Рішення

від 19.05.2014 по справі 916/1100/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2014 р.Справа № 916/1100/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСО-УКРАЇНА"

до відповідача: Приватного підприємства "Одеса-Інвест"

про стягнення 169 837,75 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Котович Г.М. - довіреність № 102 від 21.03.2014 року;

Блоховська Ю.В. - довіреність від 18.04.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕКСО-УКРАЇНА" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Одеса-Інвест", в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.37-41) та письмових пояснень по справі (а.с.54-58), просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 169 837,75 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 165 879,37 грн., інфляційного збільшення у сумі 2 322,31 грн., трьох відсотків річних у сумі 1 636,07 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 5 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним згідно рахунків на оплату №477 від 31.12.2012р. та №122 від 24.01.2013р. було поставлено відповідачу газетний папір на загальну суму 309 141 грн., що підтверджується видатковими накладними №679 від 31.12.2012р. та №119 від 24.01.2013р.

Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач розрахувався лише частково за поставлений товар на загальну суму 143 261,63 грн., несплаченою залишилась сума у розмірі 165 879,37 грн., що і зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 27.03.2014р. було порушено провадження у справі №916/1100/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2014р. на уточнених позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судових засідань, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення судових ухвал (а.с.34) про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, чинним законодавством обов'язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "НЕКСО-УКРАЇНА" було поставлено ПП "Одеса-Інвест" газетний папір на загальну суму 309 141 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладним №679 від 31.12.2012р. та №119 від 24.01.2013р. (а.с.27, 29).

Таким чином, оцінюючи характер відносин між сторонами та факт поставки товару за накладними, суд доходить висновку, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п.1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Разом з тим, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 143 261,63 грн. грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.69-222).

З метою досудового врегулювання спору 22.01.2014р. ТОВ "НЕКСО-УКРАЇНА" було вручено відповідачу претензію-вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується відповідним розписом юриста ПП "Одеса-Інвест" на претензії, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с.47). Разом з тим вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Приватного підприємства "Одеса-Інвест" суми основного боргу у розмірі 165 879,37 грн. цілком обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 2 322,31 грн. та 3% річних у сумі 1 636,07 грн. суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем у заяві про зменшення позовних вимог розрахунок 3 % річних, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон", за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, було зроблено власний розрахунок 3% річних, згідно з яким його розмір становить 818,04 грн.

Сума боргу (грн.) Період прострочення Кількість днів прострочення Розмір процентів річних Загальна сума процентів 165879.37 20.01.2014 - 20.03.2014 60 3 % 818.04

Враховуючи викладе, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення 3 % річних у сумі 818,04 грн.

Перевіривши наведений позивачем у заяві про зменшення позовних вимог розрахунок інфляційних нарахувань річних, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, також було зроблено власний розрахунок інфляційних нарахувань.

Період заборгованості Сума боргу (грн.) Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу Сума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 20.01.2014 - 20.03.2014 165879.37 1.028 4666.52 170545.89

Отже, сума інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 4 666,52 грн. Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань у заявленому позивачем розмірі - 2 322,31 грн.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд вказує наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕКСО-УКРАЇНА" (клієнт) та адвокатським об'єднанням "Центр правової допомоги "Професіонал" в особі керуючого партнера Котович Ганни Миколаївни, що діє на підставі статуту (адвокатське об'єднання), було укладено договір про надання правової допомоги №14/03/20-2 (а.с.60), відповідно до п.1.1 якого адвокатське об'єднання зобов'язалось здійснити захист, представництво в господарському суді Одеської області, Одеському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених цим договором, по справі клієнта до Приватного підприємства "Одеса-Інвест" про стягнення боргу, а клієнт зобов'язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар на підставі виставлених рахунків і додатково відшкодовує витрати адвокатського об'єднання, пов'язані з виконанням цього договору.

Як встановлено судом, адвокатським об'єднанням "Центр правової допомоги "Професіонал" 16.05.2014р. було виставлено ТОВ "НЕКСО-УКРАЇНА" рахунок на оплату адвокатських послуг № 19 на загальну суму 5 000 грн.

Вказаний рахунок позивачем було сплачено в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №284 та №344 від 16.05.2014р. (а.с.66-67).

Перелік наданих адвокатських послуг, підтверджується актом прийому-передачі наданих адвокатських послуг №20 від 19.05.2014р. за Договором про надання правової допомоги №14/03/20-2 від 20.03.2014р. (а.с.68), до якого, зокрема, внесено витрати на складання заяви про зменшення позовних вимог від 22.04.2014р. та на представництво інтересів клієнта в суді з питань подачі до канцелярії суду заяви про зменшення позовних вимог та письмових пояснень від 23.04.2014р. на загальну суму 1 000 грн.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд, при розгляді питання щодо стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги, бере до уваги те, що складання заяви про зменшення позовних вимог (включаючи консультацію щодо подачі вказаної заяви до канцелярії суду) викликане необґрунтованим включенням вимог про стягнення пені до позовної заяви, а письмові пояснення від 23.04.2012р. були надані у судовому засіданні, а не до канцелярії суду.

З урахуванням вищезазначеного, на думку суду, розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне обмежити цей розмір до 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Одеса-Інвест" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 32, код ЄДРПОУ 32782422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСО-УКРАЇНА" (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд. 3, код ЄДРПОУ 26542566) основний борг у сумі 165 879 /сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять/ грн. 37 коп., 3% річних у сумі 818 /вісімсот вісімнадцять/ грн. 04 коп., інфляційні нарахування у сумі 2 322 /дві тисячі триста двадцять дві/ грн. 31 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 3 380 /три тисячі триста вісімдесят/ грн. 40 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 4 000 /чотири тисячі/ грн.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.05.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.