Рішення

від 21.05.2014 по справі 912/1195/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 рокуСправа № 912/1195/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1195/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Харків"

про стягнення 36266,50 грн.

за участю представника позивача Матковської О.С., довіреність № 03/04-14 від 03.03.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад" (далі - ТОВ "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад") звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Харків" (далі - ТОВ "Ласка-Харків") на його користь 33076,77 грн. основного боргу, 2441,25 грн. пені, 1267,39 грн. 3 % річних, 743,83 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Ласка- Харків" договору купівлі-продажу № 2509212 від 25.09.2012.

Ухвалою від 17.04.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.05.2014, витребувано від сторін необхідні докази.

21.05.2014 представник позивача подав у судовому засіданні уточнення позовних вимог № 19/05-14 від 19.05.2014, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 36266,50 грн., з яких 31967,97 грн. основного боргу, 2359,23 грн. пені, 1222,10 грн. 3% річних, 717,20 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд розцінює дане уточнення як заяву про зменшення позовних вимог, право на яку надане позивачу згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається господарським судом до розгляду.

Відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив, у судовому засіданні участі не брав.

Поштовий конверт із вкладенням (ухвала суду), що направлявся на адресу відповідача повернулось до господарського суду із відміткою працівником органу поштового зв'язку "За закінченням терміну зберігання".

Господарський суд враховує приписи пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 17.04.2014 направлялась відповідачу за адресою, що вказана позивачем у позові та міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що зазначено у спеціальному витязі з такого реєстру № 18704264 від 21.05.2014, який міститься у матеріалах справи.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012 між ТОВ "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад" (продавець) та ТОВ "Ласка-Харків" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 25092012 (далі - Договір, а.с. 9-11).

Згідно з пунктом 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити заморожені овочі (далі - продукція), асортименти, ціна одиниці якої визначені в Додатках до цього Договору й видаткових накладних.

Пункт 2.2. Договору передбачає, що розрахунки за кожну партію продукції проводяться в українській гривні шляхом банківського переведення коштів з рахунку покупця на рахунок продавця. Порядок платежів: термін оплати 30 календарних днів з дати відвантаження продукції покупцеві.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що місцем поставки продукції за даним договором є склад покупця, розташований за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 11.

Згідно пункту 7.6. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє до 31.12.2012, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про його розрив, даний договір уважається пролонгованим на один рік.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Вирішуючи спір, господарський суд враховує наступне.

Укладений між ТОВ " Агрохолод-логістика та склад " та ТОВ "Ласка-Харків" договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 Цивільного кодексу України).

На виконання пункту 1.1. Договору позивач передав відповідачу товар на підставі накладних.

Так відповідно до видаткової накладної № 3632 від 27.09.2012 (а.с. 12), довіреності серія 12ААГ № 445851 від 27.09.2012 (а.с. 13) та податкової накладної № 312 від 27.09.2012 (а.с. 14) поставлено продукції на загальну вартість 18718,90 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 3942 від 22.10.2012 (а.с. 15), довіреності серії 12ААГ № 671098 від 22.10.2012 (а.с. 16) та податкової накладної № 282 від 22.10.2012 (а.с. 17) поставлено продукції на суму 5753,11 грн.

Згідно видаткової накладної № 588 від 08.02.2013 (а.с. 18), довіреності серії 12ААГ № 445889 від 08.02.2013 (а.с. 19) та товарно-транспортної накладної № Р588 від 08.02.2013 (а.с. 20) поставлено продукції на суму 12495,96 грн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору термін оплати 30 календарних днів з дати відвантаження продукції покупцеві.

Проте всупереч вимогам пунктів 1.1, 2.2. Договору відповідач не повністю здійснив оплату по вищевказаним накладним. Так, в матеріалах справи міститься виписка з особового рахунку позивача, який свідчить, що 08.02.2013 на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 5000 грн. від відповідача із призначенням платежу: "Оплата за овочі згідно Договору № 25092012 від 25.09.2012". Інших доказів сплати заборгованості суду не надано.

Отже, сума боргу відповідача перед позивачем складає 31967,97 грн. (18718,90 + 5753,11 грн. + 12495,96 грн. - 5000 грн.).

