Рішення

від 09.06.2009 по справі 27/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/275

09.06.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.С. Монтаж-Сервіс»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд»

простягнення  13 637, 54 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Алексєєва С.А. –представник за довіреністю від 17.03.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.С. Монтаж-Сервіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд»про стягнення суми основного боргу у розмірі 10 397, 60 грн., збитків від інфляції у сумі 1 122, 93 грн., 3% річних у розмірі 235, 22 грн. та пені у сумі 1 881, 79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.05.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 25.05.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.04.2009 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою повноважного представника.

Крім того, позивач разом з позовною заявою з метою забезпечення позову просить суд накласти арешт на кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалось в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем  позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.       

За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2009 року розгляд справи відкладено до 09.06.2009 року.

Позивач у судове засідання 09.06.2009 року з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов'язань та не сплачує позивачу за виконані роботи.

У судове засідання 09.06.2009 року представник відповідача не з'явився, документи на вимогу ухвали суду не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

01.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.С. Монтаж-Сервіс»(надалі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архібуд»(надалі - замовник) був укладений договір підряду № 01/10-06 (надалі - Договір), за яким замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання у встановлені договором терміни на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням власних матеріалів виконати сантехнічні роботи на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: база комунального підприємства по утриманню зелених насаджень в Печерському районі м. Києва, Залізничне шосе, 61, у відповідності з технічним завданням замовника.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість робіт, передбачених договором разом з ПДВ становить 240 000, 00 грн.

Згідно із п. 4.1 Договору сторони передбачають авансування робіт в розмірі 30% від вартості договору.

Авансовий платіж сплачується на протязі 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника (п. 4.2 Договору).

На виконання зазначеного пункту договору відповідач перерахував позивачу 03.10.2006 року –40 000, 00 грн., 16.10.2006 року –20 000, 00 грн. та 22.11.2006 року –30 000, 00 грн..

31.12.2006 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої зміни вартість робіт, у зв'язку із збільшенням обсягів, встановивши її у розмірі 382 822, 80 грн. разом з ПДВ.

На виконання умов Договору відповідач здійснив роботи на загальну суму 382 822, 80 грн., що підтверджується актами виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року, за грудень 2006 року, за січень 2007 року, за березень 2007 року, за травень 2007 року, за червень 2007 року, за жовтень 2007 року, за листопад 2007 року та за січень 2008 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що розрахунок за виконані будівельні роботи на об'єкті проводиться замовником не пізніше 3 (трьох) календарних днів після підписання актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт по їх поетапному завершенню.

Враховуючи те, що в актах виконаних підрядних робіт не зазначена дата їх підписання, то вони вважаються підписаними в останній день місяця. Отже, відповідач повинен був розрахуватися у повному обсязі у строк до 03.02.2008 року включно.

Відповідач здійснив частковий розрахунок за виконані роботи у розмірі 28 2425, 20 грн.

Таким чином, на день слухання справи заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткової оплати та авансових платежів складає 10 397, 60 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання Контракту щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за надані роботи в розмірі 10 397, 60 грн., тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 1 122, 93 грн. та 3% річних у розмірі 235, 22 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних:

10 397, 60 грн. (заборгованість) * 3% * 276 (з 28.06.2008 року по 31.03.2009 року) /366 = 235, 22 грн.

Отже, 3% річних становлять 235, 22 грн. та підлягають задоволенню.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір втрат від інфляції становить:

10 397, 60 грн. (заборгованість) * 101,1% * 101,7% * 101,5% * 102,1% * 102,9% * 101,5%  - 10 397, 60 грн. = 1 173, 60 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач вищезазначене клопотання не заявляв, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення індексу інфляції у розмірі заявленому позивачем, а саме 1 122, 93 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 881, 79 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 7.1 Договору замовник за затримку платежів за виконані будівельні роботи сплачує підряднику пеню в розмірі, передбаченому ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р.  

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

        Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені становить:

10 397, 60 грн. (заборгованість) * 24% * 276 (з 28.06.2008 року по 31.03.2009 року) /366 = 1 881, 79 грн.

Таким чином, пеня становить 1 881, 79 грн. та підлягає задоволенню у повному розмірі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 854, ЦК України, ст. 193 ГК України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

     2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд»(юридична адреса: 01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11; фактична адреса: 01135, м. Київ, вул. Пестеля, 9; код ЄДРПОУ 31454273) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.С. Монтаж-Сервіс»(08150, м. Боярка, вул. Шевченко, 193; код ЄДРПОУ 24211826) заборгованість у розмірі 10 397 (десять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 60 коп., 3% річних у сумі 235 (двісті тринадцять п'ять) грн. 22 коп., збитків від інфляції у розмірі 1 122 (одна тисяча сто двадцять два) грн. 93 коп., пеню у сумі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 136 (сто тридцять шість) грн. 37 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.