Ухвала

від 10.06.2009 по справі 12/50б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/50б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

10 червня 2009 р.                                                                                   № 12/50б  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.

Міщенка П.К.

розглянувши касаційну скаргу

ДПІ у Подільському районі м. Києва

на постановувід 03.07.2008 р. господарського суду Луганської області

та ухвалувід 01.09.2008 р. господарського суду Луганської області

у справі№12/50б господарського суду Луганської області

за заявою боржникаТОВ "КСК "СВІС", м. Луганськ

пробанкрутство

ліквідаторСкубко В.І., м. Луганськ

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.05.2008 р. за заявою боржника –ТОВ "КСК "СВІС" було порушено провадження у справі №12/50б про його банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Луганської області від 03.07.2008 р. визнано ТОВ "КСК "СВІС" банкрутом відповідно до ст. 51 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, зобов'язано ліквідатора вчинити дії щодо її проведення.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.09.2008 р. (суддя Палей О.С.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута –ТОВ "КСК "СВІС" як юридичну особу та припинено провадження у справі.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 03.07.2008 р. та ухвалу господарського суду Луганської області від 01.09.2008 р., а провадження у справі припинити.

На думку заявника касаційної скарги, суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України "Про господарські товариства", ст. 51 Закону про банкрутство та ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Проаналізувавши наявні матеріали справи та подані матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності припинення касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, виходячи з наступного.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована в ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.           

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Стаття 107 ГПК України передбачає, що касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Між тим, у відповідності до ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (тобто особливостей процедури банкрутства).

Отже, в силу приписів ст. 41 ГПК України положення ст. 107 цього Кодексу підлягають застосуванню з урахуванням особливостей процедури банкрутства.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство (ч. 3 ст. 11113 ГПК України).

Таким чином, в силу особливостей процедури банкрутства (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, касаційну скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть подавати тільки учасники справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Передбачений статтею 51 Закону про банкрутство строк на звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника є присічним.

Правові наслідки пропуску встановленого строку на заявлення вимог до банкрута визначені у ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство, положення якої передбачають, що вимоги конкурсних кредиторів, що не заявлені або заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи, в газеті "Урядовий кур'єр" від 15.07.2008 р. за №127 надруковано відповідне оголошення про визнання боржника –ТОВ "КСК "СВІС" банкрутом.

З дня публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що заявник касаційної скарги –ДПІ у Подільському р-ні м. Києва не звернувся з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута та до суду в порядку, встановленому ст. 51 Закону про банкрутство.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені.

Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Таким чином, ДПІ у Подільському р-ні м. Києва не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

У зв'язку з чим, вказана особа позбавлена можливості оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом та ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Більш того, як вбачається зі змісту касаційної скарги, заявник взагалі не має грошових вимог до банкрута, а метою скасування оскаржуваних судових рішень є отримання можливості реалізації повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсною укладеної боржником угоди. Тобто, заявник має на меті процесуальний, а не грошовий сенс.

За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження у справі про банкрутство за касаційною скаргою неучасника такої справи не може бути здійснене, тому підлягає припиненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", ст. ст. 1, 23, 31, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 41, 80, 107, 1115, 1117  Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

          Касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Подільському районі м. Києва на постанову господарського суду Луганської області від 03.07.2008 р. та ухвалу господарського суду Луганської області від 01.09.2008 р. у справі №12/50б припинити.

       Головуючий                                                                                 Б.М. Поляков  

       Судді                                                                                              В.М. Коваленко

                                                                                               П.К. Міщенко