Постанова

від 31.01.2007 по справі 20-2/194

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/194

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

31 січня 2007 року  

Справа № 20-2/194

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Плута В.М.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Бондаря В. І., довіреність №  46/1 від 02.10.06;

відповідача: Гришиної Г. В., довіреність б/н від 09.10.05;  

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Шевчук Н.Г.) від 06.12.2006 у справі №20-2/194

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" (пр. Жовт.Революції, 52/293, м.Севастополь, 99038); (вул. Індустріальна, 16, м. Севастополь, 99040)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" (вул. Первомайська, 10, с.м.т. Кача, м. Севастополь, 99814)

про стягнення 302419,00 грн.; за зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 4.2 договору купівлі-продажу

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 06.12.2006 у справі № 20-2/194 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" про стягнення 302419,00 грн. З товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" стягнуто 4536,06 грн. штрафних санкцій та судові витрати. У частині стягнення основної заборгованості за договором № 02/03-05 від 01.03.2005 у сумі 127540,55 грн. провадження у справі припинено. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним пункту 4.2 договору купівлі-продажу відмовлено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення частково скасувати та постановити нове, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" штрафні санкції за прострочення сплати вартості продукції за період з 16.03.2006   по 16.09.2006 у загальній сумі 174878,47 грн.

Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить про скасування рішення у частині відмови у зустрічному позові та про  прийняття  нового про визнання недійсним пункту 4.2 договору купівлі-продажу № 02/03-05 від 01.03.2005.

Заперечення на апеляційні скарги до суду не надходили.

У зв'язку з зайнятістю у іншому судовому процесі судді Щепанської О.А. 29.01.2007 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Щепанської О.А. на суддю Горошко Н.П.

У судовому засіданні 29.01.2007 оголошено перерву до 31.01.2007.

За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

15.09.2006 товариство з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД", просило стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу № 02/03-05 від 01.03.2005 в сумі  127540,55 грн. та штрафні санкції за прострочення сплати товару за період з 16.03.2006 по 16.09.2006 в сумі 174878,47 грн., а також судові витрати.

Після звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" до суду, але до прийняття рішення у справі відповідач сплатив суму основного боргу.

Звернувшись з зустрічним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" просило визнати недійсним пункт 4.2 договору № 02/03-05 від 01.03.2005, на підставі якого позивачем нараховані штрафні санкції, посилаючись на невідповідність зазначеної умови нормам діючого законодавства.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні норми про відповідальність за порушення зобов'язань та про дійсність угод.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія  не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" було укладено договір купівлі-продажу № 02/03-05, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, що належить продавцю, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його у строк, обумовлений у договорі.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару.

Судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за отриману продукцію в сумі 127540,55 грн. на час порушення провадження у справі.

Однак у зв'язку зі сплатою заборгованості  до прийняття рішення по суті висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі у частині стягнення суми 127540,55 грн. відповідає приписам пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у сумі 174878,47 грн. обґрунтовані нормами статей 216,217, 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4.2 договору купівлі-продажу № 02/03-05 від 01.03.2005 передбачено, що за прострочення сплати покупець сплачує штраф: до 5 днів прострочення –1%, більш 5 днів –2% за кожен день прострочення, але не більш 70 % від суми поставки.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у  відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Задовольняючи позов у зазначеній частині у сумі 4536,06 грн., суд першої інстанції виходив з того, що Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань” введено обмеження санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань двократною облікової ставкою НБУ.

Такий висновок суду першої інстанції цілком відповідає приписам статті 231 Господарського кодексу України та встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги позивача про неправомірність застосування судом норм Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань” не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначений акт є діючим та спеціальним по відношенню до Господарського кодексу України, не зважаючи на його прийняття до набрання чинності Господарським кодексом України.

Крім того, саме пункт 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачає застереження щодо можливого обмеження розміру штрафних санкцій у першу чергу законом, а потім уже договором.

Апеляційна скарга відповідача також є безпідставною з огляду на вищенаведене.

Пункт 4.2 договору, про визнання недійним якого просить відповідач у зустрічному позові, не суперечить нормам Господарського кодексу України, застосування якого є приоритетним по відношенню до Цивільного кодексу України.

Встановлення штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань у відсотках повністю відповідає статті 230, пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведене посилання суду першої інстанції на частину 2 статті 551 Цивільного кодексу України є зайвим та підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Правові підстави для визнання правочину недійним встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає пункт 4.2 договору купівлі-продажу  № 02/03-05 від 01.03.2005 таким, що відповідає приписам господарського законодавства, яким регулюється відповідальність за порушення зобов'язань.

Представник відповідача у суді апеляційної інстанції звернув увагу суду на ту обставину, що, не зважаючи на часткове задоволення позову, державне мито, стягнуте з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" з розрахунку повної ціни позову.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти  на  неї  державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Як свідчать матеріали справи, спір виник внаслідок невиконання  товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" зобов'язань за договором.

Як було зазначено вище, в процесі розгляду справи відповідачем сплачений основний борг у сумі 127540,55 грн.

Право позивача вимагати сплати штрафних санкцій в сумі  174878,47 грн. виборюється ним на підставі пункту 4.2 договору, і це є обраний ним спосіб захисту, встановлений статтею 20 Господарського кодексу України.

Отже покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі також не суперечить загальним засадам господарського судочинства.

За таких обставин висновок суду першої інстанції відповідає нормам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційних скарг його не спростовують.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                     ПОСТАНОВИВ:          

            1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантис ЛТД" залишити без задоволення.

           2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 у справі № 20-2/194 залишити без змін.          

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                В.М. Плут

                                                                                Н.П. Горошко