Рішення

від 24.04.2014 по справі 910/23086/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23086/13 24.04.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до 1) Українського інституту експертизи сортів рослин

2) Тернопільського обласного державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області

про стягнення заборгованості у розмірі 97 737,64 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Бабич Є.В. (за довіреністю)

від відповідача 1 Палійчук В.О. (за довіреністю)

від відповідача 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - позивач) до Українського інституту експертизи сортів рослин (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 97 737,64 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення Тернопільським обласним державним центром експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області умов договору поставки № АП-18-0009 від 22.02.2012 р. (далі - Договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати останньому засоби захисту рослин (далі - товар), а Тернопільський обласний державний центр експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач, за його твердженням, передав Тернопільському обласному державному центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області товар на загальну суму 60 674,79 грн., проте останній товар, поставлений позивачем, оплатив частково в сумі 16 000,00 грн.

Як вбачається з наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин» № 210 від 19.04.2012 р. (далі - наказ № 210) прийнято рішення про реорганізацію шляхом поділу Тернопільського обласного Державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області.

Пунктом 3 наказу № 210 передбачено визначити Український інститут експертизи сортів рослин та ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» правонаступниками майнових прав і обов'язків вищезазначених реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин у відповідних частинах згідно з розподільчими балансами.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 44 674,79 грн., 6 832,24 грн. пені, три проценти річних у розмірі 39 529,39 грн. та штраф у розмірі 6 701,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/23086/13 та призначено її розгляд на 19.12.2013 р.

19.12.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 02.12.2013 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 21.01.2014 р.

21.01.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. А, оскільки, станом на 15.01.2014 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запису про припинення Тернопільського обласного державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області, відповідач поки що не являється правонаступником Тернопільського обласного державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області, та, відповідно, не є належним відповідачем по справі.

З огляду на викладене, відповідач вважав, що позивачу необхідно звернутися з позовом саме до Тернопільського обласного державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області.

Також представником відповідача були подані клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом, та клопотання про продовження строку вирішення спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 28.01.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.01.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.02.2014 р.

11.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення стосовно відзиву відповідача на позовну заяву.

Від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 р. було залучено до участі у справі іншого відповідача (відповідача 2) Державний центр експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області, розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 06.03.2014 р.

06.03.2014 р. у судовому засіданні представником позивача було надано суду клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме позивач просить суд замінити неналежного відповідача - Український інститут експертизи сортів рослин на Тернопільський обласний державний центр експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01.04.2014 р.

01.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 17.04.2014 р.

Судом також був направлений судовий запит до Міністерства аграрної політики та продовольства України з вимогою надати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про реорганізацію державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» № 170 від 25.03.2014 р. з наданням додатків № 2, 3-27.

17.04.2014 р. у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів 1 та 2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 24.04.2014 р.

Судом повторно був направлений судовий запит до Міністерства аграрної політики та продовольства України з вимогою надати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про реорганізацію державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» № 170 від 25.03.2014 р. із наданням додатків № 2, 3-27.

18.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суд від представника відповідача 1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

24.04.2014 р. у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згадане вище клопотання про заміну відповідача судом було відхилено.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 24.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

22.02.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - позивач) та Тернопільським обласним державним центром експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області (далі - відповідач 2) було укладено договір поставки продукції № АП-18-0009 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність Тернопільського обласного державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області засоби захисту росин (далі - товар), а Тернопільський обласний державний центр експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вчасно і в повному обсязі.

Позивач передав відповідачу 2 товар на загальну суму 68 809,04 грн., що підтверджується видатковими накладними № АП-18-0004, № АП-18-0005, № АП-18-0006 від 21.03.2012 р., № АП-18-0145 від 04.05.2012 р., № АП-18-0214, № АП-18-0215 від 18.05.2012 р., № АП-18-0262 від 30.05.2012 р., № АП-18-0346 від 05.07.2012 р., № АП-18-0365 від 30.07.2012 р., № АП-18-0432 від 27.08.2012 р., копії яких долучені до матеріалів справи, а відповідач 2 вказаний товар прийняв, що підтверджується довіреностями № 7 від 20.03.2012 р., № 15 від 04.05.2012 р., № 18, 19 від 18.05.2012 р., № 19 від 20.05.2012 р., № 29 від 05.07.2012 р., № 34 від 30.07.2012 р., № 41 від 27.08.2012 р., копії яких також долучені до матеріалів справи.

Відповідач 2 товар, поставлений позивачем, оплатив частково на суму 16 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 04.04.2012 р., 25.07.2012 р., 20.08.2012 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, відповідач 2 повернув позивачу частину товару на суму 8 134,25 грн., що підтверджується прибутковими накладними (повернення) № АП-18-0001 та № АП-18-0002 від 11.05.2012 р.

