Рішення

від 08.05.2014 по справі 761/8417/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8417/14-ц

Провадження №2/761/3532/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 травня 2014 року м.Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Кривошия О.О.,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача Романов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Консалтинг» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

У березні 2014р. позивач звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про стягнення з відповідача на її користь коштів за договором про надання консультаційних та представницьких послуг з отримання дозвільної документації від 13.08.2013р., у розмірі 12000,00грн., 3% річних за прострочення повернення коштів у сумі 41,42грн., інфляційних витрат у розмірі 72,00грн та моральної шкоди в сумі 5000,00грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.08.2013р. між нею та ТОВ «Синергія Консалтинг» було укладено договір №13/08-01 про надання консультаційних та представницьких послуг з отримання дозвільної документації, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання надати їй консультаційні та представницькі послуги з отримання дозвільної документації щодо введення в експлуатацію садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності з Технічним завданням. Позивач вказує на те, що відповідно до умов договору вона сплатила відповідачу частину коштів за послуги в сумі 16000,00грн. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в зв'язку із чим між сторонами 24.01.2014р. була укладена угода про розірвання договору № 13/08-01, відповідно до умов якої відповідач повинен був повернути їй частину коштів, з урахуванням вартості фактично наданих послуг на суму 4000,00грн., а саме 12000,00грн. У зв'язку з тим, що станом на день подання позову до суду, відповідач зазначені кошти не повернув, позивач була змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у розмірі 12000,00грн., проте, заперечував в частині стягнення 3% річних за прострочення повернення коштів у сумі 41,42грн., інфляційних витрат у розмірі 72,00грн. та моральної шкоди в сумі 5000,00грн. у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.08.2013р. між ТОВ «Синергія Консалтинг» (далі - відповідач/виконавець) та ОСОБА_3 (далі-позивач/замовник) було укладено договір №13/08-01 про надання консультаційних та представницьких послуг з отримання дозвільної документації (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу консультаційні та представницькі послуги з отримання дозвільної документації щодо введення в експлуатацію садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності Технічним завданням (Додаток №1 до Договору), який є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.5-8).

Відповідно до п.2 Технічного завдання №1 до Договору (Додаток №1) протягом 1,5 місяця виконавець зобов'язується надати послуги з реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт, а також, виконати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Ціна Договору становить 20000,00грн. (а.с.9).

Крім цього судом встановлено, що згідно з п.1,2 Протоколу №1 узгодження вартості робіт (додаток №2 до Договору) загальна вартість робіт за Договором згідно Технічного завдання №1 і визначається як сума усіх етапів робіт і складає 20000,00грн. Оплата замовником робіт виконавця здійснюється поетапно, згідно вказаних сум у Технічному завданні, відповідно для кожного етапу робіт, тобто, за кожний етап сплачується передплата у розмірі 80% від вартості даного етапу, на підставі виставленого рахунку-фактури, в якому буде вказаний відповідний термін його сплати. Кожний такий рахунок-фактура є невід'ємною частиною даного Договору, який підтверджує конкретну суму та термін її сплати (а.с.10).

З пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов Договору, 13.08.2013р. позивач сплатила відповідачу частину коштів у розмірі, визначеному Протоколом №1 узгодження вартості робіт, а саме: 16000,00грн., а також, надала документи, згідно переліку, які перелічені в Акті №1 прийому-передачі документів, який є невід'ємною частиною Договору (додаток №3 до Договору), а саме: нотаріальну копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, оригінал технічного паспорту, копію паспорта та іден. код власника, оригінал будівельного паспорту (а.с.11).

Крім цього встановлено, що протягом жовтня та листопада 2013р., позивач отримала дві пропозиції від відповідача щодо підписання додаткових угод з перенесенням термінів виконання робіт, спочатку на 10.10.2013р. (а.с.18), а згодом на 28.11.2013р., з посиланням на затримку розгляду документів (реєстрація повідомлення про початок будівельних робіт, реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації) в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області.

