Рішення

від 20.05.2014 по справі 909/403/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 р. Справа № 909/403/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ",

вул. Крайківського, 1-б, м. Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКО ЛТД" ,

вул. Південний бульвар, буд. 41 кв. 28, м. Івано-Франківськ,76010,

про стягнення заборгованості за поставку товару в сумі 13 804,35 грн., з яких:

9 900,00грн. - основний борг; 265,53грн. - 3% річних; 663,82грн. - пені

та 2 975,00грн. - штрафу,

за участю представників сторін:

від позивача: Чабан Ю.В. - представник, (довіреність б/н від 20.03.2014);

від відповідача представники не з'явилися,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКО ЛТД" про стягнення заборгованості за договором поставки №030901 від 03.09.2012р. в сумі 13 804,35 грн., з яких: 9 900,00грн. - основний борг; 265,53грн. - 3% річних; 663,82грн. - пені та 2 975,00грн. - штрафу.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві, просить суд позов задоволити. Крім того, надав суду пояснення по справі №018 від 20.05.14 (вх.№7704/14 від 20.05.14) щодо стягнення заборгованості за поставку товару та надав суду податкові накладні.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Вимоги ухвали суду від 18.04.14 та 06.05.14 не виконав. Представник відповідача належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується ухвалами суду від 18.04.14 (вих.№3850-3851 від 18.04.14), від 06.05.14 (вих.№4437-438 від 07.05.14 та наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправленнь вх.№5769/14 від 24.04.14 та вх.№6861/14 від 16.05.14.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛКО ЛТД" 03.09.12 укладено договір поставки №030901.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору, постачальник (позивач) зобов'язався, на умовах передбачених цим договором, постачати покупцеві (відповідачу) товар, а покупець (відповідач) - приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, дотримуючись умов передбачених договором.

Строк дії договору - до 31.12.12, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.4.1 договору).

Розділом 2 даного договору сторони погодили ціну товару і порядок розрахунків.

Ціна товару вказується у накладних, які є невід'ємними частинами цього договору і передаються покупцеві при постачанні кожної чергової партії товару.

Відповідно до п.п.2.3,2.4,2.7 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у спосіб, погоджений сторонами в безготівковому або готівковому порядку; покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за ціною, передбаченою рахунком, що виписується постачальником на підставі замовлення, зробленого покупцем; кінцевий розрахунок з постачальником за партію товару покупець проводить не пізніше трьох банківських днів з моменту поставки чергової партії товару.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, на виконання умов зазначеного вище договору поставки позивач з вересня 2012року по грудень 2012 року здійснив поставку відповідачу товару (бетон) на загальну суму 84 900,00грн. Факт поставки товару позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, довіреностями, податковими накладними.

Однак, відповідачем частково оплачено вартість поставленого позивачем товару на суму 75 000,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи становить 9 900,00грн.

Відповідно до п.5.2 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором (розрахунки за товар) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановлений у цей період часу, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач за порушення відповідачем строків оплати нарахував 663,82грн. пені.

У разі порушення будь-яких умов договору (в т.ч. невиконання або неналежне виконання п.2.6,2.7 договору) покупець, незалежно від нарахованої пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі одного неоподаткованого мінімуму за кожний день тривання такого порушення.

Як наслідок позивач нарахував відповідачу 2 975,00грн. штрафу.

За порушення грошового зобов'язання, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 265,53грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача перед позивачем становить 13 804,35 грн., з яких: 9 900,00грн. - основний борг; 265,53грн. - 3% річних; 663,82грн. - пені та 2 975,00грн. - штрафу.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач в супереч умовам договору не оплатив в повному обсязі грошові кошти за постачання товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9 900,00грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з договору, відповідно до п.п.5.2,5.2.1 за порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував відповідачупеню, що становить 663,82грн. та 2 975,00грн. штрафу.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені та штрафу. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 637,80грн. та 2 856,00грн. штрафу. З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 26,02грн. та 119,00грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних, що становлять 265,53грн. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 127,57грн. З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 137,96грн. задоволенню не підлягають.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за товар. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову:

- стягнути з відповідача на користь позивача 9 900,00грн. основного боргу, 127,57грн. - 3% річних, 637,80грн. пені, 2 856,00грн. штрафу;

- в стягненні з відповідача 137,96грн. -3% річних, 26,02грн. пені, 119,00грн. штрафу - відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.11,202,509,525,526,530,549,610,611,625,628,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,218,230 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКО ЛТД" про стягнення заборгованості за договором поставки №030901 від 03.09.2012р. в сумі 13 804,35 грн., з яких: 9 900,00грн. - основний борг; 265,53грн. - 3% річних; 663,82грн. - пені та 2 975,00грн. - штрафу - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКО ЛТД", вул. Південний бульвар, буд. 41 кв. 28, м. Івано-Франківськ,76010 (р/р 26000300010341 в ПАТ "Ідея-Банк" м. Івано-Франківськ, МФО 336310, код ЄДРПОУ 22179712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ"(вул.Крайківського,1б, м. Івано-Франківськ, 76018 ( п/р 26003052507559, банк ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 336677, код ЄДРПОУ 37183330) 9 900,00грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот грн. 00коп.) основного боргу, 127,57грн. (сто двадцять сім грн. 57коп.) - 3% річних, 637,80грн. (шістсот тридцять сім грн. 80коп.) пені, 2 856,00грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість грн. 00коп.)штрафу, 1 789,55грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять грн. 55коп.) судового збору.

Видати наказ.

В стягненні з відповідача 137,96грн. -3% річних, 26,02грн. пені, 119,00грн. штрафу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.14.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 22.05.14