Рішення

від 20.05.2014 по справі 906/548/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" травня 2014 р. Справа № 906/548/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (адвокат, посвідчення НОМЕР_2 від 15.09.10)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Дочірнього підприємства "Шпат" (с.Мала Токарівка, Романівський район, Житомирська область)

про стягнення 59447,34 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 59447,34грн., з яких: 54606,68грн. боргу за відпущені паливно-мастильні матеріали; 2503,24грн. пені; 1750,96грн. інфляційних, 586,46грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник/ позивач) та Дочірнім підприємством "Шпат" (покупець/відповідач) укладено договір про відпуск паливо-мастильних матеріалів №08/13.

Згідно п.1.1 укладеного договору, Постачальник зобов'язується організувати та забезпечити безперебійну заправку паливо-мастильними матеріалами (ПММ) Покупця, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати поставлені паливо-мастильні матеріали.

На виконання умов договору, за період з квітня 2013 по грудень 2013, позивач відпустив ДП "Шпат" паливо-мастильні матеріали на загальну суму: 58879,71грн., що підтверджується накладними №122 від 30.04.13 року на суму 3581.70грн., №161 від 31.05.13 року на суму 6198.50грн.,№194 від 30.06.13 року на суму 5707.80грн.,№229 від 31.07.13 року на суму 13660,63грн., №266 від 31.08.13 року на суму 6780,49грн., №308 від 30.09.13 року на суму 8072.40грн., №330 від 31.10.13 року на суму 10096.69грн., №367 від 30.11.13 року на суму 4428,50грн., №397 від 25.12.13 року на суму 353.00грн. та довіреностями на отримання матеріалів (а.с.11-27).

У відповідності до п.4.1 Договору, розрахунки за кожну поставлену партію ПММ здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, в порушення взятих договірних зобов'язань, відповідач, в обумовлені сторонами строки, оплату відпущених паливо-мастильних матеріалів не здійснив, в результаті чого залишок його заборгованості по оплаті ПММ станом на 09.04.14 року становив 58365,78грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків (а.с.28).

Позивач зазначив, що 14.04.14 та 23.04.14 ДП "Шпат" сплатило ФОП ОСОБА_2 1000,00грн. та 500,00грн. відповідно.

17.04.2014 року згідно Акту заліку зустрічних вимог (а.с.29) загальна сума заборгованості зменшилась на 2259.10грн.

Таким чином, із врахуванням частково проведених розрахунків, загальна сума простроченої заборгованості на момент пред'явлення цього позову складає 54606,68грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір про відпуск паливно-мастильних матеріалів №08/13 від 02.01.13 має ознаки договору купівлі-продажу.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 54606,68 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5.4 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 2503,24 грн.(а.с.4).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За п.5.4 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 1750,96 грн. інфляційних та 586,46 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору (1827,00 грн.) та витрати на послуги адвоката (5900,00 грн) покладаються на відповідача.

Витрати позивача на послуги адвоката підтверджуються посвідченням адвоката НОМЕР_2 від 15.09.10, Актом приймання-передачі виконаних робіт адвокатом по договору про надання правової допомоги №1 від 04.04.14, у відповідності до умов якого, позивач сплатив адвокату ОСОБА_1 5900,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №74 від 19.05.14 (а.с.34-38).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Шпат" (13030, Житомирська область, Романівський район, с.Мала Токарівка, вул.Лісова, 1; код ЄДРПОУ 24705521) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідент. номер НОМЕР_1) - 54606,68грн. боргу, 2503,24грн. пені, 1750,96грн. інфляційних, 586,46грн. 3% річних, 1827,00грн. витрат на оплату судового збору, 5900,00грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)