Постанова

від 03.06.2009 по справі 7/39-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/39-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2009                                                                                       Справа№  7/39-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),      

суддів:  Головка В.Г., Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

Представники сторін:

від позивача:  Манцова І.В., представник, довіреність № б/н  від 13.05.09;

від відповідача:  Колесниченко І.В., представник, довіреність № 53-02/795  від 06.05.08;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009р. у справі № 7/39-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю наукової виробничо-комерційної фірми «РЕЛКО», м. Дніпропетровськ (вул. Білостоцького, буд. 143а, м. Дніпропетровськ, 49600)

до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг Дніпропетровська область (вул. Симбірцева, 1а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029)

про стягнення 95596 грн. 09 коп.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю наукова виробничо-комерційна фірма «РЕЛКО»звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило господарський суд стягнути 76 416,00 грн. основного боргу, 8060,62 грн. пені, 1009,64 грн. 3% річних, 6289,03 грн. збитків від інфляції, 3820,80 грн. 5% штрафу, всього 95 596,09 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Коваль Л.А.) від 02.04.2009р. позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто основний борг в сумі 76 416,00 грн., суму від інфляції у розмірі 6289,03 грн., 3% річних у сумі 1009,64 грн., пеню у сумі 8060,62 грн., у решті позовних вимог було відмолено.

Рішення обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджена та не спростована відповідачем наявність заборгованості за отриману продукцію у розмірі 76 416,00 грн. З огляду на факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення на користь позивача суми пені (з 16.10.2008р. по 23.03.2009р.), застосування якої передбачено п. 6.5 договору, сум 3% річних (з 16.10.2008р. по 23.03.2009р.) та сум від інфляції (за період листопад 2008р. –лютий 2009р.) відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 5% штрафу у розмірі 3820,80 грн. господарський суд обґрунтував відсутністю у договорі посилання на право позивача стягувати іншу неустойку, ніж пеня, а також можливості застосування з цього питання Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд змінити  рішення у частині розміру стягнутих сум пені, 3 % річних, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що суд не врахував, що позивач і відповідач погодили у договорі, що строк виконання грошового зобов'язання розраховується у банківських днях, а, отже, і штрафні санкції за прострочку виконання грошового зобов'язання мають розраховуватись із кількості банківських, а не календарних днів. На думку скаржника вказане підтверджується листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №3897/0/2-04 від 10.06.2004р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2009р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 12 год. 00 хв. 03.06.2009р.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні, вважає, що рішення є законним і таким, що винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки і договором, і нормами чинного законодавства (ст. 216 Господарського кодексу України) передбачається, що розрахунок пені і 3% річних буде здійснюватись виходячи з кількості календарних днів.

В судовому засіданні 03.06.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін,  обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.   

Матеріалами справи встановлено, що 23.06.2008р. між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки № 743 (у подальшому –договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач –прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором (а. с. 19-21).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість, ціна, строки поставки товару зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.3 договору оплата здійснюється у порядку та строки, передбачені специфікацією.

Шляхом підписання додатку № 4 до договору позивачем і відповідачем була погоджена специфікація № 4 від 10.10.2008р., відповідно до якої сторони домовились про поставку товару на загальну суму 112 224,00 грн. (а. с. 22).

Відповідно до п. 5 специфікації оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 3 банківських днів за умови надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію.

Відповідно до видаткової накладної № РН-00383 від 10.10.2008р. позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав через уповноважену на отримання від позивача особу (довіреність серія ЯПА № 463460/1005 від 10.10.2008р.) обумовлений специфікацією № 4 товар, а саме автошина 280R508 (10.00R20), модель Aeolus у кількості 14 штук та автошина 320R508 (12.00R20) модель Кама-310 18-тишарова у кількості 46 штук на загальну суму 95 520,00 грн. (а. с. 23, 25).

Факт отримання вказаного товару на суму 95 250,00 грн. відповідач не заперечував.

10.10.2008р. позивач надав відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-00434 на суму 95 520,00 грн. для оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-00383 від 10.10.2008р. (а. с. 24).

Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати товару, а саме платіжним дорученням № 4790 від 23.10.2008р. відповідач перерахував позивачеві 19 104,00 грн., призначення платежу: оплата згідно рахунку-фактури  № СФ-00434 від 10.10.2008р. (а. с. 26).

Відповідачем не було надано в матеріали справи доказів сплати решти суми вартості отриманого товару у розмірі 76 416,00 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на те, що строк оплати за договором настав, а також те, що відповідач не спростував наявності заборгованості перед позивачем та не заперечував факту існування такої заборгованості господарський суд дійшов до законного та обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення основної суми боргу у розмірі 76 416,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 6.5 договору у випадку порушення відповідачем строків оплати за договором відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

З огляду на вказане, а також те, що порушення строків оплати поставленого товару має місце, господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 8060,62 грн. за період прострочення з 16.10.2008р. по 23.03.2009р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, є правомірним та обґрунтованим задоволення позовних вимог у частині стягнення суми від інфляції, розрахованої за період з листопада 2008р. по лютий 2009р., у сумі 6289,03 грн., та суми 3% річних за період прострочення з 16.10.2008р. по 23.03.2009р. у сумі 1009,64 грн.

Посилання скаржника на неврахування господарським судом при винесенні рішення листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 3897/0/2-04 від 10.06.2004р. не є підставою для скасування рішення  огляду на таке.

Дійсно, вказаним листом передбачено, що використання терміну «банківський день»є допустимим і під час визначення порядку нарахування пені.

Але з наведеного вбачається лише допустимість застосування терміну «банківський день»при нарахуванні пені, а не необхідність тлумачення умов будь-якого договору щодо нарахування пені таким чином, щоб пеня розраховувалась виходячи з кількості банківських днів.

Натомість п. 6.5 договору прямо передбачає, що пеня сплачується за кожен день прострочення, а не за кожен банківський день прострочення.

Таким чином, господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на необхідність застосування кількості банківських днів при розрахунку пені.

Також господарський суд з огляду на положення п. 6.5 договору, ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України, дійшов до вірного висновку про необхідність відмови позивачеві у задоволення позовних вимог про стягнення 5% штрафу відповідно до Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, враховуючи те, що право позивача на стягнення іншої неустойки за порушення строку оплати товарів, ніж пеня, договір не передбачає, як і не містить посилань на можливість застосування вказаного Положення.

З аналізу наведених норм вбачається, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на викладене, рішення господарського суду у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування і винесення нового рішення у судової колегії  відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009р. у справі № 7/39-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя    Т. Г. Стрелець

СуддяВ. Г. Головко

СуддяА. О. Логвиненко