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства господарський суд вважає позов в частині стягнення основного боргу обґрунтованим у сумі 31967,97 грн. і задовольняє його в повному обсязі.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за партію, що поставляється відповідно до даного договору, продукції, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості партії продукції за кожний день прострочення платежу.

Позивач здійснив розрахунок пені із суми неоплаченої продукції, що поставлена покупцю по видатковій накладній № 3632 від 27.09.2012 (13718,90 грн.) за період з 28.10.2012 по 28.04.2013 і пеня склала 1026,09 грн. Господарський суд вважає такий розрахунок обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Розрахунок пені, здійснений позивачем із суми неоплаченої продукції, що поставлена покупцю по видатковій накладній № 3942 від 22.10.2012 (5753,11 грн.) за період з 22.11.2012 по 22.05.2013 складає 425,57 грн. Господарський суд вважає такий розрахунок обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач здійснив розрахунок пені із суми неоплаченої продукції, що поставлена покупцю по видатковій накладній № 588 від 08.02.2013 (12495,96 грн.) за період з 11.03.2013 по 11.09.2013 і пеня склала 907,57 грн. Господарський суд вважає такий розрахунок обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Отже, вимога щодо стягнення пені в розмірі 2359,23 грн. підлягає задоволенню повністю (1026,09 грн. + 425,57 грн. + 907,57 грн.).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено обґрунтований розрахунок 3 % річних, а саме: згідно видаткової накладної № 3632 від 27.09.2012 (на суму 13718,90 грн.) за період з 28.10.2012 по 03.04.2014 сума 3% річних складає 588,59 грн.; згідно видаткової накладної № 3942 від 22.10.2012 (на суму 5753,11 грн.) за період з 22.11.2012 по 03.04.2014 сума 3% річних складає 235,01 грн.; згідно видаткової накладної № 588 від 08.02.2013 (на суму 12495,96 грн.) за період з 11.03.2013 по 03.04.2014 сума 3% річних складає 398,50 грн. Всього сума 3% річних складає 1222,10 грн., що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Також позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат на заборгованість відповідача, проте, при обрахунку індексу інфляції позивач здійснював таке нарахування лише у місяці, в яких була інфляція, що суперечить чинному законодавству.

При розгляд даного спору враховується позиція Вищого господарського суду України, що викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Так абзацом 1 пункту 3.1. вказаної постанови передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. А в абзаці 3 пункту 3.2. даної постанови визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, позивач безпідставно виключив з періоду нарахування індексу інфляції місяці, у яких мала місце дефляція. Господарський суд здійснив власний розрахунок індексу інфляції на суми заборгованості: з суми заборгованості 13718,90 грн. індекс інфляції за період з жовтня 2012 року по лютий 2014 року складає 192,40 грн.; з суми заборгованості 5753,11 грн. індекс інфляції з грудня 2012 року по лютий 2014 року складає 86,52 грн.; з суми заборгованості 12495,96 грн. індекс інфляції з квітня 2013 року по лютий 2014 року складає 150,00 грн.

А позивачем заявлено до стягнення суму індексу інфляції в розмірі 717,20 грн.

Отже, господарський суд частково задовольняє вимогу позивача по стягненню суми втрат від інфляційних процесів в розмірі 428,92 грн. (192,40 грн. + 86,52 грн. + 150 грн.).

За викладених обставин позов підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 35978,22 грн., з яких 31967,97 грн. основного боргу, 2359,23 грн. пені, 1222,10 грн. 3 % річних, 428,92 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині позову суд відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. покладаються на ТОВ "Ласка-Харків", як на сторону з неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Харків" (25014, м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, 215, ідентифікаційний код 38164350) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрохолод-логістика та склад" (25006, м. Кіровоград, проспект Винниченка, 1, ідентифікаційний код 36584854) - 35978,22 грн., з яких 31967,97 грн. основного боргу, 2359,23 грн. пені, 1222,10 грн. 3 % річних, 428,92 грн. інфляційних втрат, а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити товариству з обмеженою відповідальністю "Ласка-Харків" (25014, м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, 215).

Повне рішення складено 21.05.2014.

Суддя В.М. Балик