Рішення

від 12.05.2014 по справі 916/921/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2014 р.Справа № 916/921/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь";

до відповідача: Приватного підприємства "ХВГ";

про стягнення 121 800 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Роман В.С. - довіреність від 12.02.2014 року;

від відповідача: Бережний О.В. - довіреність від 25.04.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "ХВГ", в якій просить стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 121 800 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 436 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виключних авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" шляхом незаконного (без дозволу позивача) розміщення на пакетах малюнку із зображенням персонажу "Маша", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2014р. порушено провадження у справі №916/921/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2014р.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.04.2014р., приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання представника відповідача, від якого 01.04.2014р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, неподання сторонами витребуваних ухвалою суду доказів, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 14.04.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 14.04.2014р. підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представником відповідача у судовому засіданні 14.04.2014р. було надано відзив на позовну заяву, в якому ПП "ХВГ" просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, у цьому ж судовому засіданні представником відповідача було надано пояснення, згідно яких ПП "ХВГ" не заперечує факту реалізації продукції, натомість заперечує щодо суми компенсації, заявленої до стягнення, з огляду на те, що її розмір був обчислений на підставі наказу № 02/02, який є внутрішнім документом відповідача, а не нормативним документом, на підставі якого можна встановлювати суми та заявляти їх до стягнення. Представник відповідача послався на п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зауваживши, що при обрахуванні розміру компенсації необхідно керуватися принципом розумності, та зазначив, що розмір компенсації сильно завищений.

Приймаючи до уваги намір сторін щодо мирного врегулювання спору у судовому засіданні 14.04.2014р. судом було оголошено перерву до 12.05.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2014р. просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2014р. надав письмові пояснення щодо розміру компенсації та зазначив, що ПП "ХВГ" наявність факту правопорушення визнається, разом з тим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі.

Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачем не доведено того, що порушення має тривалий характер, у зв'язку з чим розмір компенсації не повинен перевищувати 10 мінімальних заробітних плат.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2010р. між ТОВ "Маша і Мєдвєдь" (ліцензіат) та громадянином ОСОБА_3 (ліцензіар) було укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) (а.с.16-21), відповідно якого ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара малюнків "Маша" і "Медведь", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Медведь", ці малюнки, а також DVD-диск із записом вказаних малюнків та першої серії анімаційного серіалу "Маша и Медведь" використовуються для ідентифікації предмета Договору і є його невід'ємною частиною, а ліцензіат зацікавлений у використанні зображень даних персонажів (творів) в своїй комерційній діяльності та бажає придбати на умовах Договору виключне право на використання персонажів.

Пунктом 1.1. вказаного договору встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату на термін дії Договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених Договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.

Згідно до п. 2.1. договору право використання творів способами, передбаченими Договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу, на термін з дати укладення Договору до 30.06.2025р. включно.

Відповідно до п. 2.2. договору ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.

Вказаним договором також передбачено право ліцензіата видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки (пункти 2.5 - 2.7 договору).

При цьому, договором встановлено, що якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку (п.2.10. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Проаналізувавши умови ліцензійного договору, суд дійшов висновку про правомірність звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" до суду з відповідним позовом.

Згідно до п.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; 2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи, що в процесі розгляду справи відповідачем було визнано факт незаконного (без дозволу позивача) використання на пакетах малюнку із зображенням персонажу "Маша", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь", судом приймається вказаний факт як достовірний та такий, що не потребує подальшого доведення.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій .

Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" встановлено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру компенсації, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Пунктом 51.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 121 800 грн. позивач вказує на свідоме та навмисне порушення прав ТОВ "Маша і Мєдвєдь" зі сторони ПП "ХВГ", шляхом виготовлення та реалізації контрафактного товару у великому обсязі, про що можна зробити висновок з сайту відповідача.

Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.

Позивач також зазначає, що для захисту порушення прав ТОВ "Маша і Мєдвєдь" на території України був виданий наказ №02/02, яким визначені ставки добровільної компенсації за порушення авторського права. Відповідно до вказаного наказу у випадку порушення авторських прав виробником контрафактної продукції, у разі добровільного врегулювання порушення, сплачується 100 мінімальних заробітних плат, у разі відмови від добровільної виплати компенсації, 200 мінімальних заробітних плат.

При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є лише один факт реалізації контрафактного товару на суму 420 грн., а також припинення порушення авторських прав у добровільному порядку, про що опосередковано свідчить відсутність вимог про вилучення контрафактних товарів з обороту. Суд також бере до уваги визнання відповідачем факту порушення прав та відсутність доведених збитків позивача. При цьому, суд зазначає, що позивач не є виробником поліграфічної продукції, у зв'язку з чим своїми діями відповідач не впливав будь-яким чином на перерозподіл долі ринку позивача.

Суд також враховує, що, виходячи з засада справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 15 мінімальних заробітних плат, що складає 18 270 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог із врахуванням розміру мінімального судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ХВГ" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Перемоги, буд. 9М код ЄДРПОУ 26166790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (129085, м. Москва, вул. Годовікова, буд. 9, будова 3, ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС № 17 СВАО р/р 40702810900000013706 в ПАТ Банк "ОТКРЫТИЕ", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) суму компенсації в розмірі 18 270 /вісімнадцять тисяч двісті сімдесят/ грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім / грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.