Рішення

від 16.06.2009 по справі 4/68-50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/68-50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "16" червня 2009 р.                                                       по справі  № 4/68-50

за позовом Дирекція акціонерного банку "Діамант" (регіональне відділення) у м.Луцьк  

до відповідача Приватне підприємство "Будсантехсервіс"

про стягнення 8 395,77 грн.

                                                                       Суддя   Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача:Николина І. С. - довіреність у справі

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - акціонернийо банк "Діамант" в особі дирекції АБ "Діамант" (регіональне відділення) у м. Луцьку в позовній заяві просить стягнути з відповідача - приватного підприємства "Будсантехсервіс" 8395,77грн. втраченої вигоди.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, поважності причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1316685, яке вручено відповідачу 29.05.2009р.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

13 травня 2008 року між акціонерним банком "Діамант" в особі особі дирекції АБ "Діамант" (регіональне відділення) у м. Луцьку та приватним підприємством "Будсантехсервіс" був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів № 289, згідно якого позивач передав відповідачу у користування транспортний засіб - автомобіль самоскид Камаз - 6520-026-06, рік випуску - 2008, реєстраційний номер АС 7826 АО.

Згідно додатку № 1 відповідач зобов'язувався сплачувати лізингові платежі згідно графіку, однак відповідачем було порушено умови договору щодо сплати лізингових платежів та не сплачено 28421,32грн. до 10.02.2009р.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв'язку із наявністю простроченої заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів за договором лізингу та неможливістю надалі продовжувати виконувати зобов'язання за договором лізингу, "17" березня 2009 року між позивачем і відповідачем було укладено договір про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № 289 від 13 травня 2008 року (надалі - "Угода про розірвання договору лізингу"), згідно умов якого сторони домовились розірвати Договір лізингу.

17 березня 2009 року, відповідно до умов договору про розірвання договору лізингу відповідач згідно акту прийому - передачі повернув позивачу предмет лізингу.

Відповідно до умов п. 2.1.2 Договору про розірвання договору лізингу, відповідач зобов'язався компенсувати позивачу суму грошових коштів у розмірі різниці між вартістю за яку позивач придбав предмет лізингу та ринковою вартістю, визначеною в п. 2.1. цього договору.

Однак, згідно умов п. 2.1.3 договору про розірвання договору лізингу, при визначені суми компенсації, відповідно до пп. 2.1..2. договору про розірвання договору лізингу, суму витрат позивача на придбання предмета лізингу зменшено на суму грошових коштів, сплачених відповідачем у складі лізингових платежів на користь позивача згідно договору лізингу, а вартість предмета лізингу, визначена в п. 2.1. договору про розірвання договору лізингу, збільшено на суму витрат, понесених позивачем у зв'язку з передачею предмета лізингу відповідачу та не повністю компенсованих відповідачем за договором лізингу (страхування, проходження технічного огляду, тощо).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: лізинг.

Таким чином, у зв'язку із достроковим розірванням договору лізингу та повернення предмета лізингу, з метою недопущення порушення прав, як вкладників, так і акціонерів позивача, як банківської установи, позивач був вимушений реалізувати предмет застави на основі права власності в найкоротші терміни.

За домовленістю сторін, 17.03.2009р. між позивачем та громадянином України Суржиком Сергієм Борисовичем було укладено договір купівлі-продажу №17/03/09-КПА (надалі - "Договір купівлі-продажу"), згідно умов якого позивач на основі права власності відчужив Суржику С. Б. предмет лізингу, який останній набув у власність сплативши при цьому, у відповідності до п. 1.1. договору купівлі продажу суму у розмірі 392000,00грн. (триста дев'яносто дві тисячі гривень 00 копійок).

З наведеного вбачається, що позивач за особистим бажанням відповідача і за власні кошти придбав предмет лізингу за 493000,00 (чотириста дев'яносто три тисячі гривень 00 копійок) гривень. Сума коштів, яка сплачена позивачем на придбання предмета лізингу компенсувалась би у повному розмірі при умові належного виконання відповідачем умов договору лізингу, а саме сплати лізингових платежів за користуванням предметом лізингу.

Однак, сума збитків позивача становить 8395,77грн. згідно розрахунку.

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 173, 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Будсантехсервіс", (с. Богушівка, Луцький район, вул. Зелена, 14, код 34214706) на користь акціонерного банку "Діамант" (м. Київ, Контрактова площа, 10-а, код 23362711) 8395,77грн. втраченої вигоди, 102,00грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Суддя                                                                      Слободян П. Р.