Постанова

від 11.06.2009 по справі 19/42

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/42

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.06.2009  року                                                                      Справа № 19/42

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Єжової С.С.

суддів                                        Бойченка К.І.

                                                            Семендяєвої І.В.

секретар

судового засідання                     Шабадаш Д.С.

та за участю

представників сторін:

від позивача                              повноважний та компетентний

представник не прибув;

від відповідача                               представник по довіреності Теребеніна Н.В.,

довіреність №16 від 26.01.2009;

розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю

„М'ясний комбінат „М"ясолюбов”,

м.Горлівка Донецької області

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  06.04.2009

по справі                                         №19/42 (суддя –Косенко Т.В.)

за позовом                                        Товариства з обмеженою відповідальністю

„М'ясний комбінат „М"ясолюбов”,

м.Горлівка Донецької області

до  відповідача                              Товариства з обмеженою відповідальністю

„Фриз ЛТД”, м.Сєвєродонецьк Луганської

області          

про                                               стягнення 12751 грн. 74 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „М"ясний комбінат „М”ясолюбов”, м.Горлівка Донецької області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Фриз ЛТД”, м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості в сумі 9542 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 265 грн. 31 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1799 грн. 27 коп., пені у сумі 1145 грн. 05 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.04.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 06.04.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „М"ясний комбінат „М”ясолюбов”, м.Горлівка Донецької області звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального права.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „М"ясний комбінат „М”ясолюбов”, м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Луганської області від 06.04.2009 по справі №19/42 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий, Бойченко К.І. - суддя, Семендяєва І.В.–суддя.

Відповідач відзивом №118 від 09.06.2009 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач не скористався своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Згідно ст.811 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника відповідача в судовому засіданні здійснювалась звукова фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за накладними №116 від 13.02.2008, №162 від 21.02.2008, №272 від 13.03.2008 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 22297 грн. 96 коп.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджений матеріалами справи і не оспорюється відповідачем.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, у зв'язку з чим за ним склався борг у сумі 9542 грн. 11 коп., який позивач просить стягнути за вимогами даного позову.

Крім того, позивач нарахував пеню у розмірі 1145 грн. 05 коп., збитки від інфляції в сумі 1799 грн. 27 коп. та 3% річних в сумі 265 грн. 31 коп. і просить їх стягнути з відповідача.

Відповідач оспорює вимоги позивача з тих підстав, що письмового договору між сторонами укладено не було, строки оплати не встановлені і позивач не заявляв вимогу про оплату продукції відповідно до приписів ч.3 ст.530 Цивільного кодексу України.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, прийняв до уваги доводи відповідача і відмовив у задоволенні позову.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та додані до неї документи, судова колегія вважає, що господарський суд неповно з'ясував обставини даної справи на підставі викладеного.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу встановлює, що, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний  витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Як вбачається із матеріалів справи, господарський суд ні в ухвалі від 09.02.2009 про порушення провадження у справі, ні в ухвалах від 26.02.2009 та від 19.03.2009 про відкладення розгляду справи не ставив вимог до позивача про надання доказів заявлення відповідачу вимог про оплату отриманої продукції, як передбачено ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, датованою 03.04.2009 (штамп та дата надання господарському суду відсутні) послався саме на ті обставини, що позивач відповідно ст.530 Цивільного кодексу України вимог про оплату боргу не пред'являв і господарський суд, не перевіривши доводи відповідача, прийняв їх в обґрунтування оскаржуваного рішення.

Позивач в даному судовому засіданні участі не приймав, доказів відправки позивачу відзиву на позов відповідачем не надано, а господарський суд не перевірив доводи відповідача.

Позивач в апеляційній скарзі саме на цих обставинах ґрунтує свої доводи, додавши до апеляційної скарги копію претензії №84 від 29.04.2008, із якої вбачається, що вимоги на оплату отриманої за вказаними у позові накладними були відповідачу заявлені.

В підтвердження відправлення даної претензії позивач надає копію чека поштового відділення та копію повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого вбачається, що дане відправлення вручено 05.05.2008 уповноваженої Самарской і стоїть штамп поштового відділення №4 м.Сєвєродонецька.

Доводи відповідача в цій частині викладені у відзиві на апеляційну скаргу, судова колегія вважає необґрунтованими та не приймає до уваги.

Відповідно до п.36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1155 від 17.08.2002, розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення може вважатися належним доказом надсилання поштового відправлення.

А у даному випадку надані докази і вручення даного поштового відправлення.

За таких підстав судова колегія вважає, що позивачем відповідно до приписів ст.530 Цивільного кодексу України заявлено відповідачу вимогу на оплату отриманої продукції.

Факт отримання відповідачем продукції за накладними №116 від 13.02.2008, №162 від 21.02.2008, №272 від 13.03.2008 на загальну суму 22297 грн. 96 коп. підтверджено матеріалами справи.

Факт наявності заборгованості в сумі 9542 грн. 11 коп. також підтверджено матеріалами справи.

Доводи відповідача в частині того, що за видатковою накладною №С/ФР-01082 від 21.02.2008, яка була надана колегії в судовому засіданні, повернута продукція на суму 1159 грн. 45 коп. і що дана продукція була отримана саме за накладними, вимоги за якими заявлені, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки із вищевказаної видаткової накладної не вбачається, що дана продукція була отримана саме за накладними №116 від 13.02.2008, №162 від 21.02.2008, №272 від 13.03.2008, не вказані підстави її повернення і не надано доказів узгодження зарахування вартості продукції за накладною №С/ФР-01082 від 21.02.2008 в погашення боргу за даним позовом.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог про стягнення боргу в сумі 9542 грн. 11 коп., які підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1145 грн. 05 коп. не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Законом України №543/96-ВР від 22.11.1996 „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що умови відповідальності за невиконання грошових зобов'язань у вигляді пені повинні бути встановлені умовами договору і розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

У даному випадку між сторонами договір укладався в усній формі і відповідальність у вигляді пені сторонами не встановлена.

За таких підстав пеня, як один із видів відповідальності, не може бути застосований.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 181 грн. 95 коп., оскільки нарахування відсотків повинно бути з моменту виникнення зобов'язання по оплаті враховуючи приписи ст.530 Цивільного кодексу України, а не з моменту отримання продукції, як за розрахунком позивача.

Частково підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань.

Як вбачається із розрахунку позивача, останній нарахував інфляційні з лютого 2008, а не з періоду виникнення зобов'язання відповідача на оплату відповідно до приписів ст.530 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу.

Із розрахунку позивача вбачається, що інфляційні нарахування ним здійснені не на чисту суму боргу, а на суму боргу і попередніх інфляційних нарахувань, що не відповідає приписам ст.625 Цивільного кодексу України.

За таких підстав, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню за період з червня по грудень 2008 в сумі 697 грн. 66 коп.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за позовом та апеляційним провадженням відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          У судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

          Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, п.2 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „М'ясний комбінат „М”ясолюбов”, м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Луганської області від 06.04.2009 по справі №19/42 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 06.04.2009 по справі №19/42 –скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фриз ЛТД”, м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул.Менделєєва, 1, код 23488582 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „М'ясний комбінат „М”ясолюбов”, м.Горлівка Донецької області, вул.Микитівська, 33а, код 35323912 заборгованість в сумі 9542 грн. 11 коп., інфляційні нарахування в сумі 697 грн. 66 коп., 3% річних в сумі 181 грн. 95 коп., державне мито за подання позовної заяви в сумі 104 грн. 22 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 96 грн. 44 коп.

6. В решті позову відмовити.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фриз ЛТД”, м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул.Менделєєва, 1, код 23488582 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „М"ясний комбінат „М”ясолюбов”, м.Горлівка Донецької області, вул.Микитівська, 33а, код 35323912 державне мито за апеляційним провадженням в сумі 52 грн. 11 коп.

8. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  С.С. Єжова

Суддя                                                                      К.І. Бойченко

Суддя                                                                      І.В. Семендяєва

       Помічник судді                                              С.І.Заєць