Таким чином, заборгованість відповідача 2 перед позивачем становить 44 674,79 грн.

Як вбачається з наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин» № 210 від 19.04.2012 р. (далі - наказ № 210), прийнято рішення про реорганізацію шляхом поділу Тернопільського обласного Державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області.

Пунктом 3 наказу № 210 передбачено визначити Український інститут експертизи сортів рослин та ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» правонаступниками майнових прав і обов'язків вищезазначених реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин у відповідних частинах згідно з розподільчими балансами.

03.09.2012 р. був підписаний акт № 19 приймання-передачі майна, майнових прав і обов'язків, що знаходяться на балансі Тернопільського обласного Державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області шляхом поділу та передачі на баланс Українського інституту експертизи сортів рослин та державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (далі - акт № 19).

Згідно з актом № 19 розподіл та передача майна, майнових прав і обов'язків, що знаходяться на балансі відповідача 2 до відповідача 1 та державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» були здійснені, зокрема, згідно з розподільчим балансом станом на 31.08.2012 р.

З розподільчого балансу на 31.08.2012 р. вбачається, що уся кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги передана відповідачу 1 (код рядка 530).

В розкритті статей розподільчого балансу Тернопільського держекспертцентру (рядок розподільчого балансу 530) вказано, що на баланс Українського інституту експертизи сортів рослин передано, зокрема, кредиторську заборгованість перед ТОВ «Хімагромаркетинг» за засоби захисту рослин у розмірі 44 674,78 грн.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду та просив стягнути з Українського інституту експертизи сортів рослин (далі - відповідач 1) основний борг у сумі 44 674,79 грн., 6 832,24 грн. пені, три проценти річних у розмірі 39 529,39 грн. та штраф у розмірі 6 701,22 грн.

18.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суд від представника відповідача 1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про реорганізацію державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» № 170 від 25.03.2014 р. (далі - наказ № 170) із додатками.

Відповідно до п. 3 наказу № 170 визнано такими, що втратили чинність, накази Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30 грудня 2011 року № 807 «Про реорганізацію державних сортодослідних станцій» (із змінами) та від 19 квітня 2012 року № 210 «Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин» (із змінами).

Згідно з Додатком № 2 до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 березня 2014 року № 170, до переліку юридичних осіб - державних сортодослідних станцій та державних центрів експертизи сортів рослин, на баланси яких передаються майно, майнові права та обов'язки структурних підрозділів державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» віднесено також Тернопільський обласний державний центр експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області (код ЄДРПОУ 14053974, с. Плотича, Тернопільський р-н,Тернопільська обл.).

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем у справі є Тернопільський обласний державний центр експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач 2 документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 основного боргу в розмірі 44 674,79 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач також просив стягнути три проценти річних у розмірі 39 529,39 грн., 6 832,24 грн. пені та штраф у розмірі 6 701,22 грн.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Тернопільський обласним державний центр експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області (далі - покупець) зобов'язаний сплатити товариству з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - продавець) вартість товару, зазначену в пункті 1.2 даного договору, в наступні строки:

1. не пізніше 10 квітня 2012 р. - 15 513,18 грн.;

2. не пізніше 20 жовтня 2012 р. - 36 197,43 грн.

Всього (згідно п. 1.1 Договору) - 51 710,61 грн.

06.03.2012 р. між продавцем та покупцем був укладений додатковий договір № АП-18-0009ДС1 до договору поставки № АП-18-0009 від 22 лютого 2012 р., згідно з п. 3 якого, покупець зобов'язаний згідно з даним Додатковим договором здійснити оплату в наступні строки:

1. не пізніше 10 квітня 2012 р. - 906,91 грн.;

2. не пізніше 20 жовтня 2012 р. - 2 116,13 грн.

Всього (згідно п. 1.1 Договору) - 3 023,04 грн.

26.03.2012 р. між продавцем та покупцем був укладений додатковий договір № АП-18-0009ДС2 до договору поставки № АП-18-0009 від 22 лютого 2012 р., згідно з п. 3 якого, покупець зобов'язаний згідно даного Додаткового договору здійснити оплату в наступні строки:

1. не пізніше 10 квітня 2012 р. - 657,26 грн.;

2. не пізніше 20 жовтня 2012 р. - 1 533,62 грн.

Всього (згідно п. 1.1 Договору) - 2 190,88 грн.

22.05.2012 р. між продавцем та покупцем був укладений додатковий договір № АП-18-0009ДС6 до договору поставки № АП-18-0009 від 22 лютого 2012 р., згідно з п. 3 якого, покупець зобов'язаний згідно з даного Додатковим договором здійснити оплату в наступні строки:

1. не пізніше 25 травня 2012 р. - 2 941,78 грн.;

2. не пізніше 20 жовтня 2012 р. - 6 864,16 грн.

