Постанова

від 19.05.2014 по справі 910/21885/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа№ 910/21885/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Анісімової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року

у справі № 910/21885/13 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтмонтаж»

про стягнення 117 935, 59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2013 року до господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтмонтаж» про стягнення 117 935,59 грн., що становить 84 875,00 грн. штрафу нарахованого в порядку п. 6.4 договору, 33 060,59 грн. - пені, нарахованої в порядку п. 6.1 договору (а.с.5-8).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 1002/12 від 10.02.2012 року на постачання та монтаж обладнання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/21885/13 позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, ТОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» 07.02.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення прийнято за неповним з'ясуванням обставин справи та неповним дослідженням доказів у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 17.03.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року розгляд справи відкладено на 07.04.2014 року у зв'язку із зміною колегії суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року розгляд справи відкладено на 05.05.2014 року у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці, змінено склад суду, справа розглядається колегією: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Скрипка І.М.

В судовому засіданні 05.05.2014 року розгляд справи відкладено на 19.05.2014 року у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, про що винесено ухвалу.

Апелянт (позивач у справі) у судове засідання 19.05.2014 року не з'явився, причини неявки не повідомив.

Відповідач у судове засідання 19.05.2014 року не з'явився, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

10.02.2012 року між сторонами у справі було укладено договір № 1002/12 на постачання та монтаж обладнання, відповідно до п.1.1. якого, товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтмонтаж» (відповідач у справі, виконавець за договором) зобов'язалося поставити позивачеві ліфтове обладнання, здійснити його монтаж та провести пусконалагоджувальні роботи на умовах визначених даним договором, а товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» (позивач у справі, замовник за договором) зобов'язалося прийняти обладнання, роботи та оплатити їх вартість.

Договором сторони обумовили, що відповідач поставляє обладнання - ліфти (LHT -400/1/0-9/9/9) в кількості 5 шт. по ціні 126 100 грн. (630 500 - 5 шт.), здійснює монтажно-налагоджувальні роботи вартістю 43 650 грн. (218 250 грн. - 5 шт.), загальна сума договору становить 848 750 грн.(в. т. ч. ПДВ) (п.п.2.1, 2.2 договору). За умовами договору ліфтове обладнання має відповідати Технічній специфікації (додаток № 1 до договору).

Пунктом 2.4 договору №1002/12 від 10.02.2012 року встановлено, що оплата вартості обладнання та робіт проводиться замовником поетапно: 50% вартості обладнання (315 250,00 грн.) по заявці позивача, згідно виставленого рахунку відповідача; 50% вартості обладнання (315 250,00 грн.) протягом п'яти днів з моменту отримання повідомлення відповідача про готовність продукції до відвантаження; 50% вартості монтажних робіт (109 125,00 грн.) протягом трьох днів з моменту отримання повідомлення відповідача про готовність продукції до відвантаження; 50% вартості монтажних робіт (109 125,00 грн.) протягом трьох днів з моменту здачі відповідачем працюючих ліфтів.

Згідно умов п. п. 2.5, 2.6 договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі довідки форми КБ-3, акту форми КБ-2в виходячи з фактичних обсягів виконаних робіт впродовж 20 банківських днів після підписання сторонами актів в порядку визначеному договором. Закінченням робіт вважається передача ліфтів замовнику згідно актів прийняття-передачі обладнання та робіт.

Постачання, монтаж та наладка ліфтового обладнання здійснюється виконавцем у строки визначені сторонами у додатку № 1 до договору. Так, строк постачання обладнання - до 65 днів з моменту підписання договору та виконання п.2.4.1, 2.4.2 договору; строк монтажу - до 60 днів з моменту прийняття будівельної частини згідно Акту приймання-передачі.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та договору підряду (виконання робіт), згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар (продукцію) у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець прийняти товар (продукцію) і сплатити за нього певну грошову суму. В силу ст. 837 ЦК України, відповідач, як виконавець за договором зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (позивача, замовника за договором), а замовник (позивач у справі) зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу

За правовою природою договір укладений між сторонами є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Оскільки, крім придбання обладнання, договір передбачає і виконання робіт з монтажу даного обладнання замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст.ст. 837, 843, 853 ЦК України) та оплатити роботи за ціною, встановленою договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач поставив позивачу ліфти (LHT -400/1/0-9/9/9) в кількості 5 шт., що підтверджено представленими в матеріалах справи видатковими накладними № РН - 0000020 від 07.05.2012 року (а.с.24), № РН - 0000048 від 08.08.2012 року (а.с.25).

