Постанова

від 19.05.2014 по справі 820/7155/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 травня 2014 р. № 820/7155/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О., розглянувши в порядку скороченого провадежння адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Приватного підприємства "Гарант+" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Гарант+", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму фінансової санкції за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством у розмірі 170, 00грн. на р/р 256063122095, МФО 351823 код ЄДРПОУ 22682342.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у строки, визначені законодавством не виконав зобов'язань щодо подання звітності до системи персоніфікованого обліку.

Копія ухвали про відкриття скороченого провадження від 22.04.2014 року була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та була ним отримана, що підтверджується підписом уповноваженого представника на повідомленні про вручення.

Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Гарант+" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду. Відповідно до ч. 6 ст. 20 вище зазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом для позивача, відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є календарний місяць. Відповідач у строки, визначені законодавством зобов'язання по сплаті страхових внесків не виконав. Частиною 12 статті 20 Закону передбачена сплата страхових внесків страхувальниками незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-УІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинного до 01.01.2011р.) та п. 9.3.5. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому складається рішення у відповідності з додатком 17 до п.9.3.5 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.9.1. Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Таким чином, начальником УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова прийняте рішення № 119/11 від 21.04.2005 року про застосування фінансових санкцій за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством, яким до відповідача були застосовані фінансові санкції у сумі 170,00 грн., відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.

Зазначене рішення було направлено відповідачу, однак лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Рішення відповідачем не було оскаржено у терміни передбачені законодавством та до цього часу штрафні санкції не сплачено.

Частиною 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення фінансових санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення фінансових санкцій у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, питання правомірності нарахування недоїмки та застосування фінансових санкцій не може бути предметом доказування у даній справі, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими визначено недоїмку, застосовано фінансові санкції та пеня, не є предметом вказаного позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Таким чином, враховуючи, що станом на час розгляду справи рішення № 119/11 від 21.04.2005 року не скасоване, суму фінансової санкції не сплачено, доказів незаконності цього рішення відповідачем суду не надано відповідно воно є чинними.

У відповідності до норм статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Приватного підприємства "Гарант+" про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Гарант+" (61140, м. Харків, вул. Кірова, 38, код 32677117) на користь управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова (61140, м. Харків, вул. 1-ї Кінної Армії,15, р/р 256063122095, МФО 351823 код ЄДРПОУ 22682342) суму фінансової санкції за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 170 (сто сімдесят),00 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Горшкова О.О.