Всього (згідно п. 1.1 Договору) - 9 805,94 грн.

05.07.2012 р. між продавцем та покупцем був укладений додатковий договір № АП-18-0009ДС7 до договору поставки № АП-18-0009 від 22 лютого 2012 р., згідно з п. 3 якого, покупець зобов'язаний згідно з даним Додатковим договором здійснити оплату в наступні строки:

1. не пізніше 10 липня 2012 р. - 182,03 грн.;

2. не пізніше 20 жовтня 2012 р. - 424,72 грн.

Всього (згідно п. 1.1 Договору) - 606,75 грн.

25.07.2012 р. між продавцем та покупцем був укладений додатковий договір № АП-18-0009ДС8 до договору поставки № АП-18-0009 від 22 лютого 2012 р., згідно з п. 3 якого, покупець зобов'язаний згідно з даним Додатковим договором здійснити оплату в наступні строки:

1. не пізніше 30 липня 2012 р. - 618,39 грн.;

2. не пізніше 20 жовтня 2012 р. - 1 442,91 грн.

Всього (згідно п. 1.1 Договору) - 2 061,30 грн.

27.08.2012 р. між продавцем та покупцем був укладений додатковий договір № АП-18-0009ДС9 до договору поставки № АП-18-0009 від 22 лютого 2012 р., згідно з п. 3 якого, покупець зобов'язаний згідно з даним Додатковим договором здійснити оплату в наступні строки:

1. не пізніше 05 вересня 2012 р. - 9 027,32 грн.;

Всього (згідно п. 1.1 Договору) - 9 027,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ що діє в період нарахування пені.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 Договору, сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане .

Дослідивши п. 5.3 Договору, а також розрахунок позовних вимог, здійснений позивачем, суд дійшов висновку про те, що сторони дійшли згоди подовжити строк нарахування неустойки, а не строк позовної давності, що застосовується до вимог про стягнення неустойки. Тому строк нарахування пені з 21.10.2012 р. до 13.11.2013 р. визначений позивачем вірно.

Суд вважає, що розмір пені:

враховуючи період заборгованості з 21.10.2012 р. до 31.12.2012 р., суму боргу у розмірі 44 674,79 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5% (постанова Правління НБУ від 21.03.2012 р. № 102), складає 1 318,27 грн.;

враховуючи період заборгованості з 01.01.2013 р. до 09.06.2013 р., суму боргу у розмірі 44 674,79 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5% (постанова Правління НБУ від 21.03.2012 р. № 102), складає 2 937,52 грн.;

враховуючи період заборгованості з 10.06.2013 р. до 12.08.2013 р., суму боргу у розмірі 44 674,79 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,0% (постанова Правління НБУ від 06.06.2013 р. № 209), складає 1 096,67 грн.;

враховуючи період заборгованості з 13.08.2013 р. до 13.11.2013 р., суму боргу у розмірі 44 674,79 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова Правління НБУ від 09.08.2013 р. № 315), складає 1 479,78 грн., а разом 6 832,24 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 5.4 Договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Тому, розмір штрафу, враховуючи заборгованість у розмірі 44 674,79 грн., а також розмір штрафу - 15%, становить 6 701,22 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних дів. З дня закінчення строків сплати передбачених п. 2.1 договору, вважається що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) банківських днів.

За розрахунком суду розмір трьох процентів річних наступний:

враховуючи період заборгованості з 21.10.2012 р. до 31.12.2012 р., суму боргу, що становила 44 674,79 грн., збільшений розмір ставки трьох процентів річних до 40 відсотків, складає 3 515,39 грн.;

враховуючи період заборгованості з 01.01.2013 р. до 18.01.2013 р., суму боргу, що становила 44 674,79 грн., збільшений розмір ставки трьох процентів річних до 40 відсотків, складає 881,26 грн.;

враховуючи період заборгованості з 19.01.2013 р. до 13.11.2013 р., суму боргу, що становила 44 674,79 грн., збільшений розмір ставки трьох процентів річних до 96 відсотків, складає 35 132,74 грн.;

а разом 39 529,39 грн., які підлягають стягненню.

Так, позовні вимоги до відповідача 2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. У позові до відповідача 1 судом відмовлено з огляду на викладені вище обставини.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача-2.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до Тернопільського обласного державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Тернопільського обласного державного центру експертизи сортів рослин з Державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Тернопільської області (47704, Тернопільська обл., Тернопільський район, село Плотича, код 14053974) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, код 30262667) 44 674 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 79 коп. основного боргу, 6 832 (шість тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 24 коп. пені, 39 529 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 39 коп. трьох процентів річних, 6 701 (шість тисяч сімсот одна) грн. 22 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 954 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 75 коп.

4. У позові до Українського інституту експертизи сортів рослин відмовити повінстю.

Повне рішення складено 20.05.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова