Рішення

від 20.05.2014 по справі 903/335/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2014 р. Справа № 903/335/14

Суддя господарського суду Волинської області Бондарєв С.В., розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Транс-Атлас", с . Піддубці Луцького р-ну Волинської обл.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматі ТЛ", м. Луцьк

про стягнення 4 000,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Транс-Атлас" звернувся до суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматі ТЛ" про стягнення 4 000,00грн. заборгованості за перевезення вантажу згідно договору-заявки №000000159 від 26.07.2013р.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті послуг за перевезення вантажу згідно договору-заявки №000000159 від 26.07.2013р.

Ухвалою суду від 08.04.2014р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 23.04.2014р. на 11:00год.

17.04.2014р. через канцелярію до суду від позивача надійшли пояснення від 16.04.2014р. №1, в яких він повідомив, що заборгованість відповідача перед позивачем на дату судового засідання становить 3 000,00грн., розглядати справу просив без участі його представника.

Водночас, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука В.О. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату господарського суду Волинської області Коритнюка О.О. від 22.04.2014р. було призначено автоматичний перерозподіл справи №903/335/14, та передано дану справу на розгляд судді Бондарєву С.В.

22.04.2014р. через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання №б/н від 22.04.2014р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення ним явки уповноваженого представника в судове засідання.

Ухвалою суду від 23.04.2014р. розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГПК України, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на нез'явлення сторін в судове засідання, неподання ними витребуваних судом доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- докази часткової проплати, в т.ч. 1 000,00грн.; первинні докази щодо курсу євро до гривні; уточнити позовні вимоги; відповідача- письмовий з нормативним і документальним обгрунтуванням відзив на позовну заяву; виписку чи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підписану(ий) державним реєстратором і засвідчену(ий) його печаткою, або довідку з ЄДРПОУ управління статистики; докази часткової проплати.

12.05.2014р. через канцелярію до суду надійшла від позивача заява, в якій він вказав, що рахунок виставлявся за курсом євро до гривні на дату розвантаження-31.07.2013р. Курс НБУ на 31.07.2013р.-100 євро рівні 1 061,79грн. Згідно виписок по рахунку №26001222517 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідач оплатив заборгованість частково-3 901,64грн., трьома переказами: 1 601,64грн., 1 300,00грн., 1 000грн.

Повідомив, що на дату судового засідання заборгованість відповідача складає 3 000,00грн.

Просив розглядати справу за його відсутності на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

Долучив до матеріалів справи виписки по рахунку №26001222517 за 05.11.2013р. на суму 1 000,00грн., за 12.11.2013р. на суму 1 300,00грн., за 09.01.2014р. на суму 1 601,64грн.

Позивач в судове засідання 20.05.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032363614 від 05.05.2014р. (а.с. 48)

Відповідач вдруге в судове засідання 20.05.2014р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032363754 від 05.05.2014р. (а.с. 29)

Господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

26 липня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арматі ТЛ" (експедитор) та Приватним підприємством "Транс-Атлас" (перевізник) підписано договір-заявку №000000159, згідно якої ПП "Транс-Атлас" зобов'язувався здійснити перевезення вантажу на підставі наданої відповідачем заявки, а відповідач зобов'язувався оплатити вартість наданих послуг.

Згідно даної заявки ПП "Транс-Атлас" зобов'язався 29-31.07.2013р. здійснити перевезення вантажу: Ягода заморожена, 21т., за маршрутом: адреса завантаження-Україна, Волинська обл., смт. Маневичі, вул. Луцька, 3, адреса розвантаження-Poland, Jabionna Laska, Morszkow, 56.

Відповідно до умов даної заявки вартість перевезення повинна була бути 650 Євро, що становить 6 901,64грн., (стверджується витягом комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 (а.с. 39)) та оплата за виконані роботи повинна була здійснитись на протязі 5-7 днів з моменту отримання оригіналів документів, які були надіслані відповідачу 16.08.2013р. (а.с. 12-14).

Дану заявку підписано сторонами, підписи скріплені їх печатками. (а.с. 6)

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, здійснивши перевезення вантажу за маршрутом у визначені строки на суму 6 901,64грн.

16.08.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-02303 від 31.07.2013р. на суму 6 901,64грн., СMR №278280 від 30.07.2013р. та №137/PL/13/WZ від 31.07.2013р., податкову накладну від 31.07.2013р. №296 та акт здачі-прийняття робіт №ОУ-1383, що стверджується поштовою квитанцією від 16.08.2013р. №5742 та списком згрупованих поштових відправлень №12 від 14.08.2013р. (а.с. 12-14)

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані йому послуги по перевезенню вантажу виконав частково на загальну суму 3 901,64грн., що стверджується виписками по рахунку №26001222517 за 05.11.2013р. на суму 1 000,00грн., за 12.11.2013р. на суму 1 300,00грн., за 09.01.2014р. на суму 1 601,64грн. (а.с. 31-37)

Згідно статті 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 ЗУ "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів"-Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За змістом статтей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплату за надані позивачем послуги перевезення відповідач здійснив частково, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Отже, заборгованість по оплаті за надані позивачем транспортні послуги становить 3 000,00грн. (позивач повідомив про сплату відповідачем ще 1 000,00грн.), на час судового розгляду не сплачена (доказів оплати суду не надано), стверджується договором-заявкою №000000159 від 26.07.2013р., рахунком-фактурою №СФ-02303 від 31.07.2013р. на суму 6 901,64грн., СMR №278280 від 30.07.2013р. та №137/PL/13/WZ від 31.07.2013р., податковою накладною від 31.07.2013р. №296, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-1383 та виписками по рахунку №26001222517 за 05.11.2013р. на суму 1 000,00грн., за 12.11.2013р. на суму 1 300,00грн., за 09.01.2014р. на суму 1 601,64грн., відповідачем не оспорена та підлягає до задоволення згідно ст. 916 ЦК України, ст.ст. 193, 307 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В стягненні 1 000,00грн. (сплачених відповідачем до подачі позову) позивачу слід відмовити, оскільки відповідачем (до звернення кредитора з позовом до суду) було сплачено заборгованість в розмірі 3 901,64грн., а не 2 901,64грн. як вказав позивач при подачі позовної заяви.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на, які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 370,25грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 175, 193, 307 ГК України, ст.ст. 526, 530, 903, 916, 920 ЦК України, ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматі ТЛ" (м. Луцьк, Провулок Дорожний, 4, код 38527709)

на користь Приватного підприємства "Транс-Атлас" (Волинська обл., Луцький район, с. Піддубці, вул. Миру, 27, код 36071694)

3 000,00грн. заборгованості та 1 370,25грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 1 000,00грн. заборгованості відмовити.

Повне рішення складено

21.05.2014р.

Суддя С. В. Бондарєв