Рішення

від 15.05.2014 по справі 917/732/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2014 Справа № 917/732/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина", кв. Левченка, буд. 1а, кв. 18, м. Луганськ, 91050

до Приватного підприємства "Авефлор Україна", вул. 1905 року, буд. 1, м. Кременчук, Полтавська обл., 39605

про стягнення 8 820,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Мащенко С.О., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Лубенським МРВ УМВС в Полтавській області 22.01.2002 р., довіреність № б/н від 25.03.2014 р.;

від відповідача: не з'явилися.

15.05.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина" про стягнення з Приватного підприємства "Авефлор Україна" 8 820,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок нездійснення оплати за отриманий ним товар за видатковими накладними № РН-0/503/2 від 31.08.2011 р., № РН-0/87/1 від 11.04.2012 р., № РН-0/87/2 від 11.04.2012 р..

Відповідач представництво не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали суду від 18.04.2014 р.) не виконав, причин щодо цього не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього судом обов'язки, про що свідчить повідомлення № 3600110845381 про вручення відповідачу вищезазначеної ухвали суду.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

Факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 44 612,10 грн. та факт його отримання останнім підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторонами та скріплені печатками сторін, а саме : № РН-0/503/2 від 31.08.2011 р., №РН-0/87/1 від 11.04.2012 р., № РН-0/87/2 від 11.04.2012 р., а також копіями довіреностей (типової форми № М-2) № 99 від 30.08.2011 р., № 29 від 11.04.2012 р. на отримання представником відповідача (Вдовіним Є.С.) від позивача товароматеріальних цінностей (а.с. 6-10) .

За даними позивача відповідач здійснив часткову оплату за отриманий ним товар в розмірі 31 288,50 грн.. Крім того, за видатковою накладною № ВП-0000002 від 26.12.2011 р. (а.с. 11) відповідачем було здійснено часткове повернення товару позивачеві на суму 4 503,60 грн..

На момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару не виконав, заборгованість останнього складає 8 820,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8 820,00 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи, що зазначені в описовій частині даного рішення видаткові накладні містять визначення товару, його кількість, категорію, ціну, підписані як представником позивача, так і відповідача, скріплені печатками сторін, між сторонами мав місце факт укладання правочинів - договорів купівлі-продажу. Даний факт не спростовується сторонами. Отже, беручи до уваги правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки їх сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до висновків Верховного суду України за постановою від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10, що є обов'язковими для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України, вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги постачальника, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом : як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Тобто, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару за видатковими накладними № РН-0/503/2 від 31.08.2011 р., № РН-0/87/1 від 11.04.2012 р., № РН-0/87/2 від 11.04.2012 р. на суму 8 820,00 грн., настав 26.04.2014 р. : 14.04.2014 р. (момент пред'явлення позову до суду згідно відмітки маркувальної машини поштового відділення на конверті) + 4 дні (нормативні строки пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) + 7 днів для виконання вимоги).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеними договорами щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними договорами та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не повністю оплатив отриманий товар, заборгованість останнього складає 8 820,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8 820,00 грн. заборгованості підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути Приватного підприємства "Авефлор Україна" (вул. 1905 року, буд. 1, м. Кременчук, Полтавська обл., 39605), ідентифікаційний код юридичної особи 36670749, р/р 26004962509208 у відділенні № 2 ПУМБ у м. Кременчук, МФО 33481 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина" (кв. Левченка, буд. 1а, кв. 18, м. Луганськ, 91050), ідентифікаційний код юридичної особи 34721115, - 8 820,00 грн. заборгованості.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили .

Повне рішення складене 20.05.2014 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.