Листами від 07.05.2013 року за № 95 (а.с.32), від 26.06.2013 року за № 1060 (а.с.37) виконавця повідомлено про повну оплату вартості обладнання та часткову оплату монтажу обладнання. Водночас позивач повідомив виконавця за договором про те, що обладнання поставлено з порушенням повної комплектації, неналежної якості, що в порушення умов п. 2.4.3 договору виконавець не надав замовнику рахунок на оплату вартості монтажних робіт, порушив строк монтажу, визначений у додатку № 1 до договору у зв'язку з чим замовник, згідно умов п.п.6.1, 6.4 договору нарахував відповідачу неустойку у вигляді сплати пені за прострочення виконання зобов'язання та штраф у розмірі 10% від вартості договору. Відповіді на заявлену претензію відповідачем не надано, неустойку у строки запропоновані замовником не сплачено, що стало підставою звернення останнього з позовом до суду.

Місцевий господарський суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за невиконання зобов'язань за договором № 1002/12 від 10.02.2012 року, посилаючись на те, що позивачем не доведено належне виконання власних зобов'язань за договором, що в матеріалах справи відсутні акти прийняття будівельної частини, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем строків виконання зобов'язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такий висновок місцевого господарського суду необґрунтованим та передчасним, таким, що суперечить наявним в матеріалах справи доказам, оскільки невиконання позивачем зобов'язань за договором є підставою застосування до нього відповідальності, передбаченої договором (п.6), але не звільняє виконавця від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань.

Позивач стверджує, що оплатив вартість ліфтів повністю в сумі 649 892,00 грн., що більше визначеного договором на 19 392,00 грн. В підтвердження оплати представив картки рахунку: 63 з контрагентом - ТОВ «Ліфтмонтаж» за 01.012011 р. - 30.06.2013 р. (а.с.28-31), копії платіжних доручень № 171 від 16.02.2012 року на суму 189 000,00 грн., № 126 від 25.04.2012 року на суму 50 000,00 грн., № 142 від 04.05.2012 року на суму 11 000,00 грн., № 175 від 23.05.2012 року на суму 40 000,00 грн., № 455 від 29.05.2012 року на суму 6 000,00 грн., № 454 від 29.05.2012 року на суму 93 892,00 грн., № 303 від 31.07.2012 року на суму 50 000,00 грн., № 688 від 27.09.2012 року на суму 50 000,00 грн., № 59 від 07.02.2013 року на суму 70 000,00 грн., № 60 від 07.02.2013 року на суму 70 000,00 грн., № 98 від 22.03.2013 року на суму 20 000,00 грн. (копії долучено до апеляційної скарги, наявні в матеріалах справи). Відповідач не заперечує отримання зазначених коштів. Позивач стверджує, що вважав достатніми доказами оплати представлені картки руху коштів, в яких міститься посилання на банківські виписки про проведення оплати саме за договором № 1002/12, інших доказів суд не витребував, отже копії платіжних доручень долучено ним після ознайомлення з рішенням суду при подачі апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає представлені копії платіжних доручень належним доказом у справі, оскільки такі підтверджують оплату та відповідають даним, визначеним у картках рахунку: 63 з контрагентом - ТОВ «Ліфтмонтаж» за 01.012011 р.- 30.06.2013 р. (а.с.28), які були подані позивачем в обґрунтування позовних вимог в суді І інстанції. Договором № 1002/12 від 10.01.2012 року сторонами встановлено (п.3.1), що постачання, монтаж та наладка обладнання здійснюється у терміни, визначені у додатку № 1 до договору. Додатком № 1 (а.с.17) строк постачання обладнання встановлено у 65 днів з дня підписання контракту та виконання сторонами п. 2.4.1, 2.4.2 договору (оплати замовником І та ІІ етапів - вартості обладнання). Додатком №1 до договору сторони обумовили строк монтажу обладнання - 60 днів з моменту прийняття будівельної частини згідно актів приймання передачі.

На виконання п. 5.2 договору, Додатку № 2 до договору сторонами підписано Акти готовності будівельної частини ліфта від 02.02.2013 року (2 шт.) від 04.04.2013 року (3шт.), копії представлено в матеріалах справи, відтак, монтаж та наладку ліфтів, згідно умов договору, виконавець повинен був здійснити до 04.06.2013 року - протягом 60 днів від дати підписання зазначених актів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ч. 1 ст. 216 та ч.2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько - правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, згідно з ч.4 ст.231 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч.2ст.546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв дідового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже сторони при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема передбаченої п. 6.3 договору постачання та монтажу обладнання № 1002/12 від 10.02.2012 року, яка не суперечить вимогам законодавства України. Зазначена правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 року у справі № 3-24гс10, Постанові Вищого господарського суду України № 7/287 від 17.03.2009 р.

