Постанова

від 16.06.2009 по справі б26/301-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б26/301-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 червня 2009 р.                                                                                    № Б26/301-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" в особі Харківської регіональної філії

на ухвалу

та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2009 року.господарського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2008 року

у справі господарського суду№ Б26/301-08Дніпропетровської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Метексім"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕ СТРОЙ"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін:  не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2008 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метексім  порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕ СТРОЙ" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2008 (суддя Камша Н.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ІМЕ СТРОЙ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора –ТОВ "Метексім", якого зобов'язано письмово повідомити про визнання відсутнього боржника банкрутом всіх відомих йому кредиторів банкрута, вжити заходів, спрямованих на пошук, виявлення та реалізацію майна банкрута, після завершення ліквідаційної процедури подати на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2009 (колегія суддів у складі: Джихур О.В., Лисенко О.М., Ясир Л.О.) припинено апеляційне провадження по справі № Б26/301-08 за апеляційною скаргою ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" в особі Харківської регіональної філії на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.20078.

          Ухвала мотивована тим, що ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" в особі Харківської регіональної філії на час звернення з апеляційної скаргою не набуло статусу кредитора у даній справі, в зв'язку з чим звернення скаржника з даною апеляційною скаргою є передчасним, прийняття апеляційної скарги до розгляду є помилковим.

В касаційній скарзі ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" в особі Харківської регіональної філії  просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції  змінити, відмовити ТОВ "Метексім" у задоволенні заяви про визнання ТОВ "ІМЕ СТРОЙ" банкрутом". В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 91 ГПК України право на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, надається сторонам у справі та прокурору, які звертаються до апеляційної інстанції відповідно з апеляційною скаргою або апеляційним поданням.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника. Сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Апеляційним господарським судом встановлено, що на час звернення з апеляційною скаргою (апеляційна скарга від 26.02.2009, а.с. 5-30 т.2) ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" в особі Харківської регіональної філії не набув статусу кредитора у даній справі.

За змістом  пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України держава забезпечує особам право на апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

З повідомлення від 12.03.2009  ліквідатора вбачається, що грошові вимоги ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" в особі Харківської регіональної філії визнані в повному обсязі, включені до реєстру вимог кредиторів (а.с. 38 т. 2). А тому, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, саме з моменту набуття статусу кредитора, тобто з 12.03.2009 ВАТ "Українська ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" в особі Харківської регіональної філії має право на оскарження в апеляційному порядку процесуальних актів у даній справі.

         Враховуючи вищевикладене, вимоги ст. 91 ГПК України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції,  колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було правильно припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" в особі Харківської регіональної філії у справі про банкрутство ТОВ "Метексім". Правові підстави для скасування ухвали  суду апеляційної інстанції відсутні.

Разом з тим, відповідно до ст. 107 ГПК України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується  їх прав та обов'язків.

Ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

          Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи,  у заяві про порушення справи про  банкрутство ініціюючий кредитор посилається на наявність у боржника заборгованості за поставлену продукцію згідно з договором від 03.01.2008 у розмірі 36 303,85 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.09.2008 (а.с. 27 т. 1), листом боржника від 07.10.2008 № 07/1, в якому визнається наявність заборгованості (а.с. 31 т. 1). Окрім того, ініціюючий кредитор доводив, що боржник відсутній за адресою місцезнаходження: м.Дніпропетровськ, вул. Казакова, 4, кв. 1а, відповідно до акту, складеного  власником приміщення, яке здано в оренду боржникові (а.с. 34 т.1).

Визнаючи боржника банкрутом, місцевий господарський суд у постанові від 23.12.2008 виходив з того, що заборгованість боржника перед кредитором підтверджується матеріалами справи, відсутність керівних органів боржника  за місцезнаходженням та відсутність підприємницької діяльності підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.12.2008.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд Дніпропетровської області при прийнятті заяви про банкрутство відсутнього боржника до провадження  належним чином не дослідив факт наявності (відсутності) в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, а також не надано аналізу наявності у боржника ознак, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Застосовуючи положення Закону, слід виходити із системного аналізу норм Закону, зокрема положень ст. 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог визнанням боржником суми боргу згідно листа боржника від 07.10.2008 № 07/1, в якому визнається наявність заборгованості (а.с. 31 т. 1). За змістом поданих матеріалів вбачається, що заявник до державної виконавчої служби з заявою про порушення виконавчого провадження за визнаною претензією не звертався. Доказів подання грошових вимог, підтверджених виконавчими документами для порушення провадження у справі суду не надав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що визнана у встановленому порядку претензія  виключена з переліку документів за якими проводиться виконання органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень, який набрав чинності з 14.04.2006. Отже, з дати набрання чинності названим законом претензія до боржника та її визнання боржником не приймаються органами ДВС як виконавчі документи.  

Окрім того, твердження суду про відсутність підприємницької діяльності боржника з посилання на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.12.2008, колегія суддів вважає таким, що  суперечить вимогам в порушення вимог ст. 34 ГПК України, відповідно до вимог якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 42 Господарського кодексу України передбачено, що   підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом Державного  комітету України  з питань  технічного  регулювання та споживчої політики від 28.05.2004, підприємницька  діяльність  -  самостійна  ініціативна, систематична,   на   власний   ризик   господарська    діяльність, здійснювана   суб'єктами  господарювання  (підприємцями)  з  метою досягнення  економічних  і  соціальних  результатів  та  одержання прибутку.

Враховуючи викладене, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що поняття відсутності підприємницької діяльності боржника  та процесу припинення підприємницької діяльності, який не завершено, не є тотожними та не свідчить про відсутність підприємницької діяльності,  як систематичної господарської діяльності  боржника.

Колегія суддів наголошує, що доведення відсутності господарської діяльності ініціюючим кредитором повинно відбуватися на підставі сукупності доказів, якими можуть бути податкові декларації, витяги з банківських рахунків про відсутність обороту коштів боржника та інші фактичні дані, які безспірно доводять припинення боржником господарської діяльності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що боржником у ЗАТ "ХК Банк" відкриті  розрахункові рахунки, на одному з яких є залишок грошових коштів (а.с. 82 т.1).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів безспірності своїх вимог до боржника, не надав доказів на підтвердження інших ознак, які б свідчили  про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, відсутність підприємницької діяльності боржника, боржник мав фактичне місце знаходження,  а тому провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав, передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 23.12.2008 є незаконним.

З врахуванням викладеного оскаржувану постанову суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" в особі Харківської регіональної філії  задовольнити частково.

         Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі № Б26/301-08 залишити без змін.

          Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2008 у справі № Б26/301-08 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                           М.І. Хандурін

Судді                                                                                         А.О. Заріцька

                                                                                                    І.Ю. Панова