Постанова

від 12.05.2014 по справі 804/4381/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 р. Справа № 804/4381/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Зайцев С.Ф.

представник відповідача Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Сервіс» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТС-Сервіс» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0002111500 від 10.09.2013 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 р. викликано в судове засідання у якості свідків Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Експостач», водія даного підприємства ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітель Трейд» для надання пояснень у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 р. провадження у справі поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін та свідка, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Капітель Трейд» (код ЄДРПОУ 35607456) за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.

По результатам проведення вказаної перевірки податковим органом було складено Акт від 29.07.2013 р. № 158/222/34339544 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за грудень 2011 р. завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 264 687,37 грн.

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0002111500 від 06.12.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 397 031,05 грн. (264 687,37 грн. - основний платіж, 132 343,00 - штрафна (фінансова) санкція).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач 11.10.2013 р. подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка була залишена без задоволення Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.12.2013 р. №4417/10/04-36-10-08-09.

26.12.2013 р. позивач подав повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України, яка також залишена без задоволення Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 31.01.2014 р. №1759/6/99-99-10-01-15.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З Акту перевірки вбачається, що дана перевірка була проведена на підставі наступних документів:

- Запит Криворізької північної МДПІ від 11.06.2013 р. за №8136/10/22.4-07;

- Договір №130/2 від 01.11.2011 р. укладений з ТОВ «Капітель Трейд» та специфікації до нього;

- Податкові накладні, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, реєстр виданих та отриманих накладних за грудень 2011 р., платіжні доручення по взаємовідносинах з ТОВ «Капітель Трейд» за період 01.12.2011 р. - 31.12.2011 р.

Також, у ході перевірки використовувалась інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби.

Криворізькою північною ОДПІ отримано Акт від 23.01.2013р. № 129/224/35607456 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Капітель Трейд»(ЄДРПОУ 35607456) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299) за грудень 2011 року та лютий, березень 2012 року, TOB ВК «Віконні Системи» (код за ЄДРПОУ 33972398), за березень, серпень 2012 року, ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473) за період з січня по вересень 2012 р.».

Відповідно до вказаного Акту ТОВ «Капітель Трейд» (код ЄДРПОУ 35607456) не знаходиться за юридичною адресою - 49029 Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вулиця Дарвіна д.20, зазначеною у статутних документах. Перевіркою ТОВ «Капітель Трейд» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платникам податків операцій по ланцюгу постачання: постачальники - ТОВ «Матадор», ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Ривс» - ТОВ «Капітель Трейд» - контрагенти/покупці.

Податковим органом під час перевірки встановлені наступні обставини.

TOB «ВТС - Сервіс» укладено договір з ТОВ «Капітель Трейд» № 130/2 від 01.11.2011 р., відповідно до якого постачальник (ТОВ «Капітель Трейд») зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю (ТОВ «ВТС - Сервіс») певну продукцію, відповідно до специфікацій, зазначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

До перевірки надані специфікації до договору № 130/2 від 01.11.2011 року.

До перевірки не було надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Тобто, у постачальника - ТОВ «Матадор», TOB «ВК «Віконні Системи», ТОВ «Ривс» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

При проведенні аналізу наявної у податкового органу інформації та її документального підтвердження встановлено, що згідно поданого додатку 5 (Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) за період грудень 2011 року ТОВ «ВТС - Сервіс» був покупцем товару у постачальника ТОВ «Капітель Трейд» (код ЄДРПОУ 35607456) та існує розбіжність з ТОВ «Капітель Трейд» на суму ПДВ 264687,37 грн.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображеного у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.

Підприємство є вигодонабувачем за період грудень 2011 р., отриманого товару, робіт, послуг доставлених по ланцюгах: ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299), TOB «ВК «Віконні Системи» (код -ЄДРПОУ 33972398), ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) - ТОВ «Капітель Трейд» (код ЄДРПОУ 5607456) - ТОВ «ВТС - Сервіс» (код ЄДРПОУ 34339544).

Перевезення ТМЦ здійснювалось власними силами ТОВ «ВТС - Сервіс». Товарно-транспортні накладні відсутні.

Під час перевірки не можливо встановити якість та походження товару, так як до перевірки не надані сертифікати якості, технічні паспорти, ДСТУ, ТУ, акти приймання-передачі товарів за кількістю та якістю.

Згідно наданого переліку документів, не можливо зробити висновки про оприбуткування, потрапляння, зберігання товарів на складі та їх подальшого використання. До перевірки не надані документи щодо підтвердження оприбуткування товару на склад (відсутні картки складського обліку, отримання товару комірником під матеріальну відповідальність), таким чином складський облік на підприємстві відсутній.