Однак, як пояснив представник позивача, станом на 29.11.2013р., в порушення п.2.2 Договору, реєстрація повідомлення про початок будівельних робіт, а також, реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації не були проведені, у зв'язку з чим позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення їй суми внесеного авансу за Договором у розмірі 16000,00грн., про що свідчать листи позивача від 29.11.2013р., 06.12.2013р., 18.12.2013р., (а.с.23, 26-27,31).

В подальшому, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, 24.01.2014р. між позивачем та відповідачем була укладена Угода про розірвання Договору (далі - Угода), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди розірвати Договір, а зобов'язання, припинені цією угодою, виконання яких сторонами вже почалося, повинні бути виконані в наступному порядку. Замовник зобов'язується підписати звіт щодо надання послуг та Акт здачі - прийняття надання послуг, в якому попередньо частково сплачені виконавцю кошти в сумі 4000,00грн. мають бути зараховані як вартість фактично наданих послуг виконавцем та відшкодування понесених останнім витрат (п.3.1. Угоди). В свою чергу, виконавець зобов'язується повернути замовнику в готівковому порядку залишок попередньо сплачених замовником коштів в сумі 12000,00грн. протягом п'яти робочих днів з моменту укладення цієї Угоди та підписання сторонами Угоди Акту здачі-прийняття наданих послуг(п.3.2. Угоди) (а.с.12-13).

Того ж дня між позивачем та відповідачем було підписано Акт Здачі-приймання виконання робіт від 24.01.2014р. та Звіт щодо виконаних робіт до Договору на підставі яких замовник підтверджує надання послуг в повному обсязі. Загальна вартість виконаних робіт складає 4000,00грн.До повернення замовнику підлягає 12000,00грн. (а.с.14.15).

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, датою повернення позивачу залишку попередньо сплачених замовником коштів в сумі 12000,00грн. є 03.02.2014р. Однак, станом на день подання позову до суду, вказану суму позивачу так й не було повернуто, що підтверджується випискою по особовим рахункам позивача у період з 01.01.2010р. по 06.03.2014р.(а.с.17) та листом відповідача за вих. №149 від 06.03.2014р., надісланого на адресу позивача (а.с.16).

При цьому, як вбачається з листів позивача від 18.12.2013р., 01.01.2014р., 31.01.2014р., направлених на адресу відповідача, позивач вимагає повернення залишку попередньої оплати в розмірі 12000,00грн. будь-яким способом - готівковим або безготівковим (а.с.31,33,38).

Проте, згідно листа відповідача за вих№149 від 06.03.2014р, останній повідомив, що обслуговуючий банк відповідача, на даний час, не проводить вихідні платежі (а.с.16).

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, пояснень сторін, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у загальному розмірі 12113,42 грн., з яких: 12000,00грн. - сума заборгованості за Угодою, 41,42грн. - 3% річних за прострочення повернення попередньо сплачених коштів за Договором, які не було повернуто відповідачем за Угодою, 72,00грн. - інфляційні втрати.

Крім цього, відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 243,60грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно з п.5 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до закону.

Також положеннями ст.16 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

У свою чергу відповідно до ст.711 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» №3390-VI від 19.05.2011 яким внесено зміни в положення пункту 5 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), визначено термін такої шкоди - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на порушенні прав позивача як споживача послуг, а законом передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) та тільки за умови, що така шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть у зв'язку з придбанням товару неналежної якості.

Враховуючи вищевикладене, а також, зважаючи на те, що позивачем не надано і матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів про наявність підстав для відшкодування судом моральної шкоди відповідно до закону, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не грунтуються на вищевикладених вимогах закону, у зв'язку з чим відсутні жодні правові підстави для їх задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.10, 11, 57- 60, 61, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Консалтинг» про стягнення коштів - задовольнити частково .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Консалтинг» (Код ЄДРПОУ - 37319096) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) суму коштів в розмірі 12113,42 грн. (дванадцять тисяч сто тринадцять гривень 42 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Консалтинг» (Код ЄДРПОУ - 37319096) на користь бюджету судовий збір в сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя