Постанова

від 16.06.2009 по справі б29/90-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б29/90-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 червня 2009 р.                                                                                    № Б29/90-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

    Лівобережної міжрайонного державної податкової      інспекції м. Дніпропетровська

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2009 року

у справі господарського суду№ Б29/90-09     Дніпропетровської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Техком"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінтраст-ЛТД"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2009 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техком" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтраст-ЛТД" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2009 (суддя Полєв Д.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінтраст-ЛТД" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора –ТОВ "Техком", якого письмово повідомити про визнання боржника банкрутом всіх відомих кредиторів, після завершення заходів ліквідаційної процедури подати на затвердження суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Лівобережна МДПІ  звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.  1, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1, 16-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.

За приписами ст. 107 ГПК України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду; касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав чи обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст.  4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

          Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до ч. 5.3.1 ст. 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

          Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника – ТОВ "Фінтраст-ЛТД" було порушено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техком". Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість у розмірі 120 240,00 грн., що підтверджується  претензією від 02.12.2008 № 02/12-1, яка визнана боржником 10.12.2008 (а.с.15, 16).

          На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Каштанова, буд. 4-А,  ініціюючий кредитор посилається на  витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 03.03.2009, в якому зазначено, що "статус відомостей про юридичну особу не підтверджено –відсутність за місцезнаходженням".

Постановою суду від 30.03.2009 ТОВ "Фінтраст-ЛТД" визнано банкрутом з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора –ТОВ "Техком".

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги ініціюючого кредитора документально підтверджуються, відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

          Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд Дніпропетровської при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом належним чином не перевірив обставин безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора,  подання (неподання) до органів державної податкової служби податкових декларацій.

Ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується, зокрема, дата проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство (частина перша статті 11 Закону). Згідно з вимогами ч. 4 ст. 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Отже у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.

Застосовуючи зазначені положення Закону, слід виходити із системного аналізу норм Закону, зокрема положень ст. 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог визнанням боржником суми боргу згідно відповіді на претензію від 10.12.2008  (а.с. 16), та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що визнана у встановленому порядку претензія  виключена з переліку документів за якими проводиться виконання органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень, який набрав чинності з 14.04.2006. Отже, з дати набрання чинності названим законом претензія до боржника та її визнання боржником не приймаються органами ДВС як виконавчі документи.  

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду доказів наявності  безспірних  грошових вимог до боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Лівобережна МДПІ, звернувшись до суду з касаційною скаргою  обґрунтовувала порушення своїх прав у процедурі банкрутства неповідомленням з боку ліквідатора про відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 52 Закону, що в порушенням ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу" позбавило її можливості та провести перевірку боржника, як суб'єкта господарювання, що ліквідується, відповідно п.8.2 Інструкції № 80 "Про порядок обліку платників податків", посилаючись на те, що  боржником подавалась до ДПІ звітність за 2008 рік з показниками, які свідчать про отримання прибутку та здійснення фінансово-господарської діяльності.

Доводи скаржника про порушення його прав оскаржуваною ухвалою заслуговують на увагу, оскільки надано докази фактичного здійснення боржником підприємницької діяльності та своєчасного подання до органів ДПІ податкової звітності.

Так, скаржник вказує, що незважаючи на внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність ТОВ "Фінтраст-ЛТД" за місцезнаходженням, останній продовжує звітувати до органів ДПІ. Зокрема, 23.03.2009, тобто після порушення справи про банкрутство, боржником було продано до Лівобережної МДПІ декларацію з податку на додану вартість за 2008 рік та декларацію з податку на додану вартість за 2008 рік, які підписані керівником Акімовим В.Ю.  При цьому, місцезнаходження ТОВ "Фінтраст-ЛТД" визначено саме: м. Дніпропетровськ, вул. Каштанова, буд. 4-А.

Тобто, факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарським судом Дніпропетровської області при винесення оскаржуваної постанови, що протирічить приписам ст. 52 Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2009 про визнання боржника банкрутом прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такою, що підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, оскільки на момент порушення провадження ініціюючим кредитором не надані докази безспірності вимог кредитора, підтверджені виконавчими документами, докази припинення господарської діяльності боржником, а відтак, суду належить перевірити обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство такого боржника за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонного державної податкової інспекції м. Дніпропетровська задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2009 у справі № Б29/90-09 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                             М.І. Хандурін

Судді                                                                                                А.О. Заріцька

               І.Ю. Панова