Рішення

від 09.06.2009 по справі 60/80-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/80-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2009 р.                                                            Справа № 60/80-09

вх. № 2945/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Приз О.М. - довіреність № 98 від 20.01.2009 року.

 відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" в особі Красноградської філії Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз", м. Красноград  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь", с. Піщанка  

про стягнення 3199,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товаристве "Харківгаз" в особі Красноградської філії Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь" заборогованості у сумі 3199,25 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 3038,80 грн., індексу інфляції - 109,40 грн. та 3% річних від простроченої суми - 51,05 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2008 р. ним було поставлено відповідачу згідно з закупівельним актом № 62 від 28.05.2008 року товар (лом металевий) у кількості 1320 кг на суму 1874,40 грн., а також згідно акту № 63 від 09.06.2008 року відповідач, також, прийняв товар (лом метелевий) в кількості 820кг на суму 1164,40 грн., а всього 2140 кг на загальну суму 3038,80 грн, але відповідач його вартість не сплатив, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано інфляційні, 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2009 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її  розгляд на 18 травня 2009 року о 11:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2009 року розгляд справи було відкладено на 09 червня 2009 року о 11:40 годині.

Представник позивача у судовому засіданні 09 червня 2009 року надав заяву про відмову від позову в частині стягнення інфляційних - 109,40 грн. та 3% річних - 51,05 грн., а в іншій частині позовні вимоги просить суд  задовольнити.

          Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Розглянувши подану позивачем заяву та з урахуванням приписів вказаної норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття до провадження вказаної заяви, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 05 травня 2008 року було укладено договір купівлі - продажу б/н.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача) вказаний у договорі товар, а відповідач зобов`язується прийняти даний товар та сплатити його.  

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав належним чином умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 3038,80 грн., що підтверджується закупочним актом №62 від 28.05.2008р., №63 від 09.06.2008р., рахунком - накладною №3340/3340 від 28.05.2008р. та №3722/3722 від 09.06.2008р., який відповідачем був отриманий, що підтверджується відповідними підписами та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до п.2.1. Договору після поставки товару позивачем відповідачу, відповідач зобов`язується провести розрахунок за отриманий товар в строк - не більше 5-ти робочих днів.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що граничний строк оплати відповідачем за товар за закупочним актом №62 та рахунком - накладною №3340/3340 від 28.05.2008р. становить 04.05.2008р., за закупочним актом №63 та рахунком - накладною №3722/3722 від 09.06.2008р.  - 16.06.2008р.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 3038,80 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення договірних умов, відповідач свої зобов'язання по сплаті за поставлений товар виконував не належним чином, що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем на суму 3038,80 грн, що підтверджується матерілами справи, наданими доказами. Тому вимога в частині стягнення заборгованності підлягає задоволенню, а зазначена сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення інфляційних - 109,40 грн. та 3% річних - 51,05 грн.

Відмову від позову в цій частині підписано представником позивача Приз О.М., який діє на підставі довіреності № 98, виданої 20.01.2009 року начальником Красноградської філії Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" Бондаренко І.М., що діє на підставі Генеральної довіреності. Відповідно до цієї довіреності представнику позивача Приз О.М. було надано право представляти інтереси Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз", зокрема у загальних та спеціалізованих судах, та надано право відмовлятися від позову повністю або частково.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову викликана власним волевиявленням, а тому, дані процесуальні дії не суперечать законодавству не порушують чиї - небудь права i охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову, господарський суд відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України приймає часткову відмову позивача від позову, та на підставі чого у господарського суду є підстави для припинення провадження у справі згідно п.4 ч.1 ст.80  Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 3% річних в сумі 51,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 109,40 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 96,88 грн, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 112,08 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-     

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 3038,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь" (63331, Харківська область, Красноградський район, с. Піщанка, вул. Леніна, 5, р/р №26001301812772 в ПИБ м. Красноград, МФО 351458, код ЄДРПОУ 32724858) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" в особі Красноградської філії Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" (63304, м. Красноград, вул. Коцюбинського, 3А, р/р №260022165 у ВАТ "Мегабанк", м.Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 25174221) основний борг в сумі 3038,80 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 96,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,08  грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Прийняти часткову відмову позивача від позову в сумі 160,45 грн.

В решті частині позову в сумі 160,45 грн. провадження у справі припинити.

Повний текст рішення підписано 11 червня 2009 року.

Суддя