Оскільки, взаємовідносини ТОВ «ВТС - Сервіс» з ТОВ «Капітель Трейд» не підтверджуються, відсутні сертифікати якості, технічні паспорти, акти приймання-передачі ТМЦ, довіреності, картки складського обліку, товарно-транспортні накладні, позивачем, на думку податкового органу, відображені в податковій звітності правові відносини без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податку.

Перевіркою встановлено відсутність факту придбання товарів у ТОВ «Капітель Трейд», платником податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів та сплати грошових коштів.

А тому діяльність ТОВ «ВТС - Сервіс» може бути спрямованою виключно на надання податкової вигоди (формування податкового кредиту) третім особам.

В ході проведення документальної перевірки встановлено відсутність факту придбання товару ТОВ «ВТС - Сервіс» за грудень 2011 року від ТОВ «Капітель Трейд» (код ЄДРПОУ 35607456) на загальну суму ПДВ 264 687,37 грн.

На підставі вищевказаних фактів відповідачем зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВТС - Сервіс» та контрагентом-постачальником ТОВ «Капітель Трейд» (код ЄДРПОУ 35607456) є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків (фіктивний правочин), які обумовлені цим правочином.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо висновку відповідача про нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Капітель Трейд».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з його контрагентом (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих/отриманих товарів/послуг.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки та залишились не спростованими в ході судового розгляду.

Стосовно посилання відповідача на дані інформаційних ресурсів податкових органів, суд зазначає наступне.

Основним засобом встановлення порушень платника податків та причетності ланцюгу постачання до платника податку як кінцевого вигодо набувача були зроблені на підставі співставлення інформаційних баз в розрізі контрагентів.

Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджена відповідною практикою (Постанови ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11). Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Щодо посилання відповідача на Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капітель Трейд» слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236, визначено виключний перелік випадків, за яких складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Так, відповідно до пп. 4.4 п. 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання довідки про результати проведення зустрічної звірки (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Згідно з вимогами до форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання обов'язково зазначаються причини неможливості проведення зустрічної звірки. При цьому, при зазначенні причин неможливості проведення зустрічної звірки мають бути вказані реквізити документів, що підтверджують цей факт (копії таких документів додаються до акта).

Суд звертає увагу, що згідно Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капітель Трейд» податковим органом, без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів щодо з'ясування факту здійснення господарських операцій, зроблено висновки про відсутність факту реального здійснення господарських операцій і контрагентів і позивача.

Таким чином, суд не може приймати доводи відповідача, викладені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капітель Трейд» як належний та достатній доказ правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, відповідно до Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 за наслідками проведення зустрічної звірки відповідним податковим органом складається довідка про зустрічну звірку, а не Акт.

Також слід зазначити, що у Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капітель Трейд» податковий орган посилається на низку Актів перевірок Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, а саме: від 21.12.2012 р. №7200/224/31820299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299); від 21.12.2012 р. №7212/224/33972398 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ 34914473); від 21.12.2012 р. №7211/224/34914473 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473).

У відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004р. по справі 8/140, від 29.10.2010р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Більш того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини другої ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до - надзвичайного обтяженню компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії ». Також, у справі «Інтерсплав» проти України » (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит / бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит / бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо / повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Судом встановлено, що підставами для висновку відповідача про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «Капітель Трейд» є не надання до перевірки низки документів, серед яких, як вже зазначалося, сертифікати якості, технічні паспорти, акти приймання-передачі ТМЦ, довіреності, картки складського обліку, товарно-транспортні накладні.

Під час судового розгляду справи позивачем неодноразово зазначалося, що усі необхідні документи були надані податковому органу до перевірки, деякі додавалися під час перевірки, проте не були прийняті відповідачем, а отже і не були враховані та досліджені належним чином. Документи, про відсутність яких вказує податковий орган у Акті перевірки, взагалі не запитувались.

З даного приводу відповідач зазначив, що про необхідність надати певні документи позивач був обізнаний з надісланого йому відповідного запиту, де міститься перелік запитуваних документів, але, позивач не надав їх у повному обсязі до перевірки.

Суд звертає увагу, що запит податкового органу про надання первинних документів, а також доказів отримання позивачем даного запиту, відповідачем до суду не надано.

