Рішення

від 02.06.2009 по справі 60/106-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/106-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2009 р.                                                            Справа № 60/106-09

вх. № 3235/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Грінцов О.В. - довіреність від 24.03.2009 року;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметінвест", м. Харків  

про стягнення 81266,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметінвест" заборгованості за договором №12/03-1 від 12.03.2008р. в сумі 65000 грн., 3% річних - 964,56 грн., штрафу в сумі 7585,31 грн. та пені в сумі 7716,49 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем, в порушення умов договору №12/03-1 від 12.03.2008р., не було сплачено вартість поставленого товару на суму 65000,00грн., у зв"язку з чим позивачем, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, було також заявлено до стягнення 3% річних - 964,56 грн., згідно п.6.2. договору нараховано штраф в сумі 7585,31 грн. та відповідно до п.6.3. договору нараховано пеню в сумі 7716,49 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2009 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 червня 2009 року о 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі. 02.06.2009р. надав супровідним листом (вих. №307 від 02.06.2009р.) документи на виконання ухвали суду. Окрім того, супровідним листом (вх. №5719) надав для залучення до справи копію довіреності від 24.03.2009р., довідку №304 від 01.06.2009р., витяг №3525169 від 21.05.2009р., платіжне доручення №1174 від 16.12.2008р. та №705 від 25.11.2008р.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про вручення 23.05.2009р. на поштовому повідомленні (№5316425), яке міститься в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №12/03-1 від 12.03.2008 р.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач зобов"язується передати у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов"язується прийняти товар від продавця та оплатити її на умовах цього договору.

В пункті 1.2. договору сторони встановили, що товар передається продавцем та приймається покупцем партіями. Партією товару вважається його кількість за найменуванням та цінами, вказаними у видаткових накладних (Актах приймання-передачі товару), що оформляються по факту відвантаження товару покупцю на кожну окрему поставку, та у товарно-транспортній накладній, якщо доставка товару здійснюється перевізником.

На виконаня умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 79068,48 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 3211 від 28.10.2008 р. на суму 9606,70 грн. та 3247 від 31.10.2008 р. на суму 69461,78 грн.

Відповідно до п.4.3. договору, сторони визначили умови розрахунку: 100% передплата за кожну партію товару, яка сплачується у 3-х денний строк з дати надання продавцем рахунку-фактури або 100% сплати за кожну партію товару, яка сплачується у 1-о денний строк з дати отримання товару (відстрочення платежу), або на інших умовах, якщо вони вказані в специфікації.

Відповідач здійснив попередню оплату товару позивачу в сумі 3215,40 грн., що визнається позивачем, прийняв товар, проте в погашення боргу в сумі 75853,08 грн. за отриману продукцію відповідачем було сплачено 10853,08 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями №1174 від 16.12.2008 р. на суму 5000,00 грн. та №705 від 25.11.2008 р. на суму 5853,08 грн.

Таким чином, відповідачем залишилася не сплачена вартість отриманого товару в сумі 65000,00 грн., що також визнається відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 65000,00 грн.  

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 964,56 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.3. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми невиконаного своєчасно зобов"язання по оплаті за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 7716,49 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Окрім того, п. 6.2. договору встановлено, що при поставці товару на умовах відстрочення платежу, у випадку невиконання зобов"язань у термін, зазначений у п.4.3. договору, позивач має право вимагати, а відповідач зобов"язаний сплатити штаф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене та те що заборгованість відповідачем не сплачена, позовні вимоги заявлені до стягнення позивачем у розмірі 7585,31 грн. штрафу, є обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.  

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 812,66 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання   грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановоёю Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметінвест" (61055, м. Харків, вул. Матросова, 1-А, ідентифікаційний код 35589757, п/р 26005158374400 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ" (61158, м. Харків, вул. Хабарова, 2, ідентифікаційний код 33290304, р/р 26008001314683 у Філії ЗАТ "ОТП БАНК" в м.Харків, МФО 350750) суму основного боргу - 65000,00 грн., 3% річних - 964,56 грн., штрафу в сумі 7585,31 грн., пені в сумі 7716,49 грн., державного мита у розмірі 812,66 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 05 червня 2009 року.

Суддя                                                                                            

справа № 60/106-09