Постанова

від 10.06.2009 по справі 20/31-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/31-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            10.06.2009                                                                              Справа№  20/31-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

        за участю представників сторін:

        позивач: Кальченко Л.П.

        відповідач: не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Реарді", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  31.03.09р. у справі № 20/31-09

за позовом дочірнього підприємства „СК-Трейд-Ост” товариства з обмеженою відповідальністю „Шаянські мінеральні води”, м. Дніпропетровськ

до приватного підприємства "Реарді", м. Дніпропетровськ  

про стягнення 20 908,67 грн.,

                                                    ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 20 908,67 грн., що становить суму основної заборгованості за договором поставки у розмірі 16 401,0 грн., 2260,16 грн. інфляційних збитків, 724,88грн. - 3% річних  та 1522,63 грн. пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2009  року у справі № 20/31-09 (суддя Пархоменко Н.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати вартості отриманої продукції; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем; нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання передбаченого нормами чинного законодавства і здійснено правомірно.

В межах розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання вказаного рішення господарського суду на чотири календарних місяці рівними частинами, починаючи з квітня 2009 року, підстав для задоволення якого господарський суд не знайшов.

Не оспорюючи рішення господарського суду по суті, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду змінити, розстрочивши виконання останнього строком на чотири місяці шляхом поділу суми заборгованості рівними частинами.  При цьому скаржник посилається на неповне дослідження господарським судом фактичних обставин справи та неврахування аргументів відповідача щодо скрутного фінансового стану підприємства, спричиненого необхідністю виконувати зобов'язання за кредитними договорами та кризовою ситуацією в країні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, однак, позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 04.10.06р. між ДП „СК-Трейд-Ост” (Постачальник) та ПП „Реарді” (Покупець) був укладений договір поставки за № 1204, згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач –прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків, порядок приймання-передачі товару тощо.

На виконання договірних зобов'язань позивач протягом жовтня 2006р. –липня 2008 року відвантажив на адресу відповідача  товар на суму 44601,0грн.; оплату отриманого товару відповідач здійснив не в повному обсязі, що спричинило утворення заборгованості у сумі 16 401,0грн. Наявність заборгованості посвідчується матеріалами справи (копіями видаткових накладних, актом звірки взаєморозрахунків, банківськими виписками щодо оплати товару)  та підтверджується відповідачем. Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193  Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов'язання по оплаті отриманого товару, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

За неналежне виконання грошових зобов'язань на підставі договору та ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані відповідачу відповідні штрафні санкції та компенсаційні виплати, висновок господарського суду щодо стягнення яких відповідає вимогам законодавства і являється правомірним.  

Висновок господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про надання розстрочки колегія суддів вважає обґрунтованим згідно наступного:         

В силу ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.  

З зазначеною нормою кореспондується стаття 115 Господарського процесуального кодексу України, якою декларується обов'язковість виконання судових рішень та відповідно до якої рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України  господарський суд при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою наділений правом відстрочити або розстрочити, змінити спосіб та порядок виконання  рішення господарського суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; строки виконання кожної частки також визначаються господарським судом.

При цьому підставою для розстрочення виконання рішення повинні бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, як то зазначено в п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96р. за №02-5/333.

Відповідачем запропонована схема розстрочення стягнутої суми: на чотири місяці рівними частками.  

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарським судом враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, а також аналогічні наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та інші обставини.

Матеріалами справи посвідчується, що зобов'язання з оплати товарів виникли між відповідачем та позивачем з поставки товарів за договором №1204; поставка товару здійснювалася протягом 2006-2008 років і припинилася у липні 2008 року внаслідок неоплати останніх; на час виникнення грошових зобов'язань за договором відповідач мав належну кількість обігових коштів і  постійно поповнював останні за  рахунок отримання поточних кредитів (кредитний договір від 15.01.07р., від 18.12.07р., від 16.07.08р.). Таким чином,  заборгованість позивача утворилася в 2007 році, тобто, набагато раніше виникнення кризової ситуації, відтак, відповідні заходи до її погашення відповідачем не вживалися, що свідчить про ухилення відповідача від добросовісного виконання зобов'язань за договором.

Наразі відповідач більше року безпідставно користується грошовими коштами позивача, тоді як позивач несе негативні наслідки цієї недоплати у вигляді недоотримання прибутку внаслідок відсутності вказаних коштів в обігу та інфляційних втрат.   

Матеріали справи дійсно вказують на наявність у відповідача зобов'язань за кредитними договорами, що само по собі не свідчить про скрутне фінансове становище останнього, оскільки використання кредитів для поповнення обігових коштів є постійною практикою в підприємницькій діяльності боржника, а наявність таких зобов'язань не являється підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                           ПОСТАНОВИВ :          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2009 року у справі №20/31-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Реарді" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

              Головуючий                                                                             І.В. Тищик

              Судді:                                                                                        Л.О.Чимбар

                                                                                                                  Л.В. Чоха