Натомість позивачем до суду надано необхідні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Капітель Трейд», а саме: договір №130/2 від 01.11.2011 р., специфікації до даного договору №1 від 01.11.11р., №2 від 01.12.11 р., №3 від 05.12.11 р., №4 від 07.12.11 р., №5 від 08.12.11 р., №6 від 09.12.11 р., №7 від 12.12.11 р., №8 від 13.12.11 р., №9 від 13.12.11 р., №10 від 13.12.11 р., №11 від 13.12.11 р., №12 від 15.12.11 р., №13 від 15.12.11 р., №14 від 15.12.11 р., №15 від 17.12.11 р., №16 від 19.12.11 р., №17 від 28.12.11 р.; накладні (видаткові): №208 від 01.12.11 р., №224 від 05.12.11 р., №221 від 07.12.11 р., №209 від 08.12.11 р., №210 від 09.12.11 р., №214 від 12.12.11 р., №226 від 13.12.11 р, №227 від 13.12.11 р., №228 від 13.12.11 р, №225 від 13.12.11 р, №222 від 15.12.11 р., №212 від 15.12.11 р., №223 від 15.12.11 р., №213 від 17.12.11 р., №211 від 19.12.11 р., №215 від 28.12.11 р.; товарно-транспортні накладні: №4608 від 01.12.11 р., №4609 від 05.12.11 р., №4610 від 07.12.11 р, №4611 від 08.12.11 р., №4612 від 09.12.11 р., №4613 від 12.12.11 р., №4614 від 13.12.11 р., №4615 від 15.12.11 р., №4616 від 17.12.11 р., №4617 від 19.12.11 р., №4618 від 28.12.11 р.; податкові накладні: №18 від 01.12.11 р., №19 від 05.12.11 р., №20 від 07.12.11 р., №21 від 08.12.11 р., №22 від 09.12.11 р., №23 від 12.12.11 р., №25 від 13.12.11 р., №24 від 13.12.11 р., №27 від 13.12.11 р., №26 від 13.12.11 р., №30 від 15.12.11 р., №28 від 15.12.11 р., №29 від 15.12.11 р., №31 від 17.12.11 р., №32 від 19.12.11 р., №33 від 28.12.11 р.; сертифікати відповідності; договір оренди від 03.01.2013 р.; платіжні доручення: №38 від 16.02.2012 р., №36 від 09.02.2012 р., №35 від 09.2012 р., №34 від 09.02.2012 р., №30 від 09.02.2012 р., №29 від 09.02.2012 р., №28 від 09.02.2012 р., №27 від 09.02.2012 р., №26 від 09.02.2012 р., №25 від 09.02.2012 р., №24 від 07.02.2012 р., №23 від 07.02.2012 р., №22 від 07.02.2012 р., №21 від 07.02.2012 р., №20 від 07.02.2012 р., №15 від 06.02.2012 р., №14 від 06.02.2012 р., №13 від 06.02.2012 р., №12 від 06.02.2012 р., №11 від 06.02.2012 р., №51 від 29.02.2012 р., №50 від 28.02.2012 р., №49 від 24.02.2012 р., №48 від 22.02.2012 р., №89 від 15.05.2012 р., №77 від 25.04.2012 р., №60 від 20.03.2012 р., №56 від 15.03.2012 р., №55 від 14.03.2012 р., №54 від 13.03.2012 р., №70 від 11.04.2012 р., №68 від 09.04.2012 р., №66 від 02.04.2012 р., №34 від 27.08.2012 р., №27 від 16.08.2012 р., №20 від 06.07.2012 р., №16 від 28.02.2012 р., №60 від 13.01.2012 р., №56 від 12.01.2012 р., №31 від 09.02.2012 р., банківські виписки №2 від 05.01.2012 р. та №3 від 10.01.2012 р.; книга обліку довіреностей №2 від 01.01.2011 р.; Акт звірки станом на 30.05.2013 р. позивача з ТОВ «Капітель Трейд».

Після надання даних документів до суду, відповідачем з даного приводу ніяких пояснень та/або заперечень не надавалося.

Разом з тим, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів (податкових та видаткових накладних, інше), що були досліджені податковим органом, та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність укладання договору №130/2 від 01.11.2011 р., його виконання та оплату.

Викликаний у судове засідання свідок - ТОВ «Капітель Трейд» підтвердив реальність здійснення поставки товару позивачу, про що надав оригінали товарно-транспортних накладних, а також пояснення з приводу того, яким чином і куди здійснювалась поставка товару, якого товару і як був проведений розрахунок. Свідок вказав, що підписання Актів приймання-передачі товару сторонами договору передбачено не було. Дані твердження свідка відображені у наданих позивачем первинних документах, перелічених вище.

Дослідження первинних документів показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносно наданих до перевірки та відображених в Акті перевірки первинних документів податковим органом жодних зауважень висловлено не було.

А отже, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належним чином не доведено нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «Капітель Трейд».

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Сервіс» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Сервіс» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002111500 від 10.09.2013 р.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Сервіс» судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн., 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 16 травня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 16.05.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун