Постанова

від 09.06.2009 по справі 23/35-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/35-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 червня 2009 р.                                                                                    № 23/35-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддівУдовиченка О.С.,Міщенка П.К.(доповідач), Заріцької А.О.

розглянувши  касаційну  скаргу

на постанову

у справі

Державної податкової інспекції у Голосіївськомурайоні міста Києва господарського суду міста Києвавід 16.02.2009р.№ 23/35-б

за заявою допро ліквідаторТовариства з обмеженою відповідальністю "АРС-Ліга"Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікар-Агро"визнання банкрутомБенедюк Сергій Степанович

В судовому засіданні взяли участь представники:

- заявника: не з'явився;

- боржника: не з'явився;

- скаржника: не з'явився;

-  ліквідатор: Бенедюк С.С.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду  міста Києва від 16.02.2009р. року у справі №23/35-б  про банкрутство  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікар-Агро"  визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікар-Агро",     (м. Київ, код 32957515) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бенедюка С.С. та  зобов'язано останнього надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись з  постановою  господарського суду міста Києва  від 16.02.09р.  Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, посилаючись на неповне  дослідження всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про визнання боржника банкрутом.

У відзиві на касаційну скаргу  арбітражний керуючий Бенедюк С.С. просить касаційну скаргу ДПІ  залишити без задоволення, а постанову господарського суду  міста Києва від 16.02.2009р. року у справі №23/35-б залишити без змін.

Вищий господарський суд України ухвалою від 22.05.2009 року прийняв касаційну скаргу ДПІ у Голосіївського  районі міста Києва на  постанову господарського суду міста Києва   від 16.02.2009р. до провадження та призначив скаргу до розгляду.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження справі у №23/35-б та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

За правилами  статті  52 закону підстави для подання кредитором заяви про порушення  справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності  (з такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові від 10.02.2004 №04/087).

Колегія суддів ВГС України зазначає, що при винесені постанови господарський суд міста Києва   встановив   відсутність боржника  за юридичною адресою. Дані  відомості містяться у витязі з Єдиного державного реєстру.

 Відповідно до статті 16, 17  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою  забезпечення органів  державної  влади,  а  також  учасників цивільного обороту достовірною   інформацією   про   юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців створюється  Єдиний  державний реєстр, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у  разі  його наявності;   ідентифікаційний код юридичної особи;  організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; -дата та номер  запису  про  проведення  державної  реєстрації юридичної  особи,  дати  та  номери  записів  про внесення змін до нього;  серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про  установчі  документи,  дати  та  номери записів про внесення змін до них.

 Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом  дав повну оцінку та з'ясував факт наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” та тому дійшов правильного висновку про визнання боржника  банкрутом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків суду попередньої інстанцій та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду  справи господарським  судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,     висновки  відповідають  цим обставинам і їм  надана  правильна юридична  оцінка з правильним  застосуванням  норм  права, а підстав для скасування або зміни постанови не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України  дійшла висновку про залишення постанови господарського суду міста Києва від 16.02.2008 р.  у справі   № 23/35-б без змін, а матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. 52  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Києва від 16.02.2009р.  у справі    № 23/35-б  залишити без змін.

Матеріали cправи  № 23/35-б  повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                       Удовиченко О.С.

С у д д я                                                                                Міщенко П.К.

С у д д я                                                                                          Заріцька А.О.