Рішення

від 16.06.2009 по справі 18/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2009 р.                                                                              Справа  № 18/57

За позовом  Приватне підприємство "Ератрейд"   

до відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Рівне"

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та відсотків за договором поставки в сумі 37 971 грн. 79 коп.

Суддя  Гудак А.В.

Представники:

Від позивача  : представник  Жолкін В.В. дов. б/н від 27.04.09       

Від відповідача : представник  не з"явився      

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 37971,79 грн.- суми основного боргу, пені, збитків від інфляціїї, 3% річних. В судовому засіданні позовні вимоги, відповідно до права, наданого  статтею 22 ГПК України, підтвердив.

   Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечує за безпідставністю їх заявлення, в позові просить відмовити.  Свої заперечення обгрунтовує тим, що  посилання позивача на п.7.7. договору № 221/01-2008 ВР від 17.01.08, який визначає, що відповідач зобов"язаний оплатити товар протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, є безпідставним, оскільки в зазначених накладних реквізити даного договору відсутні. Отже, строк оплати відповідачем товару за спірними  накладними не встановлений, застосування строків передбачених договором № 221/01-2008 від 17.01.08 є безпідставними. Окрім того, направлення вимоги на адресу ТзОВ "Караван будівельний" м.Київ  не є належним доказом її направлення та отримання відповідачем - ТзОВ "Караван  будівельний  Рівне".

В судовому засіданні оголошувалась перерва з  "19" травня 2009 р. по "16" червня 2006 р. для  подачі додаткових доказів та прийнття судового  рішення

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Суд виходив з такого.

Між сторонами було укладено договір № 221/01-2008 ВР від 17.01.08 ( надалі по тексту - договір), яким постачальник (позивач) зобов"язувався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію( надалі-товар) у власність покупця (відповідача), а відповідач зобов"язувався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.  Асортимет та загальна вартість товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації( доданий додоговору), який є невід"ємною частиною договору. Даним документом  визначається найменування товару, ціни на кожну асортиментну позицію товару, що використовується для оформлення заявок і накладних. При укладанні даного договору  17.01.08 погоджено протокол розбіжностей  до договору поставки  № 221/01-2008 ВР від 17.01.08 в частині пунктів  7.7, 11.04, 11.6 договору.

Відповідно до умов договору та погодженого протоколу розбіжностей до нього , зокрема п.2.2 поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником (позивачем) до виконання замовлень покупця ( відповідача). Відповідно до п.2.4 замовлення передається через електронні засоби зв"язку, по факсу, кур"єром, поштою або через представника. З матерілів справи вбачається, що відповідачем було направлено засобами електронного зв"язку: замовлення № 28917 від 16.09.08,  на підставі якого було виписано накладну №  341 від 19.09.08на поставку товару; замовлення № 28856 від 19.09.08 на підставі якого було виписано накладну № 342 від 19.09.08; замовлення № 29026 від 18.09.08 на підставі якого виписано накладну № 343 від 19.09.08 на поставку товару. Згіддно із пунктом 2.11  договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту  підписання сторонами  оформленої належним чином  накладної на товар в пункті поставки. Даний факт підверджєуться копіями накладних на поставку товару та копією довіреності від 17.09.08  № 916 про отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем.

Щодо заперечень відповідача в частині  поставки товару по накладній №241 від 30.07.08  та його отримання останнім у відповідності до довіреності № 446 від 28.07.08 ( копія додається)  за відсутності замовлення з боку відповідача, то вони судом до уваги не приймаютться оскільки, згідно із пунктом 4.3 договору у випадку невідповідності товару умовам даного договору щодо асортименту, кількості, наявності приналежностей товару відповідач має право відмовитись від прийняття товару, тощо.  Доказів в обгрунтування своїх заперечень в цій частині відповідач не надав.  

Поряд з цим, слід зазначити, що ст..670 ЦК України встановлено правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме: якщо продавець передав покупцеві більше товар, ніж це встановлено договором, покупець зобов»язаний повідомити про це постачальника. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов»язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін. З матеріалів справи вбачається, що жодних повідомлень від відповідача з приводу поставки товару більше, ніж сторонами було обумовлено при укладанні  даного договру та  узгодженого протоколу розбіжносте до нього до позивача не надходило. Натомість відповідач без заперечень прийняв товар, про що свідчать підписана обома сторонами накладна та довіреність на отримання товару від позивача згідно вищевказаної накладної.

Відповідно до  ч.1 -2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на пілставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи  можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних а здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції. Вказаний перелік обов»язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів не містить посилання на обов»язкове зазначення умови або підстави здійснення господарської операції. Враховуючи вищевикладене, а також те що договір не містить умови про загальну кількість товару, яка повинна бути поставлена,підставою здійснення відповідачем оплати за товар є накладні  Інших договорів щодо поставки товару між сторонами  у даній справі не укладалось , а тому всупереч твердженням відповідача, поставку товару слід вважати договірною, тобто такою, що здійснювалася на підставі договору № 221/01-2008 ВР від 17.01.08 та  узгодженого протоколу розбіжностей від 17.01.08 до даного договору.

