під реалізацію склала 46.593,92 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті виявленої позивачем нестачі транспортного засобу, переданого останнім відповідачеві для його подальшої реалізації, під час проведення річної інвентаризації вилученого майна, що перейшло у власність держави, на підставі наказу Вінницької митниці Міндоходів від 22.10.2013 № 284. Вказаний факт підтверджується Інвентаризаційним описом матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання від 01.11.2013, підписаного, у тому числі, уповноваженою особою відповідача (засвідчена копія наявна у справі).

У зв'язку із наведеною вище обставиною, позивач звернувся до відповідача із претензією від 22.11.2013 № 14/1-5607, у якій вимагав від відповідача сплати вартості втраченого транспортного засобу. Вказану претензію отримано уповноваженою особою відповідача 26.11.2013, що підтверджується відповідною відміткою на примірнику претензії позивача (засвідчена копія листа від 22.11.2013 № 14/1-5607 наявна у справі).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, вимога позивача викладена у претензії від 22.11.2013 № 14/1-5607 залишена відповідачем без задоволення.

Отже, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 1021 ЦК України визначено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, у тому числі, вартість втраченого майна (ст. 225 ГК України).

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, підсумовуючи сукупність наведених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача вартості втраченого транспортного засобу в сумі 46.593,92 грн підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останнього в Дохід державного бюджету України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "СПЕЦСЕРВІС" (01001, м. Київ, Печерський район, вул. Хрещатик, буд. 29, квартира 1; ідентифікаційний код 30434770, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України (21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Лебединського, буд. 7; ідентифікаційний код 38717652, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 46.593,92 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн 92 коп.

3. Стягнути з державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "СПЕЦСЕРВІС" (01001, м. Київ, Печерський район, вул. Хрещатик, буд. 29, квартира 1; ідентифікаційний код 30434770) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 травня 2014 року.

Суддя С.В. Балац