Рішення

від 15.05.2014 по справі 910/5995/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5995/14 15.05.14 За позовом ПП "Л-АРТ"

до ТОВ "Імідж Стайл"

про стягнення 191 325,12 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов договору підряду № 01/03/2013-2 від 01.03.2013 в розмірі 191 325,12 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.04.2014 порушено провадження у справі №910/5995/14 та призначено до розгляду на 24.04.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 24.04.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 15.05.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 15.05.2014, надав пояснення по суті справи та подав заяву про збільшення позовних вимог, а саме на 3000,00 грн., які позивач додатково сплатив за послуги адвоката. Суд прийняв дану заяву.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 08.04.2014 отримана відповідачем 14.04.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01010 2457698 2(в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Імідж-Стайл» (далі - відповідач, замовник за договором) та приватним підприємством «Л-Арт» (далі - позивач, виконавець за договором) було укладено договір підряду за № 01/03/2013-2 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 ст. 1 договору замовник доручив, а виконавець зобов'язується виконувати роботи по виготовленню світлодіодних електронних двосторонніх табло «обмін валют» в кількості 50 штук, відповідно до ескізів та рахунків фактур, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.4.1 ст. 4 договору передача виконавцем замовнику результатів фактично виконаних робіт за договором здійснюється у кожному окремому випадку, що оформляється Актами виконаних робіт, які підписуються Сторонами після виконання робіт.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 договору кінцева оплата за кожні окремі роботи проводиться протягом 14 діб з дня підписання Сторонами Акту виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, на підставі вказаного договору позивачем виконані роботи на суму 285 563,54 грн., що підтверджується відповідними актами (копії в матеріалах справи):

Акт № 0000062 здачі-прийняття робіт від 22 травня 2013 року на суму 60 981,20 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000063 здачі-прийняття робіт від 22 травня 2013 року на суму 600,00 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000064 здачі-прийняття робіт від 22 травня 2013 року на суму 3 250,00 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000071 здачі-прийняття робіт від 14 червня 2013 року на суму 6 578,12 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000081 здачі-прийняття робіт від 26 червня 2013 року на суму 60 981,20 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000125 здачі-прийняття робіт від 29 серпня 2013 року на суму 360,00 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000139 здачі-прийняття робіт від 05 вересня 2013 року на суму 42 686,84 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000140 здачі-прийняття робіт від 09 вересня 2013 року на суму 18 294,36 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000141 здачі-прийняття робіт від 09 вересня 2013 року на суму 12 196,24 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000143 здачі-прийняття робіт від 18 вересня 2013 року на суму 360,00 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000165 здачі-прийняття робіт від 07 жовтня 2013 року на суму 30 490,62 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000177 здачі-прийняття робіт від 18 жовтня 2013 року на суму 18 294,34 грн. (в т.ч ПДВ);

Акт № 0000178 здачі-прийняття робіт від 18 жовтня 2013 року на суму 30 490,62 грн. (в т.ч ПДВ).

Роботи виконані в повному обсязі, акти відповідачем підписані, що означає, що вказана заборгованість визнається відповідачем.

З боку відповідача здійснена оплата на загальну суму 254 072,92 грн., що підтверджується відповідними виписками з банку (в матеріалах справи). Остаточна заборгованість за виконані роботи складає 31 490,62 грн.

Також, 07.10.2013 між позивачем та відповідачем було укладено аналогічний договір підряду за № 07/10/2013-1 (далі - договір 2).

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 договору 2 замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконувати роботи по виготовленню світлодіодних електронних двосторонніх табло «обмін валют» в кількості 25 штук, відповідно до ескізів та рахунків фактур, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.4.1 ст. 4 договору 2 передача виконавцем замовнику результатів фактично виконаних робіт за договором здійснюється у кожному окремому випадку, що оформляється Актами виконаних робіт, які підписуються Сторонами після виконання робіт.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Договору 2 кінцева оплата за кожні окремі роботи проводиться протягом 14 діб з дня підписання Сторонами Акту виконаних робіт.

На підставі вказаного договору 2 Позивачем виконані роботи на суму 152453,10 грн., що підтверджується Актом № 0000212 здачі-прийняття робіт від 01 грудня 2013 року на суму 152 453,10 грн. (в т.ч ПДВ).

Роботи виконані в повному обсязі, акт відповідачем підписаний, що означає, що вказана заборгованість визнається відповідачем. Проте, відповідачем оплата не здійснена взагалі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договорами щодо оплати здійснених позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 183 943,72 грн.(31 490,62 грн. + 152 453,10 грн.) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 1951,56 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором-2, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 5429,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.5 ст. 6 Договору у випадку порушення замовником строків оплати, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6.5 ст. 6 Договору 2 у випадку порушення замовником строків оплати, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення.

Суд вважає розрахунок пені наданий позивачем обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в загальному розмірі 7 381,40 грн.(1951,56 грн. + 5429,84 грн.).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 6 000,00 грн.

В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду:

Угоду про надання правової допомоги від 24.02.2014 з адвокатським бюро ОСОБА_1 «Осмарк», платіжне доручення №158 від 19.03.2014 на суму 3 000,00 грн. та платіжне доручення №214 від 22.04.2014 на суму 3 000,00 грн. за надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 321/290 від 17.11.2008.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У зв'язку з наведеним суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного підприємства «Л-Арт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Стайл" (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Миколи Гайцана, буд. 6, код ЄДРПОУ 38490449) на користь приватного підприємства «Л-Арт» (25030, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, Кіровський район, вул. Волкова, буд. 6, корп. 1, кв. 2, код ЄДРПОУ 32615993) основний борг в розмірі 183 943 (сто вісімдесят три тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 72 коп., пеню в розмірі 7 381 (сім тисяч триста вісімдесят одна) грн. 40 коп., витрати на адвоката в сумі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 826 (три тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 20.05.2014