Рішення

від 06.05.2014 по справі 911/796/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"06" травня 2014 р. Справа № 911/796/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс», м. Боярка про стягнення 79935,33 грн. за участю представників:

позивача:Буряк І.М. - дов. від 17.07.2013р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс» (далі - відповідач) про стягнення 79935,33 грн., з яких 65998 грн. основний борг, 737,73 грн. 3% річних та 13199,60 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором поставки (відстрочка з лімітом) від 28.09.2012р. № 988/2012 П щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у визначені договором строки.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 16.04.2014р. № 1604/1, якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 79850,55 грн., з яких 65928 грн. основний борг, 736,95 грн. 3% річних та 13185,60 грн. штраф.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 79850,55 грн., з яких 65928 грн. основний борг, 736,95 грн. 3% річних та 13185,60 грн. штраф.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 16.04.2014р. № 1604/1 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки (відстрочка з лімітом) від 28.09.2012р. № 988/2012 П (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач - постачальник зобов'язується поставити відповідачеві - покупцеві автомобільні товари (надалі - «Товар»). Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, що видається постачальником і після її підписання сторонами має силу специфікації (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошової суми покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту проведення відвантаження.

Пунктом 9.4.2 договору покупець зобов'язався своєчасно здійснювати необхідні розрахунку з постачальником.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013р. Договір вважається пролонгованим на наступний рік у випадку якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення терміну його дії не заявить про свій намір розірвати цей договір.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар по наступним видатковим накладним: від 20.08.2013р. № ЕТИ0820259 на суму 27008 грн., від 20.08.2013р. № ЕТИ0827054 на суму 26370 грн., від 08.07.2013р. № ЕТИ0712277 на суму 8178 грн., від 08.07.2013р. № ЕТИ0712282 на суму 24372 грн., від 28.05.2013р. № ЕТИ0604061 на суму 24372 грн., від 19.10.2012р. № ЕТИ1026029 на суму 26244, від 29.09.2012р. № ЕТИ1005151 на суму 16616 грн., від 29.09.2012р. № ЕТИ1005140 на суму 26244 грн., а відповідач на підставі довіреностей від 20.08.2013р. серії ААД № 868579, від 05.07.2013р. серії ААД № 868564, від 05.07.2013р. серії ААД № 868563, від 28.05.2013р. серії ААД № 868556, від 19.10.2012р. серії ААБ № 790962, від 29.09.2012р. серії ААБ № 790961 вказаний товар отримав. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар в повному обсязі та у строки визначені договором не розрахувався, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 65928 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 65928 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 65928 грн. заборгованості.

Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, 3% річних від простроченої суми за період прострочки з 20.09.2013р. по 06.02.2014р. складають 736,95 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 736,95 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 10.2 договору просить суд стягнути з відповідача за затримку платежів більш ніж на 15 календарних днів, штраф у розмірі 20% від загальної вартості невиконаного зобов'язання, який за розрахунком позивача складає 13185,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірними, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення 13185,60 грн. штрафу підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 65928 грн. основного боргу, 736,95 грн. 3% річних та 13185,60 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Короленка, 33, ідентифікаційний код 24879008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна» (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73-А, ідентифікаційний код 33780248) 65928 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. основного боргу, 736 (сімсот тридцять шість) грн. 95 коп. 3% річних, 13185 (тринадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 60 коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 19.05.2014р.