Відповідно до статті 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов”язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 509,525,526 Цивільного кодексу України зобов"язаням є правідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України у зобов"язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до п.7.7 договору № 221/01-2008 ВР від 17.01.08 та  узгодженого протоколу розбіжностей від 17.01.08 до даного договору оплата за договором здійснюється щотижня у розмірі повної вартості реалізованого товару. Покупець зобов"язаний повністю оплатити поставлений товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару. Однак відповідач всупереч прийнятим на себе зобов"язанням по закінченню строку сплати поставленого товару сплатив його вартість  частково.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, зокрема довідки  Одеської обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" від 18.05.09 № 15-77/18-1905  відповідачем за період з 28.03.08 по 01.05.09 було перераховано на розрахунковий рахунок позивача кошти за поставлений товар згідно  даного договору  в сумі 293518,70 грн., що підверджується банківською випискою, що оплаті здійснювалась за матеріали згідно договору № 221/01-2008 ВР від 17.01.08. Після часткової сплати заборгованість відповідача по вказаним накладним становить 31276,01 грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу обґрунтовані і підлягають стягненню на підставі ст..ст. 525,626,692 Цивільного кодексу України, ст..ст.173,193 Господарського кодексу України.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, задоволенню підлягають нараховані позивачем інфляційні втрати в розмірі 3533,46 грн.46 коп.: по накладній № 241 від 30.07.08 в сумі 1540,01 грн. за період з вересня 2008 року по квітень 2009 року ; по накладним  № 341,342,343 від 19.09.08 в сумі 1993,45 грн. за період листопад 2008 року по квітень 2009 року та 3% річних в сумі 350,20 грн.  Додані розрахунки судом  перевірено.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Згідно із статтею 230 ГК України  штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф,пеня), яку учасник  господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання  або неналежного виконання господарського зобов"язання. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойокою ( штрафом,пенею) є  грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення зобов"язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського  кодексу України нарахування штрафних санкцій за просторчення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару покупець (відповідач) на вимогу постачальника (позивача) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.  Позивач  в порушення даного пункту договору нарахував пеню в сумі 2812,12 грн. від суми вартості товару, який був поставлений згідно вищевказаних накладних, а не від суми несвоєчасної оплати реалізованого товару. Таким чином , позовні вимоги  цій частині задоволенню не підлягають.  

Окрім того, відповідачем в доповнення до відзиву подано додаткову угоду № 1_б від 17.01.08 укладену згідно договору № 221/01-2008 від 17.01.08.  Пунктом 1 даної додаткової угоди визначено, що за послуги по передпродажній підготовці товару позивач сплачує відповідачу з розрахунку за один звітний період 3% з ПДВ від вартості товару, який було реалізовано відповідачем третім особам та оплачено позивачу протягом звітного періоду. Як доказ прострочення оплати послуг надав акт прийому передачі виконаних робіт № 67 від 31.01.09 на суму 150,00 грн. Оплата повинна бути проведена до 10.02.09. Таким чином, вважає, що у відповідача в зв"язку з простроченням оплати послуг по додатковій угоді відповідно до п.11.1 договору № 221/01-2008 від 17.01.08 не має прострочення оплати товару.

Суд дійшов до висновку, що даними обгрунтуванням відповідач спростовує свої доводи щодо поставки товару на позадоговірній основі. Однак, суд вважає, що дана додаткова угода стосується надання послуг, а  не виконання  зобов"язань по поставці товару, що підтверджується пунктом 7.10 договору  № 221/01-2008 від 17.01.08, яким визначено, що додатковими угодами до даного договору сторони можуть погодити надання відповідачем  (покупцем) позивачу (постачальнику) окремих супутніх послуг, а також умови їх надання та оплати. Поряд з цим, відповідач має право зменшити оплату, що належить позивачу за товари  на суму штрафу, вартість товарів, повернених позивачу,  а також інші суми, що мають бути сплачені позивачем згідно з договором та додатковими угодами, які складають невід"ємну частину цього договору шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Доказів вчинення таких дій  відповідачем  суду не надано.  Виходячи  із викладеного, суд дішов висновку, що відповідач безпідставно посилається в  даному випадку на п.11.1 договору № 221/01-2008 від 17.01.08.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обгрунтовуючи заперечення, відповідач зобов"язаний подати відповідні докази, які б свідчили про правомірність його заперечень. Як слідує з матеріалів справи,  відповідачем не надано господарському суду  належних доказів в обгрунтування заперечень.  Доводи відповідача не заслуговують  уваги, оскільки спростовуються   матеріалами справи та нормами  цивільного  законодавства.  

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі  37971,79 грн. в т.ч. 31276,01 грн. основного боргу, пені у розмірі 2812,12 грн.,інфляційних втрат в розмірі 3533,46 грн., 3% відсотків річних у розмірі 350,20 грн. підлягають задовленню частково в сумі 35159,67 грн.  з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу пропорційно сумі задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених позовних вимог проти заявлених становить 92,59%.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49,  811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Рівне"  (пр-т Миру буд. 11,Рівне,33000,   код ЄДРПОУ 35504757, розрахунковий рахунок № 26007149734400,  банк: АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків,   МФО банку 351005) на користь Приватне підприємство "Ератрейд" (узвіз Польський, буд. 6-а, кв. 3,Одеса,Одеська область,65026,  код ЄДРПОУ 35565516) основний борг в сумі 31276грн. 01коп.,   збитки від інфляції в сумі 3533грн. 46коп., 3 % річних в сумі 350грн. 20коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 351грн. 84коп., витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109грн 26коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

3. В решті позову відмовити.

 Суддя                                              

Повний текст рішення суддею підписано "18" червня 2009 р.