Відтак, суттєвою умовою покладення на учасника господарських відносин обов'язку сплатити штрафні санкції є наявність та доведеність факту порушення цією особою своїх зобов'язань.

Відповідно до розрахунку позивача пеню нараховано за період 396 днів з 09.08.2012 року по 09.09.2013 року.

Приймаючи до уваги вимоги ст.ст. 251-255 ЦК України, умови п. 6.1 договору, додатку № 1 до договору відповідач повинен був завершити монтаж обладнання 04.06.2013 року (із розрахунку 60 днів з моменту підписання актів прийняття будівельної частини - 04.04.2013 року). В строк, визначений договором виконавець не завершив монтажні роботи, не передав замовнику роботу та обладнання згідно актів приймання передачі (п.2.6 договору), відтак у замовника з 05.06.2013 року виникло право нарахування пені, передбаченої п.6.1 договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним та обґрунтованим нарахування пені за період з 05.06.2013 року (момент порушення зобов'язання) по 09.09.2013 року (заявлено позивачем) в сумі 7 982,57 грн. (пеню нараховано за допомогою програми «Ліга:Закон» із врахуванням подвійної облікової ставки НБ України на час прострочки з врахуванням вартості робіт з монтажу обладнання, згідно п. 2.1.2 договору - 218 250 грн.). З огляду на доводи апеляційної скарги з даним розрахунком погоджується позивач.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення частково в сумі 7 982,57 грн.

Станом на час звернення позивача до відповідача з претензією про нарахування санкцій (а.с. 32, 37) та подання до суду позову про стягнення пені та штрафу, згідно п.п. 6.1, 6.4. договору відповідач не виконав зобов'язання по завершенню монтажних, пусконалагоджувальних робіт та передачі ліфтів замовникові за актами приймання передачі обладнання та робіт у спосіб визначений умовами договору (п.2.5, 2.6, додаток № 1, додаток № 2 до договору), відтак строк виконання зобов'язання виконавцем за договором порушено.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що сплата неустойки є правовим наслідком порушення цивільно-правового зобов'язання.

Договором сторони передбачили майнову відповідальність сторін в тому числі у разі невиконання або прострочення виконання виконавцем зобов'язання у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від вартості невиконаної роботи за кожен день прострочки (п.6.1, 6.3 договору).

Відповідно до умов п. 6.4 договору якщо після проведення оплати згідно п. 2.4 договору, виконавець відмовляється від виконання зобов'язань згідно п. 1.1 договору, він сплачує замовнику штраф у розмірі 10 відсотків від вартості договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що умовами договору сторони передбачили відповідальність виконавця у вигляді сплати штрафу в розмірі 10% від суми вартості договору у разі відмови від виконання обов'язків щодо поставки обладнання, монтажу обладнання та введення його в експлуатацію. З матеріалів справи вбачається, що обладнання поставлено замовникові, прийнято останнім, виконавцем виконано роботи по підготовчим роботам згідно додатку № 2 до договору, про що свідчать представлені в матеріалах справи підписані між сторонами Акти готовності будівельної частини ліфтів від 02.04.2013 року та 04.04.2013 року. Однак, будь-яких належних чи допустимих доказів відмови виконавця від проведення монтажних робіт позивачем не представлено та матеріали справи не містять. Відтак, застосування відповідальності, передбаченої п. 6.4 договору, колегія визнає необґрунтованою та відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог у частини стягнення штрафу в розмірі 84 875,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року частково, у зв'язку з неповним дослідженням обставин справи, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково в частині стягнення пені в сумі 7 982,57 грн., в іншій частині в позові відмовити.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог, відтак за розгляд справи в суді І інстанції з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 159,65 грн. судових витрат, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 62,91 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/21885/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/21885/13 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтмонтаж» (03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32210249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» (79014, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 1, код ЄДРПОУ 23884496) 7 982,57 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 57 коп. пені та 222 грн. (двісті двадцять дві) грн. 56 коп. в повернення судового збору за розгляд справи в суді І інстанції та апеляційній інстанції.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

7.Справу № 910/21885/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка