Постанова

від 03.06.2009 по справі 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.06.2009                                                                                           № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23)

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Пашкіної С.А.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від ВАТ „Метиз”                    Колесник Б.І. –голова правління

                                        Юрченко Ю. І. – представник за довіреністю № 17 від 09.01.09

від ПП „Янина”:                    Косташовець Г.С. –керівник

                                        Чух В.С. –представник за довіреністю № 7 від 18.05.08 р.

від ТОВ ВТП „Ран”          не з'явилися

від ТОВ „Енергія”                    не з'явилися

від ВВМП „Енергія”          не з'явилися

від Чернігівської обласної ради Гулий А.О. – представник за довіреністю №01-05/820 від 15.09.06 р.

від Управління комунального майна Чернігівської облради          не з'явилися

від Регіонального відділення Фонду держмайна України по Чернігівської області          не з'явилися

від ВАТ „Металіст”                    не з'явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства „Метиз” та

                                        Чернігівської обласної ради

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009

 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23) (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Метиз”

 до                                                   1. Приватного підприємства „Янина”

                                                  2. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо–торгового підприємства „Ран”  

                                                  3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія”

                                                  4. Впроваджувального–виробничого малого підприємства „Енергія”

 про                                                   визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності

 за зустрічним позовом          Приватного підприємства „Янина”

до                                        Відкритого акціонерного товариства „Метиз”

про                                        визнання договору дійсним та визнання права власності

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Чернігівської обласної ради

до                    Приватного підприємства „Янина”

про                    визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

                    1. Управління комунального майна Чернігівської облради

                    2. Регіональне відділення Фонду держмайна України по Чернігівської області

                    3. Відкрите акціонерне товариство „Металіст”

ВСТАНОВИВ:

 Первісний позов з урахуванням заяв ВАТ „Метиз” про зміну та уточнення позовних вимог від 09.11.2006, 06.12.2006, 30.03.2009, 31.03.2009 заявлено про:

1. Визнання за Відкритим акціонерним товариством „Метиз” право власності на 3 поверх головного корпусу за адресою м. Чернігів, вул. Борисенка, 60;

2. Визнання недійсним Договору від 01.08.94 р. купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху) та Договору від 02.07.96 р. купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладеного між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець), з моменту укладення;

3. Визнання недійсним Договору /від 17.01.92 р./грудня 1992 р// купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладеного між ТОВ „Енергія” (Продавець) та ТОВ „Ран” (Покупець), з моменту укладення;

4. Витребування у ПП „Янина” на користь ВАТ „Метиз” нерухомого майна (3-й поверх нежитлової будівлі за адресою - м. Чернігів, вул. Борисенка, 60), придбаного на підставі Договору від 01.08.1994 купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху) та Договору купівлі-продажу від 02.07.1996 р. між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець)

5. З метою повернення сторін в попередній стан, - стягнути з ТОВ „Ран” на користь ПП „Янина” грошові кошти, сплачені ПП „Янина” за придбане (куплене) нерухоме майно (3-й поверх нежитлової будівлі за адресою - 14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60), на підставі Договору від 01.08.1994 р. купівлі-продажу нерухомого майн (3-го поверху) та Договору купівлі-продажу від 02.07.96 р. між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець);

6. З метою повернення сторін в попередній стан, - стягнути з ТОВ „Енергія” на користь ТОВ „Ран” грошові кошти, сплачені ТОВ „Ран” за придане (куплене) нерухоме майно (3-й поверх нежитлової будівлі за адресою - 14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60), на підставі Договору купівлі-продажу /від 17.01.92 р. /грудня 1992 р.// між ТОВ „Ран” (Покупець) та ТОВ „Енергія” (Продавець);

7. Визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.03.2009 р. на 3-й поверх нежитлової будівлі в м. Чернігові по вул. Борисенка, 60.

ПП „Янина” та Чернігівська обласна рада проти первісного позову заперечують, наполягаючи кожний на своєму праві власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові.

Зустрічний позов, з урахуванням заяви ПП „Янина” від 23.11.2006 р. про часткову відмову від позовних вимог, заявлено про визнання права власності на об'єкт нерухомості 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові за приватним підприємством „Янина” як таке, що оспорюється.

ВАТ „Метиз” та Чернігівська обласна рада проти зустрічного позову заперечують, наполягаючи кожний на своєму праві власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові.

06.12.2006 р. Чернігівська обласна рада на правах третьої особи із самостійними вимогами звернулася до господарського суду Чернігівської області зі заявою від 05.12.2006 № 01-05/1230 про визнання за Чернігівською обласною радою права власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60, м. Чернігова та зобов'язання Приватного підприємства „Янина” передати Чернігівській обласній раді приміщення 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60, м. Чернігова, яке використовується Приватним підприємством „Янина” без належної правової підстави.

ВАТ „Метиз” та ПП „Янина” проти позовних вимог Чернігівської обласної ради заперечують, наполягаючи кожний на своєму праві власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23) зустрічний позов ПП „Янина” задоволений повністю, за ПП „Янина” визнане право власності на нерухоме майно – третій поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові загальною площею 383,5 кв.м., у задоволенні первісного позову ВАТ „Метиз” та позовних вимог Чернігівської обласної ради відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ „Метиз” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23) скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення, яким позов ВАТ „Метиз” задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 28.04.2009 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Калатай Н. Ф., судді Коротун О. М., Пашкіна С. А апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства „Метиз” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням в.о. Голови суду № 01–23/1/1 від 15.05.2009 року справу № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23) передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Чернігівська обласна рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23) скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Чернігівської обласної ради задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 15.05.2009 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А апеляційну скаргу  Чернігівської обласної ради прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Представник ВАТ „Метиз” надав пояснення, в яких просив подану ним апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, проти задоволення апеляційної скарги Чернігівської обласної ради заперечив.

Представник ПП „Яніна” надав пояснення по справі, в яких проти задоволення апеляційних скарг ВАТ „Метиз” та Чернігівської обласної ради заперечив та просив рішення господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009  року по даній справі залишити без змін.

Представник Чернігівської обласної ради надав пояснення, в яких просив подану ним  апеляційну скарну задовольнити в повному обсязі, проти задоволення апеляційної скарги ВАТ „Метиз” заперечив.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Кожний на своєму праві власності на приміщення 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові претендують ВАТ „Метиз”, ПП „Янина” та Чернігівська обласна рада.

При цьому, ВАТ „Метиз” посилається на те, що в період з дня створення державного підприємства „Чернігівський завод „Метиз” до перетворення його, на підставі наказів регіонального відділення Фонду державного майна України, в 1995 році у Відкрите акціонерне товариство „Метиз” весь головний корпус (будівля), в тому числі і 3-й поверх, за адресою: м. Чернігів, вул. Борисенка, 60 належав державному підприємству, а згодом був переданий у власність правонаступнику ВАТ „Метиз”; що до передачі зазначеного майна у власність ВАТ „Метиз” воно належало Державі; що ні ТОВ „Енергія”, а ні ПП „Янина”, а ні ТОВ „Ран” не мали і не мають права власності на 3-й поверх головного корпусу за адресою: м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, в тому числі прав на його відчуження.

ПП „Янина”, в свою чергу, посилається на те, що 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові був придбаний ним у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії „Ран” згідно договору купівлі-продажу від 02.07.96 р.; що ПП „Янина” сплатило ТОВ ВТК „Ран” вартість предмету купівлі-продажу за договором, яка складає 169 622 200 крб., що підтверджується платіжними документами, які додаються до зустрічного позову; що за актом прийому-передачі від 02.07.96 р. ТОВ ВТК „Ран” передало об'єкт купівлі-продажу ПП „Янина”, внаслідок чого, згідно ст.128 ЦК України в редакції 1964 року, діючого на момент укладення договору, ПП „Янина” набуло права власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові.

Крім того, ПП „Янина” посилається на те, що будинок № 60 по вул. Борисенка являється його юридичною адресою, що перший та другий поверхи зазначеного будинку за даними Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації належить ВАТ „Метиз”, а третій поверх ні за ким не зареєстрований, з урахуванням чого ПП „Янина” робить висновок, що саме воно є власником 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові.

Чернігівська обласна рада на доказ свого права власності на спірне майно посилається на те, що згідно Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”, підприємства місцевої промисловості, в тому числі будівля по вул. Борисенка, 60 м. Чернігова, яка в повному обсязі відносилася до підприємств місцевої промисловості, передані до власності областей; що 14.07.92 Чернігівською обласною Радою прийняте рішення „Про внесення змін до рішення обласної Ради народних депутатів від 29.04.92 „Про власність обласної Ради народних депутатів”, згідно якого користувачем майна комунальної власності, яке передається в управління обласної державної адміністрації згідно Переліку, який затверджений вищеназваним рішенням, зазначено, серед інших, і підприємство „Енергія”; що при проведенні, згідно Обласної програми приватизації на 1995 рік, приватизації підприємства „Енергія” до його майна не було включено 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 м. Чернігова; що, враховуючи, що з 1991 року на пленарних засіданнях Чернігівської обласної ради питання щодо відчуження 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 м. Чернігова не приймалося, правового зв'язку Чернігівської обласної ради з даним приміщенням не було втрачено, що підтверджується включенням даного приміщення рішенням Чернігівської обласної ради „Про перелік спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області” від 24.01.2003 до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Для правильного вирішення спору щодо права власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, судом з'ясовано правовий статус цього майна.

Суд першої інстанції визнав безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, вимоги ВАТ „Метиз” виходячи з того, що ним не доведено про передачу йому третього поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові в розумінні ст. 128 ЦК УРСР.

Проте, з зазначеними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Постановою Верховної Ради Союзу РСР від 30.06.87 № 7285-ХІ з 01.01.88 введено в дію Закон СРСР „Про державне підприємство (об'єднання)” № 7284-ХІ, який визначав основи організації і діяльності, правове становище державних підприємств та об'єднань.

Згідно абзацу 3 ст. 1 цього Закону, державне підприємство є юридичною особою, користується правами і виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю, володіє відособленою частиною загальнонародної власності і має самостійний баланс.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закон СРСР „Про державне підприємство (об'єднання)” № 7284-ХІ державне підприємство здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку, самофінансування, самоврядування, поєднання централізованого керівництва і самостійності підприємства.

На підставі ч. 14 Положення про порядок передачі підприємств, організацій, об'єднань, установ, будинків та споруд, затвердженого постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 16.10.79 № 940, підприємства, об'єднання й організації, які переведені на повний господарський розрахунок і самофінансування, мають право передавати (продавати) будинки і споруди самостійно.

Відповідно до п. 4 ст.5 Закону Союзу РСР „Про державне підприємство (об'єднання)” № 7285-ХІ підприємство складається з підрозділів, що діють на засадах внутрішнього господарського розрахунку або колективного підряду: виробництв, цехів, відділень, дільниць, ферм, бригад, ланок, бюро, лабораторій та інших.

08.08.90 Радою Міністрів СРСР прийнято постанову № 790 Про заходи щодо створення та розвитку малих підприємств, якою державним підприємствам надано право створювати малі підприємства шляхом виділення зі складу підприємства структурного підрозділу за ініціативою колективу працівників, якщо на це є згода власника майна підприємства і забезпечується виконанням раніше прийнятих підприємством договірних зобов'язань. В такому випадку підприємство, з якого виділилося мале підприємство, виступає засновником цього підприємства і ним затверджується Статут малого підприємства.

22.10.90 генеральний директор Виробничого об'єднання місцевої промисловості „Зубр” Наказом № 72 Про утворення малого підприємства (а.с.71 т.2), керуючись постановою Ради Міністрів СРСР № 790 від 08.08.90 „Про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств”, на підставі протоколу загальних зборів працівників метизної ділянки заводу „Металіст” від 02.10.90 наказав створити мале госпрозрахункове підприємства „Метиз” (МГП „Метиз”) на базі існуючої ділянки, виділивши її із заводу „Металіст”, та затвердити Статут малого госпрозрахункового підприємства.

В.о. директора державного заводу „Металіст” наказано передати підприємству „Метиз”, що створюється, все майно і розрахунки за станом на 01.10.90 р, для чого скласти передавальний баланс зі всіма активами і пасивами, з затвердженими для метизної ділянки планами виробництва, капітального будівництва, матеріально-технічного забезпечення, розвитку науки і техніки, планами по труду, фінансовий план, а також з іншими встановленими лімітами, завданнями і нормативами.

Згідно п. 9 Інструкції від 16.10.80 № 75 Про порядок розрахунків за підприємства, об'єднання, організації, установи, будинки та споруди, що передаються, затвердженої постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 16.10.79 № 940, при передачі окремих частин підприємств, організацій, закладів – виробничих одиниць, цехів, дільниць, відділень, філій та інших структурних підрозділів, які не мають самостійного балансу і обліковуються на загальному балансі підприємства, організації, закладу, передаюча організація має виділити структурні підрозділи, що передаються, із загального балансу на передавальний баланс, до якого включити ті статті (або їх частини) загального балансу підприємства, організації, закладу, які мають пряме відношення до структурних підрозділів, що передаються, або безпосередньо витікають із діяльності цих підрозділів (прибутки і збитки, джерела фінансування робіт, розрахунки з бюджетом, фонд розвитку та інші фонди).

Згідно п. 5 зазначеної Інструкції, після прийняття рішення про передачу, організація, що передає, не має права на будь-яке вилучення основних та оборотних засобів підприємства (організації), що передається, за виключенням надлишків оборотних засобів проти нормативу, а також не має права вносити зміни до нормативу оборотних засобів, який передбачений техпромфінпланом (госфінпланом, будфінпланом тощо). Основні та оборотні засоби, що вилучені в порушення вказаного порядку після прийняття рішення про передачу, мають бути повернені організації, що приймає.

З наявних в матеріалах справи копій підписаних керівниками і головними бухгалтерами МГП „Метиз” і державного заводу „Металіст” Балансу МГП „Метиз”, (а.с.154-156 т.5), Акту передачі основних засобів в експлуатації (а.с.151-153 т.5) та Акту розподілу матеріальних цінностей між заводом „Металіст” та МГП „Метиз” станом на 01.10.90 (а.с. 157-158 т.5) вбачається, що на момент створення МГП „Метиз” з балансу заводу „Металіст” на баланс новоствореного МГП „Метиз” були передані основні засоби ділянки (цеху) з виготовлення цвяхів загальною вартістю 1359711 руб., в тому числі головний корпус вартістю 456 282 крб.

З листа від 17.07.2002 № 244 за підписами голови Правління та головного бухгалтера ВАТ Чернігівський завод „Металіст” (а.с.75 т.2) вбачається, що головний корпус, який складався з трьох поверхів, балансова вартість якого на 01.08.90 становила 456282 руб., повністю належав структурному підрозділу державного заводу „Металіст” - дільниці по виробництву цвяхів, тобто мав до цієї структурної одиниці заводу „Металіст” пряме відношення

Отже, як свідчать матеріали справи, МГП „Метиз” в свій час було створене у повній відповідності до діючого на той момент законодавства і на його баланс на момент створення, серед основних засобів, які мають пряме відношення до структурного підрозділу, що передається, - ділянки (цеху) по виготовленню цвяхів, що виділявся зі складу заводу „Металіст” згідно наказу генерального директора Виробничого об'єднання місцевої промисловості „Зубр” № 72 від 22.10.90, за Актом передачі основних засобів в експлуатації був переданий головний корпус у повному обсязі без будь-яких виключень поверхів.

Зазначені обставини підтверджуються Висновком № 1678ц судово-економічної експертизи (а.с.112 т.5), проведеної на виконання ухвали господарського суду Чернігівської області від 27.11.2007 у справі № 9/198-9/199.

Згідно п. 5 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 08.08.90 № 790 „Про заходи по створенню і розвитку малих підприємств”, мале підприємство набуває права юридичної особи з дня державної реєстрації у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцем знаходження малого підприємства.

Згідно Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”, підприємства місцевої промисловості, в тому числі завод „Металіст” та мале підприємство „Метиз, що було виділене зі складу цього заводу, передані до комунальної власності.

15.03.93, як вбачається з довідки головного управління статистики у Чернігівській області № 2400 від 13.01.2006 (а.с.66 т.4), рішенням Чернігівського виконавчого комітету міської ради № 57-р зареєстровано Державне комунальне підприємство Чернігівський завод „Метиз”.

Згідно ст. 31 Закону України „Про власність” № 697-ХІІ від 07.02.91 в редакції на дату реєстрації зазначеного підприємства власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність) належить до державної власності в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону УРСР „Про підприємства в Україні” № 887-ХІІ від 27.03.91 в редакції на дату реєстрації Державного комунального підприємства Чернігівський завод „Метиз”, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Згідно ст. 24 Закону Союзу РСР від 06.03.90 № 1305-І „Про власність” (введений в дію Постановою ВР СРСР від 06.03.90) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, здійснюючи яке, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном і на свій розсуд вчиняє щодо нього будь-які дії, які не суперечать законові; До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік не передбачено інше.

В матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази, які б свідчили про те, що завод „Метиз” у будь-який встановлений законом спосіб передавав спірне майно будь-якій іншій особі.

Отже, на момент початку приватизації будівля по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, будучи державним майном, у повному обсязі належала на праві повного господарського відання Державному комунальному підприємству Чернігівський завод „Метиз”.

21.03.95 рішенням третьої сесії Чернігівської обласної ради народних депутатів двадцять другого скликання затверджено Обласну програму приватизації на 1995 рік (а.с. 146-170 т.2), згідно додатку № 4 до якого Чернігівське мале госпрозрахункове підприємство „Метиз” запропоноване до приватизації в 1995 році шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств.

Згідно п. 2 Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1992 р. N 686, рішення про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство приймається державним органом приватизації на підставі плану приватизації цього підприємства.

За правилами пп. 1.3.2 п. 1.3 розділу 1 Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 4 лютого 1993 року N 56, у плані приватизації може бути передбачено перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство. Приватизація цього підприємства здійснюється шляхом продажу, в тому числі, акцій.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України від 04.03.92  № 2163-XII „Про приватизацію державного майна”, введеного в дію з 15.03.92 Постановою Верховної Ради України № 2164-XII від 04.03.92 „Про введення в дію Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить, в тому числі, майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

В ст. 7 Закону України від 18.06.91  № 1201-XII „Про цінні папери і фондову біржу” встановлено, що випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство).

19.07.95, у відповідності до Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, „Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.92 № 686, та на підставі рішення третьої сесії двадцять третього скликання обласної Ради народних депутатів від 21.03.95 „Про обласну програму приватизації на 1995 рік”, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (РВ ФДМ У по Чернігівській області) видано наказ № 373 „Про дозвіл на приватизацію” (а.с.43-44 т.2) шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств, в тому числі Чернігівського малого госпрозрахункового підприємства „Метиз”, код 14244556, адреса: 250016, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60.

(Колегія суддів звертає увагу на помилкове зазначення у рішенні третьої сесії Чернігівської обласної Ради народних депутатів двадцять другого скликання від 21.03.95 та Наказі № 373 РВ ФДМУ по Чернігівській області від 19.07.95 назви „Чернігівське мале госпрозрахункове підприємство „Метиз”, адже на підставі рішення Чернігівського виконавчого комітету міської ради № 57-р від 15.03.93 на той момент вже відбулася реєстрація Державного комунального підприємства „Чернігівський завод „Метиз” з кодом 14244556 за адресою: 250016, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60. В подальшому РВ ФДМУ по Чернігівській області помилку виправило.)

Наказом РВ ФДМУ по Чернігівській області від 14.12.95 р. № 828 (а.с.15-16 т.1), відповідно до рішення третьої сесії двадцять другого скликання обласної Ради народних депутатів від 21 березня 1995 р. „Про обласну програму приватизації на 1995 рік” та в розвиток наказу начальника регіонального відділення від 19.07.95 № 373, з урахуванням протоколу № 1 від 10.11.95 засідання комісії з приватизації державного підприємства „Чернігівський завод „Метиз”, затверджено акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу державного підприємства „Чернігівський завод „Метиз” на суму вартості майна, що підлягає приватизації, 16806900000 крб., затверджено план приватизації державного підприємства „Чернігівський завод „Метиз”, створено ВАТ „Метиз” шляхом перетворення державного підприємства „Чернігівський завод „Метиз” у відкрите акціонерне товариство.

Отже, під час приватизації державного підприємства „Метиз” до статутного фонду ВАТ „Метиз” було передано державне майно - цілісний майновий комплекс цього підприємства і будь-які підстави вважати, що до складу цього комплексу не увійшов 3-й поверх будівлі головного корпусу, відсутні.

Згідно Пояснень начальника РВ ФДМУ по Чернігівській області господарському суду Чернігівської області з питання передачі ВАТ”Метиз” об'єктів нерухомості від 08.11.2006 № 8/6/4691 (а.с.42 т.2) та письмових пояснень в.о. начальника РВ ФДМУ Чернігівській області від 02.06.09 № 10-6-02210 Київському апеляційному господарському суду, до інвентаризаційного опису основних засобів станом на 01.08.95 р. увійшла будівля основного корпусу по вул. Борисенка, 60. В справі про приватизацію відсутні дані щодо поверхів цієї будівлі.

Згідно листа начальника РВ ФДМУ по Чернігівській області від 04.09.2007 № 8/9/3806 (а.с.71 т.5) під час приватизації державного підприємства „Метиз” будівля головного корпусу ввійшла до статутного фонду ВАТ”Метиз” без зазначення поверхів.

З Інвентаризаційного опису основних засобів заводу „Метиз” станом на 01.08.95 р. (а.с.35-39 т.1) та з Відомості розрахунку вартості будівель, споруд, передавальних пристроїв за станом на 01.08.95 (а.с.30-31 т.1) вбачається, що будівля головного корпусу увійшла до переліку нерухомого майна, що передається у власність відритому акціонерному товариству „Метиз”, у повному обсязі без будь-яких виключень поверхів.

Більше того, з листа Комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” (КП „Чернігівське МВТІ”) від 23.11.2006 р. № 7375 на адресу господарського суду Чернігівської області (а.с. 96 т.2) вбачається, що загальна площа будівлі по вул. Борисенка, 60 дорівнює 3677,2 кв.м.

Зазначені дані підтверджуються замірами, виконаними експертами-будівельниками при проведенні призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 комплексної економічно-будівельно-технічної експертизи (Висновок № 965ц від 25.12.2008, а.с. 9-15 т.6), згідно яким фактично в користуванні ВАТ „Метиз” та ПП „Янина” знаходиться 3677,2 кв.м. будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові.

З листів РВ ФДМУ по Чернігівській області від 04.09.2007 р. № 8/9/3806 (а.с.71 т.5) та від 02.06.2009 № 10-6-02210 вбачається, що на момент приватизації (станом на 01.08.95 р.) площа будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові дорівнювала 3774 кв.м.

Матеріали справи містять також копію Довідки заводу „Метиз” від 16.08.95 № 45 (а.с. 151 т. 1) про характеристику та балансову вартість виробничого та побутового корпусу заводу „Метиз”, на якій міститься відбиток печатки РВ ФДМУ по Чернігівській області, згідно якій площа виробничого та побутового корпусу заводу „Метиз” дорівнює 3744 кв.м.

Ці докази також свідчать про те, що будівля по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові увійшла до статутного фонду ВАТ „Метиз” у повному обсязі.

При цьому, факт розбіжності в даних КП „Чернігівське МБТІ” та РВ ФДМУ по Чернігівській області щодо площі будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, яка дорівнює 66,8 кв.м. (3677,2 – 3744) є лише підставою для здійснення інвентаризації будівлі для встановлення площ її приміщень і не спростовує документальних доказів, які свідчать про те, що зазначена будівля увійшла до статутного фонду ВАТ „Метиз” під час приватизації державного підприємства „Метиз” у повному обсязі.

Згідно п. 5 „Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.92 № 686, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством; Товариство є правонаступником прав і обов'язків державного підприємства, що приватизується.

При цьому, твердження, що до статутного фонду ВАТ „Метиз” увійшли лише 1-й та 2-й поверхи цієї будівлі з посиланням на те, що залишкова вартість цього майна під час приватизації дорівнювала 7925363000 крб., до уваги колегією суддів не приймається, оскільки при проведенні судово-економічної експертизи (Висновок № 1678ц від 27.05.2008, ас. 108-120 т.5) та комплексної економічно-будівельно-технічної експертизи (Висновок № 965ц від 25.12.2008, а.с. 9-15 т.6) експерти дійшли висновку, що документально підтвердити чи спростувати, що головний корпус будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові увійшов до статутного фонду ВАТ „Метиз” при приватизації за залишковою вартістю 7925363 тис.крб. складав вартість двох поверхів будівлі чи вартість всієї будівлі у складі трьох поверхів, не представляється можливим.

В матеріалах справи відсутні документальні докази про те, що під час приватизації державного підприємства „Метиз” до статутного фонду ВАТ „Метиз” увійшла не вся будівля по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, а лише її частина.

Отже, матеріали справи свідчать, що до статутного фонду ВАТ”Метиз” як правонаступника Державного комунального підприємства „Чернігівський завод „Метиз” під час приватизації останнього було передано будівлю по вул. Борисенка, 60 у місті Чернігові у повному обсязі.

Наказом РВ ФДМУ по Чернігівській області від 02.06.98 р. № 494 Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства „Метиз” (а.с.53 т. 2) процес приватизації ВАТ „Метиз” визначений як завершений, вирішено видати керівництву ВАТ”Метиз” свідоцтво про власність на майно, що увійшло до статутного фонду ВАТ.

У Переліку нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Метиз”, від 16.10.2000 р. (а.с.72 т.2) та у Переліку нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Метиз” від 19.04.2002 р., направленому РВ ФДМУ по Чернігівській області на адресу ВАТ”Метиз” листом від 19.04.2002 р. № 8-5-1089 (а.с.72-73 т.5), відсутні будь-які виключення поверхів з будівлі по вул. Борисенка, 60 у місті Чернігові.

Наказом виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 24.07.2002 р. № 144 Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості (а.с.93 т.1) Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації доручено на підставі проведеної технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності відкритому акціонерному товариству „Метиз” на об'єкт нерухомості по вул. Борисенка, 60.

Вказівок щодо передачі зазначеного об'єкту нерухомості не у повному обсязі наказ № 144 не містив.

Проте, керуючись наказом виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 144 від 24.07.2002 р. КП „Чернігівське МБТІ” провело інвентаризацію майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ „Метиз”, не у повному обсязі і Свідоцтво про право власності ВАТ”Метиз”, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.19 т.1, а.с.78 т.5), видало не на всю будівлю по вул. Борисенка, 60, а на його частину,

В той же час, з Пояснень в.о. начальника КП „Чернігівське МБТІ” від 09.11.2006 № 7286 (а.с.41 т.2) вбачається, що право власності на приміщення 3-го поверху адмінбудівлі за адресою вул. Борисенка, 60 на той момент зареєстроване не було, що підтверджується також довідкою Чернігівського МБТІ від 30.06.2006 № 6454 (а.с.152 т.1).

З листа Комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 02.11.2007 № 2499 (а.с.89 т.5) вбачається, що в інвентаризаційній справі на будівлі по вул. Борисенка, 60 в м. Чернігові відомості стосовно ПП „Янина” відсутні.

Доказів наявності законних прав на спірні приміщення в будь-якої іншої, окрім ВАТ „Метиз”, особи матеріали справи також не містять.

Отже, матеріали справи не містять жодного документального доказу на підтвердження наявності в Комунального підприємства „Чернігівське МБТІ” законних підстав для видачі ВАТ „Метиз” свідоцтва про право власності не на всю будівлю по вул. Борисенка, 60, а лише на її частину.

За таких обставин, Свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості від 29.07.2002, яке видане ВАТ „Метиз” не на цілу будівлю по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, а лише на її частину, не може бути прийнятий колегією суддів як належний доказ на підтвердження факту неповного володіння ВАТ „Метиз” будівлею по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові.

ВАТ „Метиз” листом від 16.08.2005 № 437 (а.с.18 т.3) законно вимагав від Чернігівської обласної ради проведення інвентаризації 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові для його передачі на баланс ВАТ „Метиз”.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в ВАТ „Метиз” права власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові з тих підстав, що ним не доведено про передачу йому зазначеного майна в розумінні ст. 128 ЦК УРСР, адже згідно ст. 49 Закону УРСР „Про власність” № 697-ХІІ від 07.02.91, який діяв на дату виникнення спірних відносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем третейським судом.

Така ж норма передбачена Цивільним кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2004 і є діючим на цей час, згідно ст. 328 якого право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, посилання на наказ від 22.08.90 генерального директора Виробничого об'єднання місцевої промисловості „Зубр” № 61, (а.с.70 т.2), яким директору заводу „Металіст” наказано в строк до 01.09.90 р. передати з балансу заводу на баланс відособленого апарату управління ВО „Зубр”, в тому числі, приміщення 3-го поверху корпусу № 1 (цеху з виробництва цвяхів) загальною площею 430 кв.м., а також на акт від 22.08.90, яким на виконання зазначеного наказу директор заводу „Металіст” передав інженеру по обладнанню відділу капітального будівництва виробниче приміщення дільниці по виготовленню цвяхів 3-й поверх площею 432 кв.м. (а.с.74 т.2), до уваги колегією суддів не приймається, оскільки докази того, що зазначене приміщення було знято з балансу заводу „Металіст” і обліковано на балансі відокремленого апарату управління ВО „Зубр”, в матеріалах справи відсутні, в той час як є доведеним, що станом на 01.10.90 виробниче приміщення дільниці (цеху) по виготовленню цвяхів як цілісний майновий комплекс у повному обсязі було закріплене за новоствореним МГП „Метиз”.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що оспорюється доведене матеріалами справи право власності ВАТ „Метиз” на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, позовні вимоги ВАТ „Метиз” про визнання за ним права власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню.

Враховуючи, що ВАТ „Метиз” належить право власності на будівлю по вул. Борисенка, 60 у повному обсязі, вимоги ПП „Янина” про визнання за ним права власності на 3-й поверх зазначеної будівлі задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги зустрічного позову щодо визнання права власності на спірне майно за ПП „Янина”, виходив з того, що ПП „Янина” правомірно придбало спірний об'єкт; що матеріалами справи не підтверджується факт відсутності у ТОВ „Ран”, продавця спірних приміщень за договором купівлі-продажу від 02.07.96 р., права продажу цього об'єкту; що в матеріалах справи відсутні докази визнання в установленому порядку цього договору недійсним; що право власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 в м. Чернігові, у відповідності до ст. 128 ЦК УРСР, виникле у ПП „Янина” як покупця з моменту передачі – з 02.07.96 р.

З зазначеними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, 01.10.90 р. наказом № 69 генерального директора Виробничого об'єднання місцевої промисловості „Зубр” було створене мале госпрозрахункове підприємство „Енергія”, яке наділене основними засобами згідно переліку (Додаток № 1), до яких входить 3-й поверх виробничої будівлі по вул. Борисенка, 60.

Проте, наказ № 69 в частині передачі 3-го поверху виробничої будівлі по вул. Борисенка, 60 в м. Чернігові виконаний не був, приміщення на баланс МГП „Енергія” передане не було.

22.10.90 р. рішенням № 289 виконкому Новозаводської районної Ради народних депутатів зареєстровано Статут впроваджувального-виробничого малого підприємства „Енергія”, в подальшому ВВМП „Енергія”.

Приміщення 3-го поверху виробничої будівлі по вул. Борисенка, 60 в м. Чернігові до Статутного фонду новоствореного підприємства не увійшло.

06.03.91 р. згідно розпорядження № 27 від 06.03.91 р. генерального директора Чернігівської господарської асоціації „Зубр” (а.с.88 т.2) з балансу асоціації на баланс Чернігівського малого підприємства „Енергія” за актом приймання передачі основних засобів передано 3-й поверх виробничої будівлі по вул. Борисенка, 60.

Проте, згідно ст. 7 Закону СРСР „Про державні підприємства (об'єднання)” від 30.06.87 № 7284-ХІ, що діяв на дату розпорядження № 27, підприємства, об'єднання та організації, незалежно від їх відомчої приналежності, можуть самостійно створювати на договірних засадах різні асоціації та інші великі організаційні структури, зберігаючи при цьому господарську самостійність.

Згідно ст. 16 Закону СРСР від 07.02.91 № 697-XII „Про власність в СРСР”, який діяв до 15.04.91 р., господарська асоціація підприємств та організацій мала право власності на майно, добровільно передане їй підприємствами та організаціями, а також одержане в результаті її господарської діяльності, і не мала права власності на майно підприємств та організацій, що входять до неї.

Отже, згідно діючого на той момент законодавства, Чернігівська господарська асоціація „Зубр” не мала жодного права на розпорядження майном МГП „Метиз”, навіть за умови входження цього підприємства в складі заводу „Металіст” або окремо до складу цієї асоціації.

При цьому, факт перебування заводу „Металіст” чи МГП „Метиз” у складі Чернігівської господарської асоціації „Зубр” не доведений.

Докази того, що завод „Металіст” або МГП „Метиз” добровільно передавали зі свого балансу на баланс Чернігівської господарської асоціації „Зубр” приміщення 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, а також того, що спірне майно було обліковане на балансі МВВП „Енергія” в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави посилатися на те, що МВВП „Енергія” на законних підставах набуло право власності на приміщення 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові.

17.01.92 (грудня 1992 року), за твердженням учасників судового засідання, МВВП „Енергія”, не будучи власником приміщень 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, продала їх ТОВ „Ран” за договором купівлі-продажу нерухомого майна.

ТОВ „Ран”, в свою чергу, як свідчать матеріали справи, за договором від 02.07.96 р. купівлі-продажу продало спірні приміщення ПП „Янина”.

Проте, власником спірного майна на дату укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.92 (грудня 1992 року) та від 02.07.96 р. була Держава в особі підприємства „Метиз”, за яким це майно було закріплене (належало на праві повного господарського відання).

І незалежно від того, на балансі якого підприємства повністю чи частково зазначене майно перебувало, статусу державного майна воно не втрачало.

В силу ст. 225 ЦК УРСР (1963 року) право продажу майна належить лише його власнику.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.92 (грудня 1992 року) між МВВП „Енергія” та ТОВ „Ран”, в порушення цієї норми закону, укладений не власником майна, що продавалося, тому право власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові до ТОВ „Ран” за цим договором не перейшло.

За таких обставин, суд першої інстанції при вирішенні спору виходив з помилкового припущення щодо наявності у ТОВ „Ран”, продавця спірних приміщень за договором купівлі-продажу від 02.07.96 р., права продажу цього майна.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.07.96, за яким ПП „Янина” придбало у ТОВ „Ран” приміщення 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, укладений не власником цього майна, внаслідок чого право власності на нього до ПП „Янина” не перейшло.

Згідно ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, підставою для вилучення майна у добросовісного набувача є вибуття майна у власника поза його волею іншим шляхом ніж його втрата або викрадення.

Спірне майно вибило з володіння ВАТ „Метиз” поза його волею, що є законною підставою для витребування цього майна у ПП „Янина”, навіть у випадку необізнаності його про відсутність у ТОВ „Ран” права на продаж цього майна.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив ВАТ „Метиз” у задоволенні вимог про витребування у ПП „Янина” на свою користь нерухомого майна (3-й поверх нежитлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Борисенка, 60), придбаного на підставі Договору від 01.08.1994 купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху) та Договору купівлі-продажу від 02.07.1996 р. між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець).

Враховуючи доведеність права власності ВАТ „Метиз” на спірне майно, зазначені вимоги підлягають задоволенню як законні. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вимог ВАТ „Метиз” про визнання недійсними з моменту укладення Договорів від 01.08.94 р. та від 02.07.96 р. купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладених між ПП „Янина” та ТОВ „Ран”, та Договору /від 17.01.92 р./грудня 1992 р// купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладеного між МВВП „Енергія” та ТОВ „Ран”, слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи ВАТ „Метиз” у зазначених вимогах, виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з зазначеними вимогами, що є підставою у відповідності до ст. 80 ЦК УРСР для відмови у позові, а також з того, що подання ВАТ „Метиз” позову про визнання недійсними угод, стороною по яких він не є, не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим цивільним законодавством.

Колегія суддів не може погодитися з висновком першої інстанції щодо пропуску ВАТ „Метиз” строку позовної давності для звернення до суду з вимогами визнати недійсними договори від 17.01.92 р. (17.12.92), від 01.08.94 та від 02.07.96 р., оскільки з тексту листа ВАТ „Метиз” на адресу РВ ФДМУ по Чернігівській області від 05.07.2002 № 250 (а.с.69 т.2), на який при цьому послався суд першої інстанції, неможливо зробити висновок, що ВАТ „Метиз” знав про існування зазначених договорів.

Обізнаність ВАТ „Метиз” щодо розташування на 3-му поверсі головного корпусу іншої особи не свідчить про його обізнаність щодо укладених цією собою договорів.

Отже, за відсутності доказів іншого, колегія суддів визнає доведеним, що ВАТ „Метиз” довідався про існування договорів від 17.01.92 р. (17.12.92) між ВВМП „Енергія” та ТОВ „Ран”, та від 01.08.94 і від 02.07.96 р. між ТОВ „Ран” та ПП „Янина”, лише у червні 2006 року з позовної заяви до Чернігівської облради, Виконкому Чернігівської міськради, Чернігівського МБТІ про визнання не чинним рішень, з якою ПП „Янина” звернулося до господарського суду Чернігівської області (а.с.20-21 т.1).

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням зазначених правових норм, з огляду на наявні в матеріалах справи документальні докази, ВАТ „Метиз звернулося з позовом про визнання недійсними договору від 17.01.92 р. (17.12.92), укладеного між МВВП „Енергія” та ТОВ „Ран”, та договорів від 01.08.94 та від 02.07.96 р., укладених між ТОВ „Ран” та ПП „Янина”, в межах встановлених законом строків позовної давності.

Щодо того, що подання ВАТ „Метиз” позову про визнання недійсними угод, стороною по яких воно не є, не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим цивільним законодавством, слід зазначити наступне.

Перелік способів захисту, наведений у ст. 16 ЦК України, не є вичерпним – суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на правила пункту 3 ст. 215 ЦК України та ст. 2 ГПК України правом на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, окрім сторін договору, наділені інші заінтересовані особи, чиї права або охоронювані законом інтереси були порушені на дату звернення з позовом до суду.

Матеріали справи свідчать про те, що ВАТ „Метиз” на правах власника мав всі підстави звертатися до суду з вимогами про визнання договорів недійсними.

Отже, вимоги про визнання недійсними договорів від 17.01.92 р. (грудня 1992 року) між МВВП „Енергія” та ТОВ „Ран”, та від 01.08.94 і від 02.07.96 р. між ТОВ „Ран” та ПП „Янина” подані ВАТ „Метиз” без порушення встановленого законом строку позовної давності і без порушень визначених цивільним законодавством способів захисту цивільних прав, тому ці вимоги повинні бути розглянуті судом.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт укладення договору може бути підтверджений самим договором.

На підтвердження факту існування між МВВП „Енергія” та ТОВ „Ран” договору від 17.01.92 р. (грудня 1992 року) ТОВ „Енергія” до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення № 31 від 14.02.92 р (а.с.132 т.2, а.с.69 т.3), згідно якому ВТК „Ран” перерахувала підприємству „Енергія” 53810,00 крб. з призначенням платежу: за 3-й поверх пром.приміщ. Борисенко60 згідно рахунку.

Проте, за законом зазначене платіжне доручення не може бути прийняте як належний доказ на підтвердження укладення між МВВП „Енергія” та ТОВ „Ран” договору від 17.01.92 р. (грудня 1992 року).

Учасники судового процесу вимоги ухвал суду про надання договору від 17.01.92 р. (грудня 1992 року) між МВВП „Енергія” та ТОВ „Ран” не виконали, оригінал цього договору або належним чином засвідчену копію його суду не надали.

За таких обставин, позов ВАТ „Метиз” в частині визнання недійсним Договору від 17.01.92 р./грудня 1992 р/ купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладеного між МВВП „Енергія” (Продавець) та ТОВ „Ран” (Покупець), з моменту укладення залишаються колегією суддів без розгляду з підстав п. 5 ст. 81 ГПК України.

Враховуючи, що вимога первісного позову про повернення сторін в попередній стан шляхом стягнення з ТОВ „Енергія” на користь ТОВ „Ран” грошових коштів, сплачених ТОВ „Ран” за придбане (куплене) нерухоме майно (3-й поверх не житлової будівлі за адресою - 14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60), на підставі Договору купівлі-продажу /від 17.01.92 р. /грудня 1992 р.// між ТОВ „Ран” (Покупець) та ТОВ „Енергія” (Продавець), залежить від вирішення спору в частині визнання зазначеного договору недійсним, чого в даному випадку не відбулося, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як безпідставні.

Вимоги про визнання недійсним Договору від 01.08.94 р. купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладеного між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець), з моменту укладення задоволенню не підлягають, оскільки на дату звернення ВАТ „Метиз” до суду зазначений договір не мав юридичної сили згідно п. 6.2 договору купівлі-продажу від 02.07.96, укладеного між ТОВ ВТК „Ран” та ПП „Янина”.

Враховуючи, що вимога ВАТ „Метиз” про стягнення з метою повернення сторін в попередній стан з ТОВ „Ран” на користь ПП „Янина” грошових коштів, сплачених ПП „Янина” за придбане (куплене) нерухоме майно (3-й поверх не житлової будівлі за адресою - 14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60) на підставі Договору від 01.08.1994 р. купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху) між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець), залежить від вирішення спору в частині визнання зазначеного договору недійсним, чого в даному випадку не відбулося, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як безпідставні.

Щодо вимог про визнання недійсним Договору від 02.07.96 р. купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладеного між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець), з моменту укладення, слід зазначити наступне.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

До правовідносин сторін у спорі щодо визнання договорів недійсними, судом застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР (1963 року), що діяв на дату їх укладення.

За правилами ст. 48 ЦК УРСР (1963) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ст. 225 ЦК УРСР (1963 року) право продажу майна належить лише його власнику.

Як встановлено колегією суддів під час розгляду цієї справи, ТОВ „Ран” в порушення зазначеної норми закону уклав 02.07.96 р. з ПП „Янина” договір купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, не являючись власником цього майна, що є підставою для визнання цього договору недійсним як такого, що не відповідає вимогам чинного на той час законодавства.

Отже, вимоги ВАТ „Метиз” про визнання недійсним Договору від 02.07.96 р. купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладеного між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець), з моменту укладення підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на вимогах закону і відповідають дійсним обставинами справи.

Згідно ст. 48 ЦК УРСР (1963 року) по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Тобто, одностороннє повернення всього одержаного за такою угодою чинним на той момент законодавством не передбачалося.

Враховуючи зазначену норму закону, а також з огляду на те, що згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом лише своїх прав, вимоги ВАТ „Метиз” стягнути з метою повернення сторін в попередній стан з ТОВ „Ран” на користь ПП „Янина” грошові кошти, сплачені ПП „Янина” за придбане (куплене) нерухоме майно (3-й поверх не житлової будівлі за адресою - 14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60) на підставі Договору купівлі-продажу від 02.07.96 р. між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець) задоволенню не підлягають як такі, що суперечать вимогам закону.

Вимоги Чернігівської обласної ради про визнання за нею права власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60, м. Чернігова та зобов'язання Приватного підприємства „Янина” передати Чернігівській обласній раді приміщення 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60, м. Чернігова, яке використовується Приватним підприємством „Янина” без належної правової підстави, також не можуть бути задоволені.

