Постанова

від 21.05.2014 по справі 823/1287/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа № 823/1287/14

16 год. 15 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

при секретарі - Демченко Н.Ю.,

за участю:

представника позивача - Смирнова Б.Б. (за довіреністю),

відповідача - Ткаченка В.Г. (особисто);

представників третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Ткаченка Віталія Геннадійовича; треті особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління юстиції у Черкаській області, Черкаське міське управління юстиції, - про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014 дочірнє підприємство «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» (далі - позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Ткаченка Віталія Геннадійовича (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.03.2014 №11338919 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати відповідача прийняти рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, заявленого позивачем 26.02.2014, щодо земельної ділянки, площею 6,0 м 2 , що розташована на вул.Горького, буд.11 в м.Черкаси (кадастровий номер 7110136400:01:026:0006).

У зв'язку з тим, що реєстраційна служба Черкаського міського управління юстиції Черкаської області не є юридичною особою, а входить до складу Головного управління юстиції у Черкаській області, суд ухвалою від 21.05.2014 залучив до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Черкаське міське управління юстиції Черкаської області та Головне управління юстиції у Черкаській області.

Позов мотивований тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації права оренди вищевказаної земельної ділянки без наявності законодавчо встановлених підстав. У зв'язку з цим просив оскаржуване рішення скасувати та зобов'язати відповідача зареєструвати право оренди позивача на зазначену земельну ділянку.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що право оренди земельної ділянки є похідним і реєструється після державної реєстрації права власності на таку ділянку. Оскільки позивач доказів такої реєстрації відповідачу не надав, отже оскаржуване рішення є правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у їх взаємозв'язку та логічній послідовності, надавши їм оцінку з питань дотримання принципів повноти, належності, достовірності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Суд встановив, що рішенням Черкаської міської ради від 20.12.2012 №3-1456 поновлено позивачу договір оренди земельної ділянки площею 6,0 м 2 , що розташована на вул.Горького, буд.11 в м.Черкаси (кадастровий номер 7110136400:01:026:0006). На підставі цього рішення між позивачем та Черкаською міською радою укладено договір оренди вказаної земельної ділянки від 10.04.2013 б/н.

26.02.2014 позивач надіслав відповідачу пакет документів державної реєстрації права оренди зазначеної земельної ділянки, який містив заяву позивача, документ про сплату державного мита, вищенаведені рішення і договір.

Оскаржуваним рішенням від 03.03.2014 №11338919 відповідач відмовив позивачу у державній реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки, з тих підстав, що заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходив з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав та їх обтяжень визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон №1952) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі - Порядок №868).

П.2 ч.1 ст.4 Закону №1952 передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки. Відповідно до ч.2 вказаної статті речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Згідно з п.23 Порядку №868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі №1952.

Ст.24 Закону №1952 наведений виключний перелік підстав відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, п.5-2 вказаної статті передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

Ч.4 ст.4-1 Закону №1952 визначено, що при поновленні або внесенні змін до договорів, зокрема, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією, зокрема, права оренди земельної ділянки.

При цьому, відповідно до вимог абз.7 ч.1 ст. 16 Закону №1952 рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Крім того, відповідно до листа державної реєстраційної служби України від 06.08.2013 №2952/05-15-13 державний реєстратор в базі даних про реєстрацію заяв і запитів проводить спочатку реєстрацію заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким є відповідне рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а потім - заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права). Державним реєстратором зазначені заяви розглядаються одночасно та за результатами їх розгляду приймаються рішення щодо державної реєстрації прав за кожною із заяв.

Таким чином, відмовляючи позивачу у реєстрації права оренди земельної ділянки, щодо якої виникли спірні відносини, з підстав відсутності державної реєстрації права власності на неї відповідач діяв не в межах та не у спосіб, визначений законодавством. Отже оскаржуване рішення відповідача від 03.03.2014 №11338919 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача прийняти рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд також звертає увагу на положення постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначений законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи з викладеного, у суду відсутні повноваження щодо зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію похідного права від права власності земельної ділянки, щодо якої виникли спірні відносини.

Ч.2 ст.9 Закону №1952 регламентовано, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Ч.1 ст.15 Закону №1952 визначений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано чіткий порядок здійснення державної реєстрації прав не нерухоме майно, який включає в себе обов'язкову перевірку державним реєстратором документів, що подаються для здійснення державної реєстрації прав, на відповідність вимогам Закону 1952.

Суд встановив, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 20.12.2012 №3-1456 про поновлення договору оренди земельної ділянки, щодо якої виникли спірні відносини, її віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови. В той же час у договорі оренди цієї земельної ділянки від 10.04.2013 б/н вказано, що вона відноситься до категорії земель комерційного використання. Однак оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації права оренди земельної ділянки не містить посилання на таку невідповідність. Оскільки оцінку відповідності законодавству з точки зору належності та повноти наданих для державної реєстрації документів уповноважений надавати саме державний реєстратор, тому суд позбавлений можливості поза цим порядком зобов'язати відповідача зареєструвати право оренди.

Ч.2 ст.162 КАС України передбачено право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи, що облікова справа з документами для державної реєстрації права оренди позивача на вищевказану земельну ділянку перебуває безпосередньо у державного реєстратора прав на нерухоме майно Ткаченка В.Г., суд для належного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати його повторно розглянути надіслані позивачем документи про державну реєстрацію речових прав за заявою від 26.02.2014 та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на пропорційність задоволених позовних вимог суд дійшов висновку, що на користь позивача на підставі ч.ч.1-3 ст.94 КАС України підлягає стягненню половина суми судового збору, сплаченого позивачем за подання адміністративного позову згідно з платіжним дорученням від 16.04.2014 №1145, в розмірі 36грн. 54коп.

Керуючись ст.ст.2, 163-164, 254-255 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов дочірнього підприємства «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Ткаченка Віталія Геннадійовича від 03.03.2014 №11338919 про відмову у державній реєстрації права оренди земельної ділянки, що розташована в м.Черкаси на вул.Горького, буд.11 (кадастровий номер 7110136400:01:026:0006), та зобов'язати його розглянути документи і прийняти рішення в межах та строки відповідно до вимог чинного законодавства за заявою позивача від 26.02.2014 №5603873 щодо реєстрації за дочірнім підприємством «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» права оренди земельної ділянки, що розташована в м.Черкаси на вул.Горького, буд.11 (кадастровий номер 7110136400:01:026:0006).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути на користь дочірнього підприємства «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» (код ЄДРПОУ 24410808) суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 36 грн. 54 коп.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з моменту отримання повного тексту постанови в Київський апеляційний адміністративний суд через Черкаський окружний адміністративний суд.

4. Копії постанови направити особам, що брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 22.05.2014