Право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, згідно ст. 387 ЦК України, має власник цього майна.

Враховуючи висновок, що його дійшла колегія суддів під час розгляду цієї справи про суб'єкта права власності щодо приміщень 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, яким є ВАТ „Метиз”, Чернігівська обласна рада не має законних підстав вимагати повернення цього майна з володіння ПП „Янина” саме на її користь.

До того ж, вимагаючи визнати право власності на приміщення 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові за нею, Чернігівська обласна рада виходила з того, що станом на 14.07.92, дату прийняття нею рішення „Про внесення змін до рішення обласної Ради народних депутатів від 29.04.92 „Про власність обласної Ради народних депутатів”, користувачем приміщення 3-го поверху будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові як майна комунальної власності, яке передається в управління обласної державної адміністрації згідно Переліку, який затверджений вищеназваним рішенням, було підприємство „Енергія”.

Проте, припущення Чернігівської обласної ради щодо власника спірного майна не відповідає дійсним обставинам справи.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог Чернігівської обласної ради виходячи з того, що відповідно до наказу № 69 генерального директора виробничого об'єднання місцевої промисловості „Зубр” від 01.10.1990 р. (т.2 а.с.38), згідно Статуту цього підприємства, затвердженого генеральним директором виробничого об'єднання „Зубр” 01.10.90 р. та зареєстрованого рішенням виконкому Новозаводської районної Ради народних депутатів від 22.10.1990 р. № 289, Статуту МВВП „Енергія”, а також розпорядження Чернігівської господарської асоціації „Зубр” від 06.03.91 р. № 27 „Про передачу частини приміщень асоціації на баланс малого підприємства „Енергія”(т.2 а.с.88) та акту приймання-передачі основних засобів від 06.03.91 р. (т.2 а.с.87), МВВП „Енергія” є власником спірного майна і на правах власника має право, в тому числі, продавати своє майно іншим підприємствам та списувати його з балансу; що згідно п. 21 ст. 37 Закону УРСР „Про місцеві ради народних депутатів та місцеве та регіональне самоврядування” в редакції, що діяла за станом на 17.02.92 р., до виключної компетенції обласних рад було віднесено визначення переліку об'єктів місцевого господарства, затвердження переліку об'єктів комунальної власності та їх статусу, проте доказів наявності будь-якого затвердженого у встановленому порядку Переліку об'єктів комунальної власності станом на 17.02.92 р. матеріали справи не містять.

Незалежно від підстав відмови судом першої інстанції Чернігівській обласній раді у задоволенні позовних вимог про визнання за нею права власності на 3-й поверх будівлі по вул. Борисенка, 60 у м. Чернігові, по суті рішення в цій частині є вірним, тому залишається колегією суддів без змін.

Щодо вимог ВАТ „Метиз” про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.03.2009 р. на 3-й поверх нежитлової будівлі в м. Чернігові по вул. Борисенка, 60 слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише таких актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.03.2009 р. на 3-й поверх не житлової будівлі в м. Чернігові по вул. Борисенка, 60, видане КП „Чернігівське МБТІ”, не підпадає під наведені ознаки і не може бути визнаний актом державного чи іншого органу, а тому не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу, а видається на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів щодо права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.03.2009 р. на 3-й поверх не житлової будівлі в м. Чернігові по вул. Борисенка, 60, що його видало КП „Чернігівське МБТІ” підлягає припиненню згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга ВАТ „Метиз” підлягає задоволенню, рішення господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23) - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким первісний позов задовольняється частково, у задоволенні вимог ПП „Янина” та Чернігівської обласної ради відмовляється повністю.

Апеляційна скарга Чернігівської обласної Ради задоволенню не підлягає.

За правилами ст. 34 ГПК України колегією суддів не прийнято до уваги решту наявних в матеріалах справи документальних доказів як таких, що не впливають на розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати ПП „Янина” та Чернігівської обласної ради відносяться за рахунок цих осіб, судові витрати ВАТ „Метиз” (в тому числі за подачу апеляційної скарги) в сумі 85 грн. - за рахунок ПП „Янина”.

Керуючись ст.ст. 80, 81, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 І. Апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради залишити без задоволення.

ІІ. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Метиз” на рішення господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23) задовольнити частково.

ІІІ. Рішення господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23) скасувати. Прийняти нове рішення, резолютивну частину якого викласти у наступній редакції:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Метиз” задовольнити частково.

2. Визнати за Відкритим акціонерним товариством „Метиз” право власності на третій поверх будівлі головного корпусу за адресою м. Чернігів, вул. Борисенка, 60.

3. Визнати недійсним з моменту укладення Договір від 02.07.96 р. купівлі-продажу (третього поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладеного між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець).

4. Витребувати у ПП „Янина” на користь ВАТ „Метиз” нерухоме майно (третій поверх нежитлової будівлі за адресою - м. Чернігів, вул. Борисенка, 60), придбане на підставі Договору купівлі-продажу від 02.07.1996 р. між ПП „Янина” (Покупець) та ТОВ „Ран” (Продавець)

5. Залишити без розгляду позов Відкритого акціонерного товариства „Метиз” в частині визнання недійсним з моменту укладення Договору від 17.01.92 р./грудня 1992 р/ купівлі-продажу нерухомого майна (3-го поверху), яке знаходиться за адресою:14000, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, укладеного між МВВП „Енергія” (Продавець) та ТОВ „Ран” (Покупець).

6. Провадження у справі в частині визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.03.2009 р. на третій поверх нежитлової будівлі в м. Чернігові по вул. Борисенка, 60 припинити.

7. В решті позову Відкритого акціонерного товариства „Метиз” відмовити.

8. В позові Приватного підприємства „Янина” відмовити повністю.

9. В позові Чернігівської обласної ради відмовити повністю.

10. Стягнути з Приватного підприємства „Янина” (адреса: 14014, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, рахунок 26007133 в АППБ „Аваль”, м. Чернігів, МФО 353348 або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, ідентифікаційний код 14243545 на користь Відкритого акціонерного товариства „Метиз” (адреса: 14014, м. Чернігів, вул. Борисенка, 60, рахунок 26002036699200 в АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 351005, ідентифікаційний код 14244556) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат на сплату державного мита.

11. Повернути до господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23).

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Пашкіна С.А.

 15.06